«Дякую Муссоліні». Хто така Рита Леві-Монтальчині
У студії SPEKA знову зустрілися українські науковиці та популяризаторки науки Юлія Іванчикова та Ольга Маслова, щоб обговорити клітинну біологію та розказати про лауреатку Нобелівської премії з нейробіології Риту Леві-Монтальчині.
- Юлія Іванчикова — аспірантка Інституту зоології НАН України, дослідниця дельфінів та китів у Sea Mammal Research Unit Університету Сент-Ендрюс, Шотландія, Велика Британія.
- Ольга Маслова — кандидатка біологічних наук, клітинна біологиня, співзасновниця наукпоп-ініціативи Nobilitet, ведуча подкасту «Наука як по маслу» на Громадському радіо, співавторка книги «Коли я нарешті висплюся», авторка книги «Пригоди клітин в організмі та поза ним», авторка YouTube-каналу «Наукпопіл», членкиня експертної ради проєкту STEM is FEM.
Хто така Рита Леві-Монтальчині
- Народилась у 1909 році в напів’єврейській, напівіталійській заможній родині. Мала сестру, брата, та сестру-близнючку, яка прожила на 13 років менше за Риту.
- Освіту здобула у медичному навчальному закладі, однак найголовніші досягнення в її житті були в біології, а саме в цитології, гістології та клітинній біології.
- Під час Другої світової війни сім’я втекла під чужими іменами до Флоренції. Пізніше Рита жартувала:
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Батько Рити не хотів, щоб донька займалась наукою, і говорив їй, що «мудрість жінки не у тому, щоб пізнавати світ, а у тому, щоб припинити рипатись і бути для когось тилом». Однак Рита цього не хотіла.
- Рита Леві-Монтальчині дожила до 103 років та була однією з найстаріших Нобелівських лауреаток. Вона не була заміжня і не мала дітей.
Іще студенткою Рита потрапила до лабораторії гістології та вирішила присвятити себе цій науці, що вивчає будову тканин живих організмів.
Ольга Маслова закінчила кафедру гістології КНУ і впевнена: щоб закохатися у гістологію, треба мати специфічні смаки. «У ті часи це була досить смердюча наука, тому що це все пахне формаліном, кселолами, бензолами та іншими штуками. Завжди має працювати витяжка, інакше ти просто угориш біля цих препаратів. Це робота із досить небезпечними пристроями, наприклад, мікротомом. Це мікрогільйотина, яка дуже тоненько нарізає препарати».
Однак Ольга каже, що любити гістологію є за що. «Найкраще у гістології та цитології — це картинка, яку ми отримуємо потім: коли ми беремо якийсь зразок, проводимо його через низку різноманітних речовин, щоб зробити з нього маленьку плоску штучку, яка вже називається препарат. І цю штучку ми розфарбовуємо у різні кольори, зазвичай вона щонайменше гарна».
Як розвивали науку в Італії за часів Муссоліні
Муссоліні видав наказ, що не арійцям не можна займатися наукою. Тому Рита та її науковий керівник купували на базарі яйця, та експериментували з ними вдома.
Однак ці роки досліджень не були марними: після війни роботою Рити зацікавились американські колеги з Вашингтонського університету, де вона врешті пропрацювала 30 років і зробила найбільше своє відкриття.
Досягнення Рити Леві-Монтальчині: до чого тут кури
Рита Леві-Монтальчині разом з американським біохіміком Стенлі Коеном зробили відкриття так званих факторів росту, за що отримали Нобелівську премію.
Як розповідає Ольга Маслова, фактори росту — це одна з форм спілкування між клітинами, коли одна клітина виділяє певні речовини, а друга їх перехоплює та дає «відповідь». Залежно від того, які це фактори росту (ендотеліальний, збільшення фібробластів тощо), вони дають різні реакції. Дізнатися про цю механіку дозволило дослідження онкоматеріалів, внесених у курячий ембріон, адже пухлина виділяє дуже багато факторів росту. Вчені помітили, що бурхливе зростання нервових волокон відбувається саме у венах ембріона, а не в артеріях, які несуть кров від ембріона до пухлини. Це навело Риту на думку, що пухлина сама продукує речовини, які викликають патологічне зростання нервової тканини. Згодом фактори росту відкрили в усіх типах тканин. Це відкриття спричинило переворот у тогочасній нейробіології.
Науково-політичне життя Рити Леві-Монтальчині
Після перебування в американському науковому товаристві Рита повернулася до Італії, де долучилася до політичного життя своєї країни. Вона зробила два важливі політичні кроки для італійської науки.
По-перше, пролобіювала, щоб не скорочували фінансування науки. У 1990-2000 роках уряд Італії хотів знизити витрати на науку. Рита сказала, що у такому разі відмовиться від посади почесного сенатора та не матиме жодного стосунку до політики. Тоді фінансування науки залишили на тому самому рівні.
По-друге, у 2004 році вона відстояла викладання еволюції в італійських школах.
Як наука має співпрацювати з бізнесом
У житті Рити Леві-Монтальчині був період співпраці з фармацевтичними компаніями, на що деякі її колеги реагували досить неоднозначно. Сучасні вчені теж вимушені працювати деінде, щоб забезпечити себе. Однак у деяких наукових колах досі зневажливо ставляться до тих колег, що співпрацюють із бізнесом.
Однак є науковці, які готові долучатися до сумнівних проєктів лише через те, що вони зможуть отримувати зарплату, вищу за аспірантську стипендію у 6500 грн.
Ці проблеми пов’язані з тим, що немає налагодженого процесу медіаторства, коли певна людина виступає посередником між підприємцями та науковцями, щоб створити якісний тандем науки та бізнесу. Зараз між науковцями та бізнесом часто виникають непорозуміння, тому що кожна сфера розмовляє своєю мовою.
