Ти мені, я тобі: як особистий бренд допомагає у менторстві і навпаки
Особистий бренд — це еволюція ефекту заліковки: спочатку ти працюєш на неї, а потім навпаки. А ще це продовження твого резюме чи портфоліо. За рік менторства я провела понад 70 сесій і завдяки цьому залучила через платформу більш ніж 100 000 гривень на благодійність — у цьому, зокрема, відіграв важливу роль мій потужний персональний бренд спеціалістки з маркетингу.
Навіщо взагалі потрібен особистий бренд
У професійному просторі я стараюсь розділяти це поняття на три, в кожному з яких наголос падає на те, хто від цього виграє і яким чином.
-
1
Професійний особистий бренд: «Я працюю над своїм іменем, щоб відкривати будь-які двері для себе». Дефініція цих умовних дверей — це вже справа інтимна: хтось хоче більше ніколи не шукати роботу, а щоб робота сама його знаходила, комусь треба позитивна публічна репутація, що дозволяє пришвидшувати підвищення на роботі, відносно легше перейти в іншу сферу чи знаходити альтернативні способи заробітку, а для когось — це просто про популярність та визнання в професійних колах.
-
2
Social selling: «Я працюю над своїм іменем, щоб продавати для бізнесу, в якому працюю». За цим типом розвитку свого професійного профілю стоять реальні цифри у формі КРІ чи очікуваних результатів у лідах, принесених грошах або закритих вакансіях — вас як найманого працівника, фрілансера чи власника бізнесу.
-
3
Employee advocacy: «Через своє ім'я я хочу показати, яка класна контора, в якій я працюю». Від другого цей термін відрізняється тим, що метою такої активності є не продажі чи інші метричні показники, а щира лояльність до своєї компанії і безкорисливе бажання розказати про свій проєкт, команду чи успіхи.
Для когось особистий бренд може бути метою, для когось — інструментом, а ще для когось — побічним ефектом характеру (ну і може, синдрому відмінника, але діагнози і самоаналіз я залишу для вас і вашого терапевта).
Особистий бренд професіонала — це не обов'язково про багатотисячну аудиторію, лайв-стріми і постійні гастролі запрошеним спікером. Особистий бренд можна культивувати і в маленьких соціальних групках — від своєї робочої команди, невеличкої профільної спільноти до камерного каналу на 300 рідненьких читачів. Способів розвивати кожен з напрямів є багато: блоги, подкасти, курси, різні колаби чи партнерські програми, ну і, звичайно, менторство, про яке ми, власне, і будемо говорити.
Менторство: бути чи не бути
Менторство, як і вчителювання, — це не тільки поклик, але й вміння. Як знання української не робить тебе вчителем української мови, так само і наявність слова Senior у твоїй посаді не робить тебе ментором.
Звичайно, експериза і набиті шишки — це база, але для менторства ще треба допасувати вміння комунікувати, адаптивність (не всі сприймають інформацію однаково, не кожному релевантний саме твій досвід, не всім може підходити твій темп), терпіння і, звичайно, доступність — без цього можна про менторство тільки мріяти, бо менторські сесії бувають тільки там, де є незабитий календарик і мозок.
Мені здається, що навіть якщо менторство є частиною кар'єрного росту (наставництво часто є вимогою, приміром, для дизайнерів, які переходять на позиціюна лідера), воно ще задовго до того органічно проростає з суміжного досвіду: коли доводилось вчити трейні, вести команду молодших спеціалістів, допомагати ставити процеси в сусідній команді, або навіть коли мамина подруга таки вмовляла вас “повчити її дитину шось троха якісь програми на тому планшеті, бо дивись як вона гарно малює, ну то може й попаде в то ІТ”, а ви погоджувались.
Словом, крім досвіду, для менторства потрібні як бажання, так і вміння слухати, ставити запитання, доносити ідеї, надавати структурований фідбек, заохочувати — і переважно не раз 😀.
Як не помилитися з вибором ментора
У мене є кілька критеріїв, на які я рекомендую звернути увагу (окрім відповідності профілю, звісно):
- Перечитайте опис про ментора. Перегляньте його LinkedIn/Behance/GitHub/тощо і уявіть себе на місці людини за рік-два-п'ять: чи такий досвід вам імпонує, чи проскакує у вас думках “ух, я б теж так хотів/ла!” — загалом чи в якомусь конкретному питанні.
- Компанія чи індустрія, в якій працює людина. Йти із запитанням про креативну B2С-сферу до спеціаліста, який працює з B2B-ринком в ІТ — напевно, не найкраща ідея. Якою б класною ця людина не здавалась, має бути хоча б мінімальний метч між природою твого запиту і компетенцією потенційного ментора.
- Дізнатися більше про ментора. У наш час майже всі мають соцмережі і часто ментори діляться відеозаписами з виступів, тому рекомендую культурно подосліджувати людину (не плутати зі сталкінгом) і подивитись, чи підходить вам її стиль спілкування, темп, чи викликає такий ментор довіру.
- Рекомендації друзів. Наш ринок досить тісний, всі всіх знають якщо не напряму, то через когось: люди ходять на курси, виступи, менторські сесії, працюють одне з одним, тому якщо є можливість дізнатися враження — чому б ні.
- Чесно себе запитайте, на основі чого сформувалось уявлення про крутість ментора. Ви вирішили до нього йти бо це ім'я знають всі чи через те, що вам імпонують його роботи, пости, досягнення в кар'єрі, які чітко відстежуються?
- Особисто я у свій “скрінінг” додаю пункт перевірки на “зайнятість”. Якщо людина тільки те і робить (ну прям постійно), що гастролює з лекціями, курсами, безкоштовними вебінарами — для мене це дзвіночок, бо у мене назріває питання: а коли ж робиться робота? На будь-який виступ чи, тим більше, навчальну програму треба час, багато часу, а також багато досвіду з полів, і постійно свіжого (бо ринок змінюється).
Хочу наголосити, що ментор, з яким не склалось, — це ОК, таке може статись. Не варто змушувати себе працювати в дискомфорті, але і ставити хрест на менторстві як феномені теж не спішіть.
Мій досвід менторства
Спочатку я була ментором в компанії, в якій працюю (SoftServe). А потім побачила на «Фейсбуці» пост знайомого, в якому він запрошував до себе на менторську сесію на Projector Mentorship Platform. Тоді я зайшла на сайт, побачила там класних дизайнерів і продакт-менеджерів з продуктових компаній і перша думка була: “Та кому я там зі своїм ауторсом взагалі треба?”. Коли ж дізналася, що це менторські сесії за 100% донат — ні секунди більше не чекала і заповнила заявку.
То був червень 2022-го, тоді вже якось стишилось з постачанням (від початку повномасштабної я разом з фондом «Дрогобиччина SOS» шукала і координувала доставку речей першої потреби з Європи для “Госпітальєрів” та інших медичних батальйонів), і я вже давно думала, як би то так бути корисною для країни своєю експертизою — а тут всі зорі зійшлися. А далі понеслося.
На початку я думала, що в мене буде десь сесій 5-6, та й по всьому. Коли ж люди почали розбирати вільні слоти на місяць наперед за годинку і завалювати повідомленнями, чи то баг, чи то фіча, що в мене немає вільних днів, то зрозуміла, що мій професійний бренд отак і працює. Для промо я використовую суто свої соцмережі: в основному люди приходять через LinkedIn (я досить давно регулярно роблю дописи на цій платформі). Також люди приходили після перегляду двох відеокастів зі мною, хоча цим записам вже більше року (як я й казала, це заліковка 😀).
Про відповідальність
Ментор, як і менті, має бути чесним з собою і дуже чітко розуміти, навіщо йому менторство та скільки ресурсу він готовий присвячувати цьому. Кожна сесія завжди означає:
- час на підготовку (ознайомлення з питанням менті, її/його досвідом, компанією, переглядом чи пошуком корисних матеріалів; деколи менті в запиті ставлять величезну кількість питань, які ми б за годину не встигли опрацювати — в таких випадках треба додатково сконтактувати менті і попросити пріоритизувати, запропонувати, як краще);
- час на фоллоу-ап (я завжди надсилаю матеріали, які ми обговорювали під час зустрічі, а вони не завжди під рукою, бо завжди щось специфічне трапляється).
Добре проведена менторська сесія часто веде до повторної зустрічі (до 3 сесій) або до рекомендації (люди тегають в коментарях, пишуть пости-подяки, радять друзям), тому тут не тільки про особистий бренд, але й про якість проведення зустрічі.
Навіщо менторство самому ментору
Думаю, кожен закриває якісь свої гештальти, але точно можу виділити наступні плюси для ментора:
- Вправи для мозку. Деколи менті приходять із запитами чи кейсами, з якими ви раніше не стикались; часто доводиться думати, як би ви розв'язали навіть знайому проблему з іншим набором умов (інша сфера, гео, бюджети, склад команди, бізнес-пріоритети тощо), тож ментор теж росте разом з менті.
- Надивленість. Менторство дає можливість підглянути за завіси інших компаній, команд, процесів, винести якісь нові ідеї, сформувати краще уявлення про ринок.
- Систематизація. Не стільки ваших знань і вмінь (хоча це теж), а й можливість ідентифікувати якісь патерни (наприклад, проблеми, з яким найчастіше стикаються) і формувати більш комплексі підходи для їхнього вирішення та перетворювати їх у потенційно цікавий контент.
-
Нетворкінг. Менторство якісно розширює ваше професійне коло, тут можна і кандидатів знайти, і потенційних партнерів, і вендорів.
-
Дисципліна й операційна ефективність. Ну в мене тепер є шаблончик майже на все 😀
-
Плюсики для впізнаваності. Особистий бренд — це двостороння вулиця, бо він не стільки про тебе, скільки про те, як тебе бачать і за що знають інші. Менторство дає можливість показати себе не тільки з професійної, але і з дуже людської сторони, а це завжди про якісний контакт, бо раптом обличчя з LinkedIn-аватарки набуло цілком живого образу з усмішкою, фразами-паразитами і постійними вибаченнями за англіцизми 🙂
Поради наостанок
Кожна сесія — це робота, і от кілька порад, як впоратися з нею максимально ефективно для обох сторін:
-
1
Дайте знати менті, що ви з її/його запитом ознайомлені (це вже трохи топить лід і показує, що вам не байдуже), але запропонуйте коротко його описати усно: зазвичай при розмові людина згадує те, що найбільше болить чи цікавить, тому це допоможе вам розставити/змінити пріоритети у подальшій розмові.
-
2
Якщо запит звучить досить розмито або надто абстрактно (типу “хочу стати класним спеціалістом” або “цікавить лідген”), то я або наперед, або на початку розмови допомагаю менті сформувати запит більш конкретно. Якщо менті важко визначитися, то мені допомагає ставити таку умову: якщо б ми зараз могли поставити лише одне запитання магічній кулі, то яким би це запитання було? Менторська сесія — це як похід у гори: часом ми будем звертати на якісь манівці, зупинятись і розбивати намет, а може й навіть йти не туди, але якщо не мати чітко сформованого запитання, то замість того, щоб вертатись до головної дороги, будемо блукати неясно де і неясно для чого.
-
3
Часто менті зізнаються, що переживали, чи їхнє питання не звучало непрофесійно і чи їхня проблема взагалі проблема, тому на початку розмови я одразу даю невеличкий дисклеймер: ця сесія може проходити у форматі питання-відповідь, як розбір кейсів або ж просто терапевтичний реаліті-чек “а у вас теж так?” — і це нормально, бо цей час повністю присвячений менті. Переважно менті трішки видихають і розмова ллється більш щиро.
-
4
Реалістично оцінюйте свою часову навантаженість: краще виділити час на одну сесію раз на два тижні, де ви точно будете мати час, сили і натхнення, ніж запланувати три зустрічі на тиждень і потім думати, як викручуватись.
-
5
Не знати чогось і бути чесним про це — окей.
-
6
Якщо ви бачите, що не маєте досвіду із запитом, — чесно відмовляйтесь. Можете порадити, до кого звернутись, але не витрачайте час ні менті, ні свій.
-
7
Ментор — не друг, не мама і не вчитель: завжди має зберігатись професійна етика. Ви не можете зробити все за менті, присоромлювати чи тим більше сварити/читати моралі, навіть якшо це “з найкращих намірів допомогти”. Ваша робота — послухати, поставити правильне запитання, підказати, наштовхнути на роздуми, вказати, куди копати, але не створювати тепличні, чи, навпаки, стресові умови, в яких менті, може, й з'їсть рибку, але так і не навчиться її ловити.
