Тімоті Снайдер про вихід з глухого кута російсько-української війни: головне з інтерв’ю The Guardian
Україна не зайшла у глухий кут у війні з росією, тому що Захід може допомогти Києву, «скинувши на дошку ще п’ять ферзів», вважає впливовий історик Східної Європи Тімоті Снайдер. Професор Єльського університету став амбасадором UNITED 24 та збирає кошти для української системи ППО, тому «хоча гуманітарна допомога має значення, не можна зупинити крилату ракету светром».
У нещодавньому інтерв’ю The Guardian прокоментував останню статтю Валерія Залужного та розповів про власне бачення розвитку російсько-української війни. SPEKA публікує головне з матеріалу із доповненнями.
Чи справді російсько-українська війна зайшла у патову ситуацію
На початку листопада головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний написав статтю для The Economist щодо майбутнього етапу війни. Він вважає, що війна може стати позиційною, що буде вигідно для росії, яка має більший військовий та мобілізаційний потенціал.
Щоб вийти з позиційної війни, потрібен стрибок у технологіях.
Після появи статті чимало політиків та ЗМІ почали стверджувати, що війна зайшла у глухий кут.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Натомість Тімоті Снайдер, вважає, що збереження високого рівня військової допомоги може дозволити Україні перемогти.
«Причина, чому я ненавиджу аналогію з патовою ситуацією, полягає в тому, що вона припускає, що ми не можемо просто скинути ще п’ять ферзів на українську дошку, а ми можемо зробити це будь-коли», — сказав Снайдер в інтерв’ю, маючи на увазі можливість додаткової воєнної допомоги.
Хто та чому перешкоджає виділенню військової допомоги Україні
Розмови про безвихідь на полі бою історик вважає фаталістичними та «самовтілюваним пророцтвом пасивності». Американські політики та західні лідери повинні були підтримати Україну довгостроковою військовою допомогою на тлі суперечок у Конгресі США щодо того, чи схвалити пакет допомоги на $61 млрд, запропонований президентом Джо Байденом.
Політичні аргументи проти надання більшої підтримки Україні, висунуті деякими республіканцями, були «аргументами недобросовісності», стверджує Снайдер. Ті, хто закликав провести аудит витрат США в Україні, не враховували той факт, що «ми ніколи не проводили аудит власного міністерства оборони».
Ще один аргумент, який часто наводять опоненти — втома від війни: «Це сміховинно. Ми не виснажені, ми просто легко відволікаємось». Снайдер вважає, що ті, хто відстоює таку позицію, можливо, «хочуть перемоги путіна, але бояться це сказати».
Попри те що більшість в обох палатах Конгресу США продовжує підтримувати Україну, значна кількість республіканців у палаті виступає проти подальшої військової допомоги. Раніше цього тижня Джейк Салліван, радник з національної безпеки США, попередив, що «з кожним тижнем стає дедалі важче» повністю фінансувати Україну.
Снайдер стверджував, що неспроможність зберегти підтримку України означатиме довгострокову зовнішньополітичну катастрофу, більшу за вторгнення в Ірак. «Це приголомшливо, скільки американцям доведеться втратити з погляду довіри, демократії, стримування Китаю, стримування росії та взагалі всього», — сказав історик.
Як Тімоті Снайдер бачить подальший розвиток війни
Снайдер розпочав свою кар’єру як історик Східної Європи, професор Єльського університету, автор курсу лекцій Making of Modern Ukraine, а також понад десятка книжок.
Історик визнав, що наступ Києва на суші вичерпався, переважно через труднощі з розмінуванням глибоких оборонних укріплень росіян. Але він наголошує, що Україна продемонструвала значно більшу винахідливість у відбитті початкового вторгнення, повернувши частину території.
Валерій Залужний у своїй статті зазначає: щоб вийти з позиційної війни, потрібно одразу кілька рішень, усі вони так чи інакше стосуються технологічної переваги над супротивником, серед них:
-
1
Перевага у повітрі.
-
2
Подолання системи мінно-вибухових загороджень (МВЗ).
-
3
Підвищення ефективності контрбатарейної боротьби (КББ).
-
4
Підготовка резервів.
-
5
Більше засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Водночас роль ракет, боєприпасів та військової техніки, які надають союзники, досі важлива.