Чому вас нудить від тривоги. Нейробіолог пояснив, як страх повʼязаний з фізіологією
Ймовірно, ви відчуваєте тривогу в грудях або животі, і хоча ваш мозок відповідальний за оброблення емоцій, він не болить, коли ви налякані. Тоді чому і як ви відчуваєте ці емоції в інших частинах свого тіла?
Чому ми боїмося: як мозок опрацьовує страх
«His palms are sweaty, knees weak, arms are heavy. There's vomit on his sweater already ... he's nervous, but on the surface, he looks calm and ready» – перші рядки пісні Lose Yourself репера Емінема буквально описують фізіологію страху: спітнілі долоні, важкі коліна, нудота. Симптоми неприємні, але переважно ми не думаємо, чому вони виникають.
Мозок розвивався, щоб врятувати нас від миттєвої небезпеки: каміння, що падає, або хижака, що біжить на вас. Тривоги сучасного життя часто набагато абстрактніші. Якщо 50 тис. років тому вас виганяли з племені, це було майже смерть. Зараз поганий публічний виступ на роботі не матиме таких наслідків. Але ваш мозок може не розуміти різниці.
Є кілька ключових ділянок мозку, які обробляють страх. Коли ви сприймаєте щось небезпечне, спрямований на вас пістолет чи помітили групу людей, які невдоволено дивляться на вас, сенсорні сигнали спочатку передаються на мигдалеподібне тіло. Ця маленька ділянка мозку, розташована біля вух, визначає емоційну актуальність ситуації та те, як на неї реагувати. Коли ви щось бачите, воно визначає, чи варто вам це з’їсти, напасти на це, втекти від цього чи зайнятися з ним сексом.
Виявлення загроз є важливою частиною цього процесу, і воно має бути швидким. У давніх людей не було часу на роздуми, коли за ними гнався лев. Їм доводилося діяти швидко. З цієї причини мигдалеподібне тіло еволюціонувало, щоб обійти інші ділянки мозку, які беруть участь у логічному мисленні, і може самостійно викликати фізичні реакції.
Гіпокамп розташований поруч і тісно поєднаний з мигдалиною. Він бере участь у запам’ятовуванні того, що є безпечним, а що небезпечним, особливо щодо навколишнього середовища, а це ставить страх у контекст. Наприклад, побачивши розлюченого лева в зоопарку та у Сахарі, обидва викликають реакцію страху в мигдалині. Але гіпокамп втручається і блокує цю відповідь, коли ви в зоопарку, тому що вам нічого не загрожує.
Префронтальна кора головного мозку, розташована над вашими очима, здебільшого бере участь у когнітивних і соціальних аспектах оброблення страху. Наприклад, ви можете боятися змію, доки не прочитаєте табличку про те, що змія неотруйна, або власник не скаже вам, що це його дружній домашній улюбленець.
Хоча префронтальну кору зазвичай розглядають як частину мозку, яка регулює емоції, вона також може навчити вас страху на основі вашого соціального оточення. Наприклад, ви можете нейтрально ставитися до зустрічі зі своїм босом, але відразу відчувати хвилювання, коли колега розповідає вам про чутки про звільнення. Багато упереджень, як-от расизм, кореняться у навчанні страху через стереотипні уявлення про «ворожі» інші племена.
Як страх впливає на тіло
Якщо ваш мозок вирішує, що реакція на страх виправдана у певній ситуації, він активує каскад нейронних і гормональних шляхів, щоб підготувати вас до негайних дій. Деякі з реакцій, як-от «бийся або тікай», підвищена увага та виявлення загроз, здійснюються у мозку. Але в тілі відбувається більшість дій.
Кілька шляхів готують різні системи організму до інтенсивної фізичної роботи. Моторна кора головного мозку надсилає сигнали м’язам, щоб підготувати їх до швидких і сильних рухів. Ними є м’язи грудей і живота, які допомагають захистити життєво важливі органи у цих ділянках. Це може спричинити відчуття скутості у грудях і животі під час стресу.
Симпатична нервова система — це педаль газу, яка пришвидшує роботу систем, які беруть участь у боротьбі чи втечі. Симпатичні нейрони є по всьому тілу, особливо багато їх у таких місцях, як серце, легені та кишківник. Ці нейрони спонукають надниркові залози виділяти такі гормони, як адреналін, що подорожують кров’ю, щоб досягти цих органів і збільшити швидкість, з якою вони працюють.
Щоб отримати достатньо крові для ваших м’язів, коли їх потрібно буде застосувати, сигнали від симпатичної нервової системи збільшують частоту серцевих скорочень і силу, з якою воно скорочується. Ви відчуваєте як пришвидшене серцебиття, так і силу скорочення у грудях, тому ви можете пов’язати проживання інтенсивних емоцій зі своїм серцем. У ваших легенях сигнали від симпатичної нервової системи розширюють дихальні шляхи і часто збільшують частоту та глибину дихання. Саме через це іноді виникає відчуття, наче ви задихаєтеся.
Оскільки травлення є останнім пріоритетом під час ситуації «бийся або тікай», симпатична активація уповільнює роботу кишківника та зменшує приплив крові до шлунка, щоб зберегти кисень і поживні речовини для таких життєво важливих органів, як серце та мозок. Ці зміни вашої шлунково-кишкової системи можна сприймати як дискомфорт, пов’язаний зі страхом і тривогою.
Як мозок усвідомлює страх та які рішення ухвалює
Усі тілесні відчуття, зокрема внутрішні відчуття від грудей і живота, передаються назад у головний мозок через спинний мозок. Ваш і без того тривожний і дуже пильний мозок потім обробляє ці сигнали як на свідомому, так і на несвідомому рівнях.
Острівцева кора — частина мозку, яка бере участь в усвідомленні ваших емоцій, болю та тілесних відчуттів. Префронтальна кора головного мозку також бере участь у самосвідомості, зокрема через позначення та називання цих фізичних відчуттів, як-от відчуття скутості чи болю в животі. Саме вона приписує їм когнітивну цінність, категоризуючи їх у думки на кшталт «це нормально і мине» або «це жахливо, і я помираю». Ці фізичні відчуття іноді можуть викликати петлю висхідної тривоги, оскільки вони змушують мозок відчувати більший страх перед ситуацією через хвилювання, які він відчуває в тілі.
Хоча почуття страху та тривоги виникають у вашому мозку, ви також відчуваєте їх у своєму тілі, оскільки ваш мозок змінює ваші тілесні функції.
Щоб отримати достатньо крові для ваших м’язів, коли їх потрібно буде застосувати, сигнали від симпатичної нервової системи збільшують частоту серцевих скорочень і силу, з якою воно скорочується. Ви відчуваєте як пришвидшене серцебиття, так і силу скорочення у грудях, тому ви можете пов’язати проживання інтенсивних емоцій зі своїм серцем. У ваших легенях сигнали від симпатичної нервової системи розширюють дихальні шляхи і часто збільшують частоту та глибину дихання. Саме через це іноді виникає відчуття, наче ви задихаєтеся.
Оскільки травлення є останнім пріоритетом під час ситуації «бийся або тікай», симпатична активація уповільнює роботу кишківника та зменшує приплив крові до шлунка, щоб зберегти кисень і поживні речовини для таких життєво важливих органів, як серце та мозок. Ці зміни вашої шлунково-кишкової системи можна сприймати як дискомфорт, пов’язаний зі страхом.
Як мозок усвідомлює страх та які рішення ухвалює
Усі тілесні відчуття, зокрема внутрішні відчуття від грудей і живота, передаються назад у головний мозок через спинний мозок. Ваш і без того тривожний і дуже пильний мозок потім обробляє ці сигнали як на свідомому, так і на несвідомому рівнях.
Острівцева кора — частина мозку, яка бере участь в усвідомленні ваших емоцій, болю та тілесних відчуттів. Префронтальна кора головного мозку також бере участь у самосвідомості, зокрема через позначення та називання цих фізичних відчуттів, як-от відчуття скутості чи болю в животі. Саме вона приписує їм когнітивну цінність, категоризуючи їх у думки на кшталт «це нормально і мине» або «це жахливо, і я помираю». Ці фізичні відчуття іноді можуть викликати петлю висхідної тривоги, оскільки вони змушують мозок відчувати більший страх перед ситуацією через хвилювання, які він відчуває в тілі.
Хоча почуття страху та тривоги виникають у вашому мозку, ви також відчуваєте їх у своєму тілі, оскільки ваш мозок змінює ваші тілесні функції.
