Чи може наука пояснити, чому пари розпадаються? Математична анатомія падіння
Фільм «Анатомія падіння» французької режисерки Жустін Тріє отримав «Оскара» у 2023 році за найкращий оригінальний сценарій. Фільм реконструює крах романтичних стосунків між головною парою фільму Сандрою Войтер і Семюелем Малескі. Та чи можна передбачити та прорахувати ймовірність розриву пари. Професори математики та економіки Хорхе Еррера де ла Круз та Хосе-Мануель Рей спробували дати відповідь на це запитання у статті для The Conversation. Публікуємо адаптований переклад матеріалу.
Все або нічого: чи свідчить статистика розлучень про занепад шлюбу
Розриви, зображені у фільмі, є звичним явищем: глобальні дані показують високий рівень невдач шлюбу, який помітно зріс наприкінці минулого століття.
У деяких західних країнах близько 50% шлюбів не тривають 25 років, що породжує популярну сентенцію «половина всіх шлюбів закінчується розлученням».
За словами режисерки Жустін Тріє «дивна річ, коли стосунки працюють. Більшість із них пекельні, і фільм має на меті заглибитися в це пекло».
Важливо, що статистика розлучень не враховує кількість нещасливих стосунків. Можливо, більшість із них справді пекельні, але деякі сучасні шлюби довготривалі й здаються міцнішими й люблячими, ніж будь-які попередні. Ця дихотомія – повсюдна невдача чи винятковий успіх — ніби підсумовує поточний стан шлюбу на Заході. Це отримало назву «все або нічого».
Чому стосунки мають тенденцію до розриву
Наукові дослідження встановили, що романтичні стосунки мають тенденцію до розриву, що означає, що в середньому рівень задоволеності з часом знижується. Успішні пари здатні зупинити це падіння, знайшовши прийнятний рівень, який може тривати нескінченно. Багато інших, однак, поступово занепадають до точки, коли розрив стає лише питанням часу.
Психологія стосунків показує, що одного кохання недостатньо, щоб утримати пару разом – для цього потрібні зусилля. Дослідник стосунків Джон Готтман порівнює це з другим законом термодинаміки, згідно з яким закрита система, наприклад шлюб, вироджується, якщо не подавати енергію.
Він каже, «якщо ви нічого не робите, щоб покращити ситуацію у вашому шлюбі, але не робите нічого поганого, шлюб все одно матиме тенденцію погіршуватися з часом».
Таким чином, теорія «все або нічого» передбачає, що успішні стосунки вимагають значних витрат часу та енергії. Пари, які візьмуть на себе таке зобов’язання, будуть винагороджені високим рівнем задоволення, тоді як ті, хто цього не зробить, приречені на поразку.
Але чому деяким парам вдається зупинити це падіння і залишитися щасливими? Подібно до героїв фільму, усі пари починають із кохання та хочуть бути щасливими назавжди. Якщо ми припустимо, що вони сумісні та готові докладати зусиль разом, вони утворюють те, що дехто називає стосунками «Адам і Єва» — біблійний архетип гармонійного, міцного союзу.
Динамічні системи для аналізу стосунків
Динамічні системи — це математичний інструмент для розуміння еволюції змінної з часом. У випадку романтичних стосунків нас цікавить «почуття» кохання в парі. Оскільки для підтримки відносин потрібні зусилля, вони стають динамічною системою, контрольованою зусиллями: зусилля регулюють «почуття кохання» з метою зробити «почуття» вічними.
Як каже Сандра Войтер у фільмі Трієта, бувають моменти, коли стосунки хаотичні, а в інших – коли ви боретеся поодинці, іноді разом із партнером, а іноді проти партнера.
Стосунки будь-якої пари мають елементи, спільні зі стосунками будь-якої іншої пари. Початкова точка дуже висока: «почуття кохання» на піку, і існує спільна віра в те, що воно ніколи не закінчиться. Обидва готові зробити свій внесок у щастя стосунків, доклавши власних зусиль, і обидва знають, що якийсь шок або зовнішня подія зрештою змінить цей стан.
Загалом, пари з однаковим соціально-економічним, культурним або релігійним походженням, відомі як гомогамні пари, є більш стабільними. Однак багато пар є гетерогамними, тобто вони відрізняються в одному чи кількох із цих аспектів.
Гетерогамія може поширюватися за межі обставин окремої людини: на найелементарнішому рівні вона може зводитися до невідповідності або дисбалансу в тому, наскільки ефективно один із членів пари, перетворює свої зусилля в «почуття» чи щастя. Така невідповідність може призвести до асиметричних рівнів зусиль, спрямованих на досягнення успіху стосунків, які вже є вищими, ніж ті, яких хотілося б зробити обидва учасники.
Чи можливий рівноцінний вклад у стосунки
Наші обчислювальні моделі, що оцінюють динаміку незбалансованості рівнів зусиль у парах дозволяють нам моделювати еволюцію щастя у стосунках. При чому як у передбачуваному середовищі, так і з різними рівнями невизначеності. Наше моделювання показує, що кожен партнери не повинні докладати однакові зусилля.
Одна зі сцен фільму, де Сандра та Семюель дорікають один одному за докладені або не докладені зусилля, щоб зберегти стосунки, демонструє типову негативну динаміку пари, де кожен має що закинути партнеру. У фільмі також випливає, що Семюель доклав або докладає більше зусиль, ніж Сандра, у їхніх стосунках. Наш аналіз показує, можливо, на диво, що більш емоційно ефективний партнер повинен докладати більше зусиль, щоб підтримувати стосунки.
Вплив зовнішніх подій на стосунки
Наш аналіз також показує, що коли пара зазнає стресового епізоду, обом партнерам потрібно докласти більше зусиль, щоб стосунки вижили. Однак рівень зусиль більш ефективного партнера має зрости. У фільмі стосунки Сандри та Семюеля зазнають величезного нещастя, яке має тривалий і яскраво виражений вплив на його оповідь. Ось чому Семюель відчуває набагато більше стресу, ніж Сандра.
Математика пропонує результат відповідно до сюжету фільму: безперервне перенапруження найбільш емоційно ефективного партнера – посилене тривалим періодом кризи – призводить до розпаду стосунків.
