Про бронювання та мобілізаційні завдання, перереєстрацію, релокацію та інші юридичні болі ІТ-компаній

Коли кілька днів тому SPEKA збирала на ринку запитання до міністра з цифрової трансформації Михайла Федорова, то питання бронювання команд посіло почесне друге місце, обігнало його за популярністю тільки питання про реєстри, відкриття яких бізнес чекає з нетерпінням. Ми запитали про це міністра, про його позицію щодо бронювання ви дізнаєтеся на початку наступного тижня.

А сьогодні публікуємо розмову з Костянтином Васюком з IT Ukraine та Олексієм Уросом з Asters, в якій докладно розберемо всі юридичні труднощі, з якими зараз стикається ІТ-ринок. Розмова відбулася за підсумками IT UKRAINE LEGAL CONFERENCE 2022, де юристи, представники міністерств і керівники провідних технологічних компаній обговорювали воєнний стан та державні ініціативи підтримки IT-індустрії, податковий режим Diia.City, HR-стратегії в умовах воєнного часу та інші питання.

SPEKA: Що з обговорюваного на конференції виявилося найважливішим для ринку?  

Олексій Урос: Усім дуже важливо знати, яку стратегію обирають для себе регулятори. Мабуть, найважливіший елемент конференції — виступ на першій дискусійній панелі представників трьох профільних міністерств, від яких сьогодні залежить регуляторне поле галузі — Мінцифри, Мінекономіки та Міноборони. Це унікальне явище, якщо врахувати, що позиції міністерств можуть різнитися.

Міноборони має своє бачення, чи треба бронювати ІТ-спеціалістів і чи варто давати їм можливість тимчасового виїзду, Мінекономіки дивиться на це з огляду на поповнення держбюджету та необхідності підтримувати галузь, щоб податки йшли до бюджету.

Відкритий діалог бізнесу та регулятора — це чудово. Ще краще, коли регулятори спільно й публічно обговорюють нагальні проблемні питання і можуть почути позицію одне одного. 

S: Очевидно, що питання бронювання сьогодні для ІТ-компаній ключове. Скільки на сьогодні заброньованих IT-спеціалістів?

Костянтин Васюк: ІТ-компанії подають списки на бронювання через профільне міністерство — цифрової трансформації. Його представники кажуть, що станом на кінець серпня було заброньовано приблизно 2000 ІТ-фахівців. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

О. У.: Ми ведемо декілька десятків ІТ-компаній, тому можу додати, як це виглядає на практиці. Почнемо з того, що процедура бронювання була прописана для процесів у мирний час. Коли почалася війна, бізнес звернувся з питанням бронювання до свого профільного міністерства. Тож на початку ми стикнулися з тим, що всі ІТ-бізнеси звернулися до Мінцифри, а обробити фізично таку кількість звернень було дуже складно. Мінцифри щойно почали розбиратися, як її здійснювати спільно з Міноборони та Мінекономіки, яку кількість можна забронювати, який формат. Перші місяці були сумбурними: багато заявок, кожен подавав у своїй формі. Складно оперувати таким процесом без досвіду.

Коли процедуру налагодили, ми знайшли альтернативні шляхи: багато компаній зверталися до інших міністерств та військових адміністрацій, з якими вони взаємодіють. Тому складно оцінити кількість  заброньованих через інші відомства. Багато компаній йдуть у Мінцифри, стають резидентами «Дія.City», але є й інші шляхи бронювання спеціалістів. 

Серед наших клієнтів є IT-компанія зі штатом у декілька тисяч інженерів. В одному проєкті для відомого американського розробника програмного забезпечення працює 500 людей. І замовник ставить умову: або працюють всі, і проєкт буде, або ні, бо йдеться про унікальну команда, яка багато років працює над цим проєктом. З одного боку, я розумію Мінцифри, бо йдеться про бронювання аж 500 людей лише під один проєкт. А з іншого боку, це $2,5 млн щомісячної валютної виручки. Неважко порахувати податки, які підуть завдяки цьому проєкту в бюджет та на підтримку економіки. 

К. В.: При цьому ми протягом декількох місяців чуємо від держави про важливість ІТ-індустрії і плани її підтримувати. Але хочеться бачити результат. Натепер існує три дуже серйозні ризики для IT-компаній — мобілізація персоналу, податкове резидентство співробітників за кордоном, а також питання тимчасового виїзду за кордон у бізнес-відрядження. Через все це наприкінці року будуть набагато менш оптимістичні цифри ІТ-експорту порівняно з першим півріччям.

Ми всі бачимо прогнози про те, що до кінця року працюватиме у кращому випадку 60% української економіки. Водночас є ІТ, яке продовжує працювати на 100%. Ми розраховуємо, що держава зрозуміє, що у неї є партнер всередині країни, який, на відміну від західних партнерів, не просто постачає гроші, а ще й постачає їх без жодних повернень і відсотків. Унікальність ІТ-індустрії саме в тому, що під час війни вона може генерувати експортну валютну виручку. 

О. У.:  Я щоденно спілкуюся з бізнесами і хочу навести типовий кейс. У компанії працюють 2 тис. інженерів, за квартал вона перерахувала 450 тис. євро на ЗСУ плюс співробітники особисто  передали загалом 650 тис. євро. Тільки одна компанія за три місяці перерахувала 1,1 млн євро на ЗСУ. Зрозуміло, що донатять усі галузі, які можуть, але IT особливо. Фахівці й компанії готові працювати та донатити, сплачувати великі податки та підтримувати економіку.

S: Ок, ви озвучували все це представникам влади? Що вони відповіли?

К. В.: Пообіцяли, що створять доповнену процедуру. По суті, щоб підтвердити необхідність бронювання спеціаліста, потрібне мобілізаційне завдання, яке він буде виконувати протягом часу бронювання. Сьогодні у підзаконних актах не описана модель взаємодії з воєнними відомствами, Міноборони, а також те, коли ця категорія мобілізаційного завдання буде пов'язана з будь-якою діяльністю, крім воєнної. У Мінцифри запропонували Мінекономіки розширити ці мобілізаційні завдання, додавши роботу на економічному фронті (завдання, які приносять користь для економіки). Логічно, що діяльність наших експортних ІТ-компаній підпадає під цю категорію: вони забезпечують економічний фронт, надходження валютної виручки, податків та зарплат, збереження і, головне, створення робочих місць під час війни. Це основна новація. Плюс додаткова форма подання заявок на бронювання: вся процедура має йти, умовно кажучи, через цифровий кабінет. Як це реалізують, ще  обговорюють. 

S: Чи правильно я розумію, що бронювання команд — це насамперед вимога замовників? 

О. У.: Так. Зараз приблизно 50% клієнтів приходять до нас із питанням про бронювання після запиту замовника надати пакет «Безпечно+» із підтвердженням, що підрядник збільшує рівень безпеки співробітників, зокрема рівень безпеки виконання умов за проєктом. До 24 лютого достатньо було просто релокувати весь персонал на захід України і сказати: «Дивіться, ми перевезли всіх у безпечні регіони, працюємо, виконуємо зобов'язання». Але тепер клієнтам цього замало. Компанії змушені йти за процедурою бронювання, залучати до перемовин штаб-квартири. Основна мета — це не вирішення питання з бронюванням як таким, а збереження проєктів і клієнтів. Тому що гнучкі компанії з гнучкими замовниками знаходять рішення. Але міжнародний бізнес змушений оцінювати ризики за власними процедурами.

S: А що з перереєстрацією бізнесу в інші області та за кордон? Було багато сварок між різними ІТ-кластерами саме через заклики перереєструватися.  

О. У.: Для українських компаній на тимчасово окупованих територіях існує цілий перелік серйозних ризиків, якщо вони залишають реєстрацію компанії на окупованій території та продовжують вести бізнес. Починаючи від ризиків та обмежень ведення господарської діяльності аж до звинувачень у колабораціонізмі. У одного з відомих у світі експортерів агропродукції окупанти відібрали весь автопарк та спецодяг і тепер роз'їжджають регіоном. Наші правоохоронні органи ставлять компанії запитання, і бізнес має виправдовуватися.

З іншого боку, на окупованих територіях незаконні адміністрації починають виходити на компанії щодо перепідписання договорів про постачання послуг чи іншого. За законом компанія має сплачувати податки за місцем реєстрації, тобто у такій ситуації вона платить країні-агресору. Тому компанії вимушені перереєстровуватися в інших областях. Сама процедура триває недовго, вона нескладна. На початку війни були певні проблеми з  нотаріальними довіреностями, але зараз ситуація стабілізувалась, багато реєстрів уже працюють.

Щодо релокації бізнесу за кордон, то тут клієнти зважають на  причину та мету. Деяким компаніям раніше надавали фінансування міжнародні фінансові інститути, а тепер деякі з них заморозили всі видатки. Тому компанії відкривають представництв в європейських країнах і залучають під це підтримку ЄБРР або іншої міжнародної фінустанови. 

Рідше відбувається релокейт виробництва. Звісно, представникам ІТ-галузі релокуватися найпростіше. Не можна говорити, що бізнес активно залишає країну, але ризики завжди є. Кожен бізнес сьогодні вирішив тримати руку на пульсі.

Якщо всі будуть відчувати позитивні сигнали про взаємодію з державою та допомогу від неї, то бізнеси й надалі вестимуть діяльність у межах України, а про релокацію за кордон мова йти не буде.