SPEKотна читанка. Історії з Кремнієвої долини

Чи знаєте ви місце, що змінює не лише американський бізнес, але й спосіб життя? У Кремнієвій долині «навіть XXI століття вийшло з моди» через прогресивність її мешканців. У рубриці «SPEKотна читанка» ми розповідаємо про книгу «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини» Александри Вульф, яка обіцяє передати певні аспекти культури життя місця, де зароджуються ідеї й компанії, що мають на меті змінити світ та розбагатіти. 

Про авторку 

Александра Вулф до 2020 року працювала штатною кореспонденткою відділу оглядів The Wall Street Journal, де писала щотижневу колонку Weekend Confidential. 

Після закінчення Університету Дюка працювала репортеркою для New York Observer та Condé Nast Portfolio. Також регулярно писала колонки для Bloomberg Businessweek, матеріали для Travel+Leisure та Departure й головні статті номера для Vanity Fair та Town & Country.

Зі світом Кремнієвої долини Александру Вульф познайомив Пітер Тіль — співзасновник PayPal та перший інвестор Facebook. На основі отриманих від нього знань та спостережень за студентами програми Тіля «Двадцять до двадцяти» Вульф задокументувала життя Кремнієвої долини у книзі «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини». У 2017 році її перша книга вийшла друком.

Про що книга «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини»

Анотація до книги обіцяє занурити читача у захопливу історію про молодих стартаперів, які беруть участь у стипендіальній програмі, створеній інвестором Пітером Тілем. Учасники програми отримують по $100 тис. від його фундації. Та щоб стати частиною програми «Двадцять до двадцяти», вони мають залишити школу, відмовитися від навчання у коледжі на час її дії та створити власний стартап. Мета програми — дати амбітним і креативним юнакам та дівчатам можливість реалізувати свої ідеї, покликані змінити світ і у такий спосіб довести, що навчання у коледжі не для всіх.

Вступ до книги інтригує. Відсутність зацікавленості у світському товаристві, манія до роботи, необізнані у жіночих хитрощах айтівці, багатство, що не має зовнішніх проявів, та свобода від обмежень — короткий опис життя та культури мешканців Кремнієвої долини пробуджує бажання підняти завісу та зануритися у життя місця, де народжуються передові ідеї та компанії. 

Книга починається з детального опису досвіду стипендіатів Пітера Тіля, що є повторюваною темою протягом всієї книги. Потім авторка переходить до опису культури Кремнієвої долини. З другого розділу книга наповнюється короткими біографіями та епізодами із життя людей, яких авторка, схоже, зустрічала на своєму шляху. Поміж цим ще є згадки довголіття, поліамурності та ексцентричних життєвих звичок новоспечених стартап-мільйонерів. 

Поки стипендіатка Лора Демінг успішно розвивається у своєму досвіді та залишається зосередженою на своїй меті — подовженні життя людей, Джон Бернем швидко усвідомлює, що його плани щодо видобування корисних копалин на астероїдах недосяжні. Він змінює свій шлях, переходячи від співпраці з одними учасниками «Двадцять до двадцяти» до інших. Врешті Бернем вирішує повернутися до коледжу, але швидко відмовляється від цієї ідеї. Відчуваючи розчарування у своєму досвіді у Кремнієвій долині, він віддаляється від високотехнологічної сцени та звертається до релігії.

Завершується книга «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини» розділом про штучний інтелект, а у післямові коротко дізнаємося про стипендіатів, чиї імена кілька разів згадувалися у книзі.

Кілька цікавих тез та ідей

Аспергерський шик

Після промов Тіля його іноді запитували, чи вважає він, що у Кремнієвій долині багато людей із синдромом Аспергера. Він зазначав, що ознаки такого розладу — це спосіб, яким соціально адаптовані люди описують тих, кого не розуміють. Він навіть не визнає існування аутичного спектра або розладів, що можуть бути варіаціями соціальних відхилень, симптоматичних для аутизму та синдрому Аспергера.

Відповідно до DSM-5, синдром Аспергера та розлади аутичного спектра здебільшого розглядають як соціальні розлади, що можуть спричиняти проблеми з навчанням, розумову відсталість, загальну тривожність і синдром Туретта.

У Кремнієвій долині така поведінка вважається Аспергерським шиком. Роботодавці часто віддають перевагу інженерам, які при розмові іноді затинаються, а не красномовним, вважаючи їх більш продуктивними. Деякі рекрутери навіть спеціально шукають сором’язливих працівників, бо впевнені, що ті працюють ефективніше.

Хіпі-комуни програмістів

Колівінги у Кремнієвій долині — новий спосіб життя та водночас відголосок епохи хіпі 1960-х років, коли молоді люди жили разом у комунах. Однак сучасні колівінги не для відпочинку. Їхні мешканці працюють багато, часто вночі, а кодування та програмування до світанку є нормою.

У Кремнієвій долині спільна праця та розваги не просто залишаються студентським гаслом, а й продовжують культурні традиції студентських кампусів на новому рівні. Двадцятирічні та тридцятирічні мешканці дали друге дихання цій культурі, досягнувши масштабів, неможливих у справжньому кампусі.

Замість дорослішання з кар’єрою та родиною, життєвий шлях тут іде в іншому напрямі: що більше ти освічений і досвідчений, то більш радикальними стають твої ідеї і більш «революційні» умови проживання ти обираєш.

Жінка у Кремнієвій долині

Бути жінкою у Кремнієвій долині і на Східному узбережжі означає мати різний статус. Розмови, одяг і соціальне коло відрізняються. У Пало-Альто жінки рідко носили підбори, сукні чи спідниці, одяг був переважно для туризму.

Вихід у сукні в Маунтін-Вʼю або Саннівейл виглядав як вечірнє вбрання вдень або як костюмована вечірка. Джинси були універсальним одягом для обох статей. Для жінок важливо показати незалежність від стереотипів сексуальності.

Замість брендів типу Coach чи Gucci надавали перевагу логотипам і гаслам, які асоціюються зі стартапами. Наприклад, одягнути футболку з логотипом Facebook у 2007 році було значно престижнішим, ніж їздити не Ferrari — працівники Facebook  після виходу компанії на IPO могли заробити десятки мільйонів доларів.

Чим може не сподобатися

«Долина богів. Історії з Кремнієвої долини» читається як набір оповідань, а не як книга, у якій є зміст та історія. 

Хоча окремі моменти цікаві, книга не проливає світло на певну людину, групу чи компанію та не допомагає у чомусь розібратися. Лише побіжно знайомить нас із деякими постатями.

Після того як у першому розділі ми дізнаємося про кількох учасників інноваційної програми «Двадцять до двадцяти» та їхні ідеї з перетворення світу, розуміння того, про що книга, втрачається. Можна загубитися у переліку нових імен та назв, які то з’являються, то пропадають. 

Можливо, це пов’язано з тим, що деякі матеріали у зміненій формі раніше були опубліковані у журналах і газетах, до яких дописувала Александра Вульф: Vanity Fair, Departures, Marie Claire, Condé Nast Portfolio, Wall Street Journal. 

Враження редакції

Найбільше турбує відсутність основної сюжетної лінії. Книга виглядає як колекція слабо пов’язаних історій з певними примітними моментами. Персонажі з’являються та зникають у різних розділах. Це відбувається без логічного зв’язку.

Спочатку здається, що нам пропонують оповідь про хлопців та дівчат, які отримали стипендію Пітера Тіля, їхній шлях у створенні компаній, злети та падіння. Але згодом авторка відмовляється від їхніх історій і згадує побіжно на початку чи наприкінці розділів. 

Через відсутність сюжетної лінії, розповідь важка для сприйняття та іноді нагадує суцільний перелік імен, компаній, місць і випадкових подій. 

Загалом є багато цікавих моментів та історій, але не зовсім зрозуміло, за якою логікою вони пов’язані. Будьте готові до того, що, ймовірно, вам доведеться кілька разів повертатися до прочитаного, щоб зрозуміти, чому певна компанія чи особа потрапила до розділу або чому ми з 2011 року перенеслися у 2014-й.

Кому радимо прочитати «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини»

Багато подій, описаних у книзі, уже знайомі тим, хто стежить за новинами світу технологій або цікавиться життям Кремнієвої долини. Тому пропонуємо спочатку назвати тих, кому це читати не варто. Якщо ви хочете дізнатися про народження та розвиток стартапів, побачити, з якими проблемами стикаються стартапери, та як знаходять шляхи їх вирішення, навряд чи ця книга вас зацікавить. Адже «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини» має, по суті, лише одну таку історію — про стартап Upstart Пола Ґу.

Проте книга точно зацікавить тих, хто не має багато знань про Кремнієву долину й прагне зазирнути за її лаштунки, дізнатися про людей і мислення, які сформували культуру місця, що стало символом сучасних передових технологій.