Які технологічні новації потрібні Україні, щоб перемогти у війні — головне зі статті Залужного для The Economist
Прогнози головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного в останній статті для The Economist щодо майбутнього етапу війни не надто райдужні. Генерал вважає, що війна може стати позиційною, що буде вигідно для росії, яка має більший військовий та мобілізаційний потенціал.
Щоб вийти з позиційної війни, потрібен стрибок у технологіях. «Рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить у ступор і нас, і наших ворогів. Ми бачимо все, що робить ворог, і вони бачать все, що робимо ми. Щоб вийти з глухого кута, нам потрібно щось нове, як-от порох», — каже Залужний. SPEKA вибрала головні тези Головнокомандувача, що стосуються технічних аспектів війни та пропонованих рішень.
Чому війна може перетворитись на позиційну
У статті The Economist Залужний зазначає, що неспроможність політичних організацій, насамперед ООН та ОБСЄ, надати безпеку залишає єдиною альтернативою поновлення територіальної цілісності військовою силою.
Ми ведемо війну з потужнішим противником, у якого багато зброї та набагато більше людей. Попри це Україна не лише змогла його зупинити, але й провела у 2022 році вдалий контрнаступ та відкинула противника на багатьох напрямках.
Однак війна поступово переходить до позиційної форми. При цьому затягування війни зазвичай вигідно одній зі сторін конфлікту. У нашому випадку російській федерації, оскільки це надає їй можливість відновлювати та нарощувати воєнні потужності.
Щоб вийти з цієї ситуації, потрібно одразу кілька рішень, усі з яких так чи інакше стосуються технологічної переваги над супротивником, серед них:
-
1
Перевага у повітрі.
-
2
Подолання системи мінно-вибухових загороджень (МВЗ).
-
3
Підвищення ефективності контрбатарейної боротьби (КББ).
-
4
Підготовка резервів.
-
5
Більше засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Водночас роль ракет, боєприпасів та військової техніки, які надають союзники, досі важлива.
Як українській армії досягти переваги у повітрі
Поточна ситуація
Щоб проводити масштабні наземні операції, потрібна перевага у повітрі.
Також було 33 зенітно-ракетні дивізіони середньої та малої дальності, з яких лише 18 мали повністю справну техніку.
Союзники передали літаки та гелікоптери радянського та іноземного виробництва. А також велику кількість зенітно-ракетних комплексів, переважно переносних, на кшталт Javelin, а також зенітні гармати та засоби ППО Patriot, Hawk, IRIS-T, NASAMS, SAMP-T.
Від початку війни росія втратила таку кількість літаків, яка відповідає чисельності авіації однієї повітряної армії (понад 300), гелікоптерів — приблизно на 13 полків армійської авіації та ще понад 550 засобів ППО.
Попри втрати, противник досі має перевагу в повітрі та нарощує кількість авіації. Водночас через вдалу роботу ЗСУ російська авіація намагається не входити в зони дії зенітних засобів України, а тому застосовує авіаційні засоби ураження переважно з великих відстаней, що знижує їхню ефективність. Заміняє авіацію на БпЛА.
Що пропонує Залужний
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Щоб перевантажити ППО противника, використовувати одночасно масовані атаки дешевими безпілотниками.
- Використовувати станції підсвічування цілей біля лінії фронту для зенітних комплексів, щоб літаки супротивника застосовували авіабомби з максимальної відстані. Теоретично це також має призвести до відмови пілотів здійснювати вильоти.
- Щоб уберегтись від атак у нічний час, потрібно засліпити ворожі БпЛА стробоскопами.
- Масоване використання засобів РЕБ, антидронових рушниць.
Як виграти у контрбатарейній боротьбі
Поточна ситуація
Залежно від умов та районів дій, ракетні війська та артилерія забезпечують від 60% до 80% загального обсягу виконуваних завдань.
Залужний наголошує, що ми не маємо права принижувати значущість та можливості російського озброєння та здатності ВПК держави-агресора постачати значну кількість як застарілих, так і надсучасних зразків озброєння та військової техніки.
Після отримання артилерії від союзників ЗСУ мали перевагу у контрбатарейній боротьбі, зокрема, через ефективне застосування високоточних боєприпасів типу Excalibur. Але згодом їхні можливості суттєво знизилися, оскільки система наведення на ціль (за допомогою GPS) є дуже чуттєвою до впливу засобів РЕБ противника.
Зараз росіяни розосереджують гармати, використовують баражувальні боєприпаси типу «Ланцет», Zala та інші разом із дронами «Орлан», боротися з якими складно. Також вивели застарілі гармати Д-1, Д-20, щоб підвищити щільність обстрілів.
Щоб протидіяти їм, застосовують РСЗВ типу HIMARS. Зараз у контрбатарейній боротьбі умовний паритет.
Що пропонує Залужний
Щоб перемогти у контрбатарейній боротьбі, потрібно:
- локальні GPS-поля для кращої роботи високоточних боєприпасів;
- ширше застосування дронів-камікадзе;
Деякі з інших пропозицій мають не зовсім чітке або однозначне трактування. Наприклад, «застосування засобів контрбатарейної боротьби разом із заходами введення противника в оману» або ж «нарощування спроможностей засобів артилерійської розвідки, через використання нестандартних налаштувань». Ймовірно йдеться про додатковий апгрейд техніки союзників.
Що потрібно, аби подолати мінні загородження
Поточна ситуація
Основною проблемою, через яку війна може перейти у позиційну, є величезні мінні поля, які використовує і противник, і ЗСУ.
На 24 лютого 2022 року ЗСУ мали обмежену кількість застарілої техніки для проходження мінно-вибухових загороджень. Згодом ми отримали від союзників деякі протимінні засоби, як-от M58 MICLIC, Wicent 1, NM189 Ingeniorpanservogn, але, враховуючи безпрецедентні масштаби загороджень, навіть таких спроможностей об’єктивно не вистачає.
У разі вдалого розмінування нашими військами противник швидко відновлює мінні поля за допомогою систем дистанційного мінування на кшталт «Земледелия».
Через це наступ обох сторін відбувається із суттєвими труднощами та великими втратами.
Що пропонує Залужний
Щоб проходити мінні загородження, потрібні LiDAR-сенсори та системи задимлення для приховування роботи загонів розгородження від засобів розвідки противника та антидронові рушниці, щоб виграти для них більше часу. А також можна використовувати касетні боєприпаси для виявлення мін, які встановлені без заглиблення у ґрунт.
Що робити з ворожим РЕБ
Поточна ситуація
Ще до 2014 року військово-політичне керівництво рф розвивало РЕБ. Зокрема, у 2009 році там створили окремий однойменний рід військ. Майже весь парк техніки оновили. Також у росіян є серійне виробництво так званого окопного РЕБ, тому у них немає проблем на тактичному рівні й досі є перевага у засобах радіоелектронної боротьби.
На Куп’янському та Бахмутському напрямках противник фактично створив ешелоновану систему РЕБ, елементи якої постійно змінюють своє місцерозташування.
Трохи змінила ситуацію допомога союзників, також розгорнули загальнонаціональну систему РЕБ «Покрова». Вона дозволяє пригнічувати супутникову радіонавігацію на всій лінії бойового зіткнення та на більшій частині території України. Також триває розроблення системи «Графіт» для автоматизованого передавання інформації про проліт малорозмірних БпЛА та системи «Кварц» для збирання, оброблення, відображення даних та керування засобами РЕБ.
Практично досягли паритету в радіоелектронній боротьбі.
Що пропонує Залужний
- Впровадити у процеси управління системи «Покрова», «Графіт», «Кварц».
- Мати ширшу інформацію від країн-партнерів. Зокрема, можливість розширеного доступу до інформації від повітряних, морських та космічних засобів радіоелектронної розвідки.
- Збільшити виробництво комплексів РЕБ з БпЛА «Буковель-АД» на території України та за кордоном, вдосконалити інші вітчизняні засоби.
- Упорядкувати використання засобів окопної РЕБ, щоб виключити випадки подавлення БпЛА (ведення «дружнього вогню»).
Нетехнічні аспекти війни
Окрім технічних проблем та шляхів їх вирішення, Залужний наголосив на інших викликах.
- російські збройні сили витрачають велику кількість ракет і боєприпасів, але росія на цей час зберігає та здатна ще значний час зберігати перевагу в озброєнні та військовій техніці, ракетах і боєприпасах, при цьому нарощуються можливості воєнної промисловості, попри запровадження санкцій.
- росія проводить приховану мобілізацію, але не може провести її відкрито напередодні виборів. Через значні втрати цивільне населення рф прагне ухилитися від призову. Водночас проблеми з мобілізацією є в Україні, зокрема через тривалий характер війни та обмежені можливості ротації. Велика проблема — обмежені можливості з підготовки на власній території, оскільки противник може атакувати навчальні центри та полігони.
- Держави-партнери нарощують виробництво озброєння та боєприпасів до нього, але цей процес довготривалий. Для розгортання масштабного виробництва, за різними оцінками, потрібен щонайменше рік, а за деякими видами — два роки.
- Для продовження ефективного знищення складів противника, порушення логістичних ланцюгів, Збройним силам України потрібні ракети збільшеного радіуса дії, причому бажано власного виробництва.
