Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Що таке кохання з погляду науки й чому треба забути страшне слово «феромони» — популяризаторка науки

Єлизавета Гогілашвілі
Єлизавета Гогілашвілі Редакторка
26 жовтня 2023 9 хвилин читання

«Між ними справжня хімія», — думаємо ми, коли бачимо закохану пару. Але насправді зводити кохання до хімічних реакцій — помилка. Чому — розказала популяризаторка науки та авторка наукпоп-книжок Ольга Маслова на YouTube-каналі SPEKA.

Ольга Маслова — про кохання Ольга Маслова — про кохання

Публікуємо головне з розмови: як ми закохуємось, чому нам важливий запах іншої людини та чи є людство моногамним. 

Що таке кохання

Кохання — це не хімія, кохання — це біологія. Коли ми говоримо про хімію, то маємо на увазі, що у нас стояли б декілька чашечок-мензурок, в яких налиті певні речовини — трошки окситоцину, трошки дофаміну. Але чи з’явилось б у нас тут у кімнаті кохання за наявності цих чашечок з нейромедіаторами?

Ймовірно, ні. Коли насправді з’являється кохання? Тоді, коли ці молекули поєднуються із рецепторами на наших клітинах і запускається клітинна відповідь, і це все відбувається одночасно у різних тканинах, органах, системах. І тоді ми говоримо про кохання.

Як формується кохання

Якщо говорити дуже спрощено, то формування теплого почуття до людини, з якою ми бачимо перспективи репродукції, найчастіше проходить три етапи. 

Це частина зацікавленості та взаємного тяжіння. Потім — частина сексуального тяжіння, сексуальної зацікавленості і частина теплої прив’язаності, яка дозволяє вважати цю людину частиною своєї родини.

Порядок може бути різний. Тобто з однією людиною першим вмикається сексуальний блок — оцінка репродуктивної цінності, додаткові нейрохімічні тригери, психологічний, безумовно, компонент. Тому що кохання — це складна поведінкова реакція.

Коли ми говоримо про складні поведінкові реакції, у них зазвичай є декілька великих носійних блоків. Це частина біологічна, у якій є свої цеглинки — генетика, епігенетика, певні набуті штуки, частина психологічна і частина соціальна. Залежно від того, в якому соціумі ми перебуваємо, деякі речі можуть допускатись, а отже, розвиватись, а деякі речі — блокуватись на дуже ранніх етапах під впливом зовнішніх обставин.

Популяризаторка науки Ольга Маслова на YouTube-каналі SPEKA

Коли ми говоримо про появу сексуального тяжіння, то враховуємо, що у ньому також є біологічно-психологічно-соціальні компоненти. Не існує якоїсь універсальної формули, яку б ми могли розрахувати теоретично для кожної людини. 

Ця частинка з сексуальним потягом може з’явитись першою, а може після, наприклад, частинки із теплою прив’язаністю.

Тоді ми говоримо, що тісна дружба може перерости у кохання, це також цілком окей.

Водночас потужна пристрасть може перейти у м’якішу форму взаємної підтримки й любові з трансформацією акцентів.

І ця частинка про прив’язаність, про зацікавленість, про певну гіперфіксацію на об’єкті також може бути й до сексуальної фази.

Коли ми, наприклад, кимось зацікавились через соцмережі, то думаємо: вау, я хочу цю людину побачити наживо.

І після цього може включитися ще й сексуальна тема, а може так статися, що змістяться акценти і з людиною хочеться просто дружити або з людиною не хочеться нічого. І це може бути пов’язане з біологічними характеристиками, з прийняттям запаху, невербальних речей. А може бути повʼязане з психосоціальними штуками, коли з’явилось якесь тяжіння на суто біологічному рівні, але стало зрозуміло, що це не та людина, з якою хочеться мати тривалі стосунки.

Цю початкову фазу хтось вважає єдиним маркером кохання.

Тобто коли ми дуже хочемо бачити цю людину, коли у нас починається такий напівсталкеринг, ми стежимо у соцмережах за цією людиною, ми дивимось, що в неї відбувається, ми знаємо про цю людину все, що нам доступне. Ця фаза пов’язана з мотиваційною системою в нашому організмі. Це те, що так чи інакше теж чіпляє дофамінову систему. Не кількість дофаміну, а саме всю роботу системи. Тому що нам важливо і те, як синтезується цей нейромедіатор, і те, як він транспортується до місця, де він має зв’язатися з рецептором, і те, як він зв’язується з рецептором, і те, з яким саме рецептором він зв’язується.

Різні рецептори, навіть до одного і того самого нейромедіатора, можуть спричиняти різний фінальний результат і різну клітинну відповідь.

Якщо спрощувати, рецептор — це антенка на поверхні клітини, і на одній клітині може бути тисяча рецепторів до різних речовин.

Коли нам дуже цікаво, тут дійсно чіпляється дофамінова система на різних етапах, тобто там і про кількість, і про рецептори, і про транспорт.

І залежно від індивідуальних, генетичних особливостей, у нас ця фаза може тривати довше чи коротше, може бути гіперфіксація на цій фазі, а може не бути.

Але ця фаза мусить пройти, бо якщо вона не проходить, то на людину чекають наслідки, як від передозування стимуляторами. Тому що там є така маленька молекулка фенілетиламін, яка є попередником і дофаміна, і норадреналіна, і адреналіна, і метамфетаміна.

Ця вся гарячка відбувається тоді, коли ще немає 100%-ї впевненості, що щось буде далі. Коли впевненість з’являється, то все переходить в іншу фазу, не менш хорошу, але вона є більш спокійнішою для нашого організму.

Тому що коли ми у гарячці, то у нас дійсно є схожі зі стимуляторним ефектом моменти: підвищене серцебиття, нам вистачає менше сну для того, щоб почуватися бадьорим. 

Плюс паралельно з цим у нас відбуваються деякі зміни у серотоніновій системі, але на відміну від дофамінової вона не активується, а пригальмовується, тому ми, грубо кажучи, не можемо насолоджуватись тим, що ми маємо. Тобто не можемо просто сісти і насолодитись смачною їжею, бо ми думаємо «я б краще їв цей салат разом з нею». Ми не можемо просто лягти і виспатись, тому що думаємо, що поруч немає його. Коли відбувається наступний крок зближення і ми вже дійсно можемо поїсти салат з цією людиною і заснути з нею, відбувається збалансування всіх систем. Паралельно підключається окситоцинова система, яка також формує близькість.

Люди, у яких є певний баг у цій дофаміновій системі, переходячи у фазу, де вже все нормально й можна заснути з коханою людиною, починають нібито знецінювати стосунки.

У них починається ломка за тим періодом, коли вони ще не були впевнені, це воно чи не воно.

Хоча насправді наступна фаза — це ознака, що все окей.

Але тут може бути й інше продовження, тобто гарячка, потім контакт і після цього контакту тяжіння відрубає. Можливі різні варіанти:

  • своєрідний синдром скасування (ломка) — будемо думати, що тепер все не так;
  • отримаємо певне полегшення, тому що у нас зникла залежність.

Людина полігамна чи моногамна 

Сьогодні існує такий плюс-мінус консенсус у науковій спільноті, що людина — це ані полігамний, ані моногамний вид. Ми можемо обирати залежно від соціальної ситуації, певну модель, а також у нас на генетичному та епігенетичному рівні можуть бути індивідуальні відмінності.

Одній людині потрібна якась широта представників закоханості, а інша абсолютно нормально може все життя кохати когось одного.

Треба прислухатися до себе, зрозуміти, які саме у тебе потреби, і не йти у мейнстрім.

Яку роль у нашій привабливості відіграють запахи

Важливо, що коли я кажу «репродуктивна привабливість», я не маю на увазі, що ви хочете завтра дітей від цієї людини. Це не про префронтальну кору та усвідомлені вибори. Це про те, яким чином ваші певні несвідомі системи детектують і оцінюють іншу людину. Тобто не про ваші свідомі рішення і соціальну позицію мати чи не мати дітей.

Репродуктивну привабливість ми можемо оцінити за кількома параметрами. Перший — це запах, але не запах шампуню або парфуму. Це про сприйняття запаху тіла, яке може бути неусвідомленим. Ми можемо не пам’ятати цей запах, можемо взагалі у характеристиках цієї людини про запах нічого не сказати. Але наші системи це задетектують, тому що ті молекули, які нам передають запахову інформацію, відображають імунний статус людини.

Якщо наша несвідома мета — це репродуктивна оцінка, нам в ідеалі варто шукати людину, яка на нас не схожа максимально, для того щоб у нашого потенційного потомства були найкращі риси. Тобто якщо в однієї людини схильність до респіраторних захворювань, а у іншої до кишкових інфекцій, то це класна пара, тому що це означає, що, можливо, діти будуть менш схильні й до того, й до того.

Але це теж певною мірою спрощення, тому що ми живемо у такому світі, в якому запахи маскуються. Плюс ми не можемо повністю віддати на поталу цим чинникам, у багатьох випадках цю привабливість перебиває психосоціальний чинник. Бо якщо навіть це людина, з якою у вас могли бути ідеально здорові діти (теоретично), але вона слухає музику, яка вас бісить, голосувала не за ту партію, то можуть бути проблеми зі створенням сім’ї і з турботою про потомство.

Не треба приплітати сюди страшне слово «феромони», тому що феромони — це речовини, якими різні тварини спілкуються між собою, й не тільки про секс. Вони вказують, куди летіти, щоб їжу знайти, де краща вода, тощо.

Коли ви пшикаєтесь феромонами бобра, це не факт, що вплине на людину, яку ви хочете вразити, але може вплинути на бобра.

І якщо це ще якісь синтетичні суміші, то бобер навіть може не зрозуміти, що ви від нього хочете.

50 UAH 150 UAH 500 UAH 1000 UAH 3000 UAH 5000 UAH
0
Прокоментувати
Інші матеріали

СОО та кофаундерка Defence Builder Катерина Безсудна: «В українському defense tech дуже потужна інженерна спільнота»

Сергій Коноплицький 17 травня 2024 12:41

Штучний інтелект та соцмережа Ілона Маска допомагають визначити рівень депресії

Сергій Коноплицький 9 травня 2024 14:05

Як стати одним із найкращих у Counter-Strike: інтерв’ю з Віктором «sdy» Оруджевим

Владислав Миронович 2 травня 2024 10:30

«Створюємо продукти, які допомагають людям полюбити здоровий спосіб життя». Інтерв’ю з AMO Apps

Сергій Коноплицький 11 квітня 2024 10:18

«Обʼєднати тисячі дівчат в спільноту». Інтерв’ю з ініціатором та керівницею STEM is FEM

Сергій Коноплицький 1 квітня 2024 15:50