Німеччина передала Україні третю систему ППО IRIS-T. Тарас Чмут у «Мілітарному» про ефективність установки
Німеччина передала Україні третю систему ППО IRIS-T. Раніше YouTube-канал «Мілітарний» поспілкувався з головою фонду «Повернись живим» Тарасом Чмутом про ефективність цієї техніки та її застосування. SPEKA обрала головне з розмови.
З чого складається IRIS-T та особливості комплектації
Одна бойова одиниця складається з трьох пускових установок, радіолокаційної станції, командного пункту та довільної кількості транспортно-заряджальних машин.
У системи ППО є різні версії, які відрізняються радіусом ураження. Простіші, або ближнього радіуса дії, як-от IRIS-T SLS, вражають ціль на відстані до 20 км. Такі зараз на озброєнні у Швеції. Україна отримала систему IRIS-T SLM середнього радіуса дії, яка збиває цілі на відстані 40 км та до 20 км по висоті. Розробляють і систему далекого ураження, тобто модель SLX, яка зможе збивати ракети на відстані до 100 км, але робота над цим проєктом триватиме орієнтовно 5-7 років.
Скільки батарей хотіла Україна, скільки вони коштують і як швидко їх можна отримати
Ми отримали одну батарею, ще три матимемо невдовзі. Одну наприкінці цього року, ще дві на початку наступного. Вартість однієї системи, за різними даними, від 140 до 176 млн євро. Сплачує їхнє виробництво уряд Німеччини.
Україна просила 10 таких комплексів. Отримати їх швидко неможливо, хоча компанія-виробник Diehl Defence зробила все, щоб пришвидшити випуск.
Єдина країна, яка отримала дозвіл на придбання IRIS-T SLM, — Єгипет. Контракт підписали у 2017 році на сім комплексів, але поки що там отримали одну у 2020-му. Батарея, яка приїхала в Україну, була у пустельному камуфляжі, тобто виробник домовився про постачання Україні комплексів, які призначалися для Єгипту.
Тарас Чмут наголосив, що фонд збирається замовити декілька машин технічного обслуговування, але тільки на шасі черга на пів року.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як та де працює IRIS-T?
За словами Тараса Чмута, перша батарея вже увійшла до складу повітряних сил одного із зенітних ракетних полків і захищає небо. Він дуже задоволений її роботою.
Пересуваються ці комплекси таємно, перевозять техніку вночі.
Авіаційні інфрачервоні ракети
IRIS-T SLM працює на базі однойменної ракети IRIS-T (Infra Red Imaging System Tail). Сучасні комплекси протиповітряної оборони будують довкола ракети, а зенітно-ракетні комплекси створюють на базі авіаційних ракет.
Ще у 1980-х німці запустили проєкт зі створення власної авіаційної ракети ближнього радіуса дії класу «повітря-повітря» з тепловою головкою самонаведення.
Вона сумісна з літаками Tornado, Eurofighter, Saab JAS 39 Gripen та F-18, за потреби може інтегруватися в інші літаки. Ракета позиціювалась як суперманеврова, з керованим вектором тяги, має підвищені характеристики чутливості з виявлення хибних пасток і захоплення цілей.
Головна її характеристика — головка з інфрачервоним наведенням, що гарантує її точність і дала назву ракеті.
Щоб перебудувати авіаційну ракету для використання у зенітному комплексі, на ракети ставлять потужніший двигун та більше систем управління. При цьому ракета IRIS-T використовує два типи наведення, оскільки може виявити ціль на відстані до 250 км.
На основній траєкторії польоту вона використовує радіокомандний метод, отримуючи координати цілі. А на кінцевому етапі ворожа ракета захоплюється тепловою головкою і знищується уламково-фугасною бойовою частиною. Україна першою випробувала ракети у бойових умовах, їхня ефективність дуже висока — понад 90%.
Пускова установка
В українській IRIS-T SLM три ракетні пускові установки. Їх можна розосереджувати від командного пункту на відстань до 20 км. Інформацію отримують або радіоканалом, або по оптоволокну. У пускових установках 8 ракет. Час розгортання комплексу — від 15 до 10 хвилин, залежно від навченості екіпажу.
Розосередження у 20 км від командного пункту дає змогу створювати більшу площу перекриття та перехоплювати ракети з різних напрямків. Також IRIS-T може інтегруватися з NASAMS, тобто отримувати цілевказання або розподіляти цілі. Тому їх можна поєднувати на прикритті стратегічних об'єктів.
На якій відстані можна виявити ворожу ракету за допомогою IRIS-T?
Такі комплекси можуть використовувати різні радіолокаційні системи залежно від потреб. Основним сенсором є система CEAFAR GBMMR з 3D-радаром.
Ми отримали ППО з німецьким радаром TRML-4D (Hensoldt), який виявляє цілі на відстані до 250 км. Це найпотужніші радари, які є на озброєнні в України. Крім того, комплекс може отримувати інформацію від зовнішніх засобів виявлення: літаків далекого радіолокаційного виявлення, зовнішніх РЛС або від інших систем розвідки.
Дальність виявлення також залежить від типу цілей. Наприклад, винищувач можна виявити на відстані 100-120 км, крилату або надзвукову ракету — залежно від висоти польоту (що нижча висота, то менша відстань).
Загалом дальність виявлення залежить від величезної кількості чинників. Насамперед це тип і характеристики цілі, її відбивні поверхні, висота і швидкість польоту. Також впливатиме хмарність, сонячні бурі, пора року, навченість екіпажу.
Ймовірні проблеми з IRIS-T
За словами Тараса Чмута, головна проблема не у зенітно-ракетних комплексах, а у кількості ракет до них. IRIS-T відносно новий комплекс, і до нього немає тисячі ракет, напевно, в усьому світі. Він не настільки поширений, як, наприклад, NASAMS. Також згодом його буде складно обслуговувати.
Щоправда, ця проблема стосується й інших засобів ППО, які отримала Україна. «У нас вже є MIM-23 Hawk, італійські Aspide та Spada, ще, може, щось буде. А до цього всього ще й ЗРК БУК, С300, ЗРК «Оса» та С-125. І це величезний виклик — як це все уніфікувати, систематизувати, обслуговувати, вчити на них фахівців, забезпечувати запчастинами і, що дуже важливо, боєприпасами», — додає голова фонду «Повернись живим».
