Окрім літаків та ракет далекої дії ЗСУ також потребують касетних бомб. Ця зброя може надати чимало переваг під час контрнаступу, але її експорт обмежений договорами про нерозповсюдження та створить ще більшу мінну небезпеку в регіоні.

Нещодавно президент США Джо Байден схвалив надання Україні касетних боєприпасів. Про їхнє вилучення із запасів Пентагону оголосять 7 липня. The Economist проаналізував переваги та недоліки від ймовірного передання такого озброєння, а SPEKA публікує головне з матеріалу.  

Навіщо Україні касетні бомби

Кожен наступний етап постачання зброї нового типу для України супроводжувався тривалим обговоренням, але врешті позитивне рішення ухвалювали. Так було з артилерією, а згодом із танками. Контрнаступ України триває вже місяць, а прогрес відносно повільний. Український уряд просить союзників насамперед надати таке  озброєння:

Що таке касетні бомби та як їх можуть використовувати ЗСУ

Касетні боєприпаси — це зброя, що покриває зону та випускає велику кількість менших бомб (суббоєприпасів). Їх розробили під час Другої світової війни, щоб вражати численні цілі, розосереджені на великій території, зокрема піхоту та техніку.

Кумулятивні заряди дозволяють модернішим касетним боєприпасам також руйнувати броню. Україна попросила Америку поставити DCIPM. Цей клас касетних боєприпасів Сполучені Штати поступово припиняють використовувати. Їх можна запускати з гаубиць або ракетних установок HIMARS. 

США не використовують касетні бомби від 2003 року, тобто під час  війни в Іраку їх уже не застосовували. Але навіть ті країни, які відмовляються від їх використання, визнають, що вони можуть бути потужною зброєю.

У статті для British Army Review, опублікованій у 2019 році, британський бригадний генерал наголосив, що американські DCIPM «знову врятували ситуацію», розбивши великі ворожі формування під час навчань: «DCIPM кардинально змінюють ситуацію на полі бою». 

Чому касетні боєприпаси можуть бути корисними для ЗСУ

Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі, каже, що касетні боєприпаси можуть придушити російський вогонь з окопів та артилерії. Це дасть Україні більше часу для того, щоб розчистити шлях через мінні поля, які виявилися серйозною проблемою. 

Є й інші переваги. Ефект зони означає, що касетні бомби можна вистрілити швидше, ніж звичайні осколково-фугасні снаряди, оскільки нападнику потрібні менш точні дані, що допомагає артилерії  швидше повернутись у безпечну зону. Постачання DCIPM також дозволить використовувати менше звичайних артилерійських снарядів та не так часто залучати обмежену кількість гармат. «Я не розумію, як без них можна зберегти імпульс», — каже Ходжес.

Чому касетні боєприпаси небезпечні та чому зволікали з передачею Україні

 Ані Америка, ані Україна, ані росія не підписали цю угоду, але 25 із 31 союзників НАТО так.

За словами Лаури Купер, високопоставленої чиновниці з Пентагону, США досі не надавали DCIPM Україні з двох причин: теперішні обмеження Конгресу та занепокоєння щодо єдності союзників. Німеччина блокує запропоноване Естонією передання старих німецьких касетних боєприпасів.

Обмеження Конгресу пов’язане із законом 2009 року, який забороняє експорт касетних боєприпасів із рівнем відмови (кількістю не здетонованих частин) понад 1%. У старих DCIPM цей показник від 2,5% до 5%  Водночас в армії США дозволяють використовувати DCIPM в «екстрених випадках» — ред.

Чому використання касетних боєприпасів небезпечне 

Конвенція обмежує використання цієї зброї через гуманітарні проблеми. 

Бомби також можуть створити проблему «дружнього вогню»: вони вбили 22 американських військовослужбовців в Іраку 1991 року під час першої війни у Перській затоці. 

«Є набагато кращі варіанти, ніж наситити вашу країну де-факто наземними мінами, — стверджує Марк Гарласко, військовий радник голландської неурядової організації PAX for peace. — Вони вбиватимуть і калічитимуть ваших солдатів і цивільних протягом десятиліть». Це «огидна зброя», погоджується Мері Верем з Human Rights Watch. Станом на квітень вибухонебезпечними предметами забруднено понад 174 тис. кв. км  території України.

Українці стверджують, що вони найкраще можуть оцінити компроміс між вогневою міццю сьогодні та цивільними збитками на їхній території завтра. Вони наполягають на тому, що будуть ретельно складати мапу, де використовуються боєприпаси, утримуватимуться від стрільби у містах і зобов’яжуться виконувати програму післявоєнного розмінування. У будь-якому разі табу на використання касетних бомб уже порушили: згідно з даними Human Rights Watch, Україна та росія вже стріляли радянськими касетними бомбами, а Україна також застосовує стріляє деякими з Туреччини. 

У звіті наголошують, що росія застосовувала касетні боєприпаси сотні разів щонайменше у 10 з 24 регіонів України. Від цього постраждало приблизно 689 мирних жителів. Натомість українські військові «імовірно, застосовували касетні боєприпаси не менше двох разів» — ред.

Прихильники також наполягають на тому, що зброя вже не така небезпечна, як колись. Офіційні особи стверджують, що рівень несправності для нових бомб становить приблизно 1,2%, хоча бойове випробування поставили цю цифру під сумнів. Еквівалентний показник для касетних боєприпасів радянського типу, які вже розкидані по Україні, ймовірно, на порядок вищий та ще й підвищується через погане обслуговування та застарілість снарядів. 

Які снаряди передадуть Україні

За даними WP, Україні передадуть касетні артилерійські снаряди M864, вперше виготовлені у 1987 році. Їх запускатимуть зі 155-мм гаубиць.

У останній загальнодоступній оцінці, проведеній понад 20 років тому, Пентагон зауважив, що «несправність» цього снаряда — 6%. Це означає, що принаймні чотири з кожного з 72 суббоєприпасів, які несе кожен снаряд, залишаться нерозірваними.

Один з чиновників Пентагону на умовах анонімності повідомив, що певні 155-мм DPICM мають вищі коефіцієнти відмов.

Зараз Пентагон заявляє, що має нові оцінки, засновані на тестуванні 2020 року, з показником відмов не вище 2,35%, а також, що ретельно відбирають боєприпаси  для передачі в Україну.

Представник відомства заявив, що деталі нових оцінок «не підлягають оприлюдненню», включно з тим як, коли та де проводилися випробування, а також чи включали вони пуски, чи лише віртуальне моделювання.