Рівноправ'я, стрес та навантаження: як українські жінки почувають себе під час війни
“Не припускай — питай”! Одне з головних правил інклюзивного підходу спонукало команди Gradus Research та Biasless (ГО “Післязавтра”) через рік від початку повномасштабного вторгнення опитати 1029 українських жінок аби краще визначили, як вони себе почувають під час повномасштабної війни та як оцінюють динаміку змін своєї суспільної ролі протягом останнього року.
Звісно, те, що вимушене переміщення, більше навантаження у зонах відповідальності “Діти”, “Старші рідні” та “Відносини з партнером” в комбінації зі стресом та необхідністю заробітку значно збільшили обсяг того, що фахівці називають друга та третя зміна. (Перша зміна — робота, друга — хатні справи та побут, третя — координація життя родини, а саме планування відпусток, навчального шляху дітей, соціальної активності родини тощо).
Яка вона та втома від зростання навантаження, стресу, збільшення сфер відповідальності? Чи має вона похідні? На кшталт загострення уваги до рівноправ’я в суспільстві та покращення ситуації з професійною реалізацією жінок. Аби розібратися, що відбувається в цій царині саме за версію самих українок, у квітні 2023 року Gradus Research спільно з Biasless провели дослідження серед жінок.
Більше стресу та відповідальності
В умовах накопичення втоми від війни, інтенсивних обстрілів та дуже незрозумілих перспектив щодо етапу майбутнього “полегшення” більше третини респонденток декларують вищий рівень стресу (39%), ніж рік тому, та погіршення фізичного здоров’я (37%). Далі у списку — вигорання (23%), зменшення оптимізму щодо власних кар’єрних перспектив (20%), погіршення психічного здоров’я (20%) тощо. І, на жаль, за цих умов лише 1% респонденток зазначає, що отримує належну психологічну підтримку від роботодавця.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Досить прогнозовано, що на додачу до психоемоційної навантаженості, 40% опитаних жінок зазначають, що протягом року значно зросла завантаженість хатніми справами, при чому однаково серед тих, хто працює і хто ні. На другому місці — піклування про здоров’я (37%), на третьому — догляд за членами родини та близькими (30%).
Ситуації та причини можуть бути різні: наприклад, через внутрішню міграцію на тлі війни, більш широке коло родини об’єднується для спільного життя, що може збільшувати кількість домашніх обов’язків, з’являється необхідність догляду за близькими. Або завантаженість жінок може збільшуватися, навпаки, через розлуку з рідними, що раніше підтримували у справах. Піклування про здоров’я, вочевидь, витікає з ситуації його погіршення, проте підвищення уваги до цієї сфери — гарна ознака: жінки не забувають піклуватися і про себе.
Інша важлива сфера, яку ми досліджували — професійна реалізація. Наразі половина респонденток повідомляє, що для професійної реалізації їм бракує миру, на другому місці (31%) — брак економічної стабільності. Впевненість в собі, рішучість — те, чого війна позбавила майже кожну п’яту українку.
Гендерні упередження назвали бар’єром лише 2% українок. Але це ймовірніше свідчення домінування консервативних усталених критично неосмислених традиційних підходів, аніж перемога. Просто індикатор гендерної сліпоти, а через неї — і підвищеної вразливості до неналежного ставлення (булінг, харасмент, аб’юз, мікроагресія, дискримінація тощо).
За останній рік 59% українок знаходили себе в ситуаціях неналежного ставлення на роботі. Але тільки 22% повідомляли про ці випадки керівництву. Решта, а саме 37% опитаних, розподілили свої мотиви до замовчування серед наступних чинників: (1) не відчували, що поведінка або образа була достатньою для подання скарги, (2) побоювалися, що це тільки погіршить поведінку, (3) не певні, що скаргу сприйняли б серйозно, (4) не мали достатньої кількості доказів та/чи свідків для подання скарги, (5) були стурбовані, що повідомлення про проблему негативно вплине на кар'єру.
Більше відчуття рівноправ’я та можливостей для професійної реалізації
69% опитаних нами жінок стверджувально відповідають на питання, щодо покращення рівня поваги та рівноправ’я з початку повномасштабного вторгнення. І неабияку роль у цьому поступі респондентки відводять жінкам в ЗСУ. Зокрема 87% респонденток впевнені, що жінки-військові (яких наразі в ЗСУ 60000, 5000 з яких виборюють перемогу на передовій) роблять внесок у видимість жінок, розвінчування стереотипів про те, що професіоналізм має гендер, тим самим пришвидшуючи прогрес в аспекті гендерної справедливості в Україні. Військовослужбовиці демонструють, що місце жінки там, де вона сама хоче, наочно показують, що патріотизм, здатність боротись за Батьківщину — зони відповідальності, що не діляться на чоловічі та жіночі.
Дослідження благополуччя українських жінок було проведено дослідницькою компанією Gradus Research спільно з Biasless методом самозаповнення анкети в мобільному додатку Gradus. Вибірка: 1029 респонденток у віці 18+. Вибірка відображає структуру цільової групи за віком, макрорегіонами та розміром населеного пункту, окрім тимчасово окупованих територій та територій, на яких ведуться бойові дії. Період проведення опитування: 6-8 квітня 2023 року.
Підписуйтеся на наші соцмережі
