Резиденти «Дія. City» та інтелектуальна власність у трудових відносинах: як захистити інтереси компанії
Однією з вимог до резидентів «Дія. City» є вимога про залучення не менш ніж дев'яти працівників або гіг-спеціалістів. З 1 січня 2023 року набула чинності нова редакція Закону України «Про авторське право і суміжні права», який містить певні новели в регулюванні авторських прав. Практика показує, що в трудових відносинах не завжди приділяється належна увага питанню специфіки створення об'єктів авторського права (службових творів) в межах трудових відносин і особливо — питанням передачі прав на службові твори.
Чи завжди інтелектуальна власність належить роботодавцю?
Нечіткість або відсутність формулювань у трудових договорах стосовно інтелектуальної власності може призвести до негативних наслідків. З нашого досвіду, досить часто компанії припускаються помилки — вони вважають, що коли в трудовому договорі чи контракті зазначено, що всі майнові права інтелектуальної власності (ІВ) переходять до роботодавця, то цього достатньо для визнання певних об'єктів службовими творами.
Або інший варіант — роботодавець вважає, що якщо закон передбачає, що права на створені об'єкти ІВ належать роботодавцю, то такого положення закону достатньо і немає необхідності взагалі згадувати в договорі про інтелектуальну власність.
Нажаль, обидва підходи можуть призвести до негативних наслідків — майнові авторські права залишаться або за працівником, або працівник і компанія будуть володіти такими правами спільно.
В першому випадку компанія ризикує втратити права на об'єкти, створені працівником, а в другому випадку — володіння може бути ускладнене необхідністю спільно здійснювати права: погоджувати використання, ділити роялті, спільно погоджувати надання ліцензій контрагентам.
Якщо не погоджено порядок використання твору між співвласниками, для розпоряджання майновими правами, як то видача ліцензій чи передача майнових прав на твір в цілому, буде необхідна згода всіх співвласників. Крім цього, працівник матиме право на отримання винагороди за використання твору. Звільнення працівника не вплине на ці зобов'язання роботодавця.
Певні ризики для бізнесу несе також ситуація, в якій цивільні правовідносини перекваліфіковуються у трудові — це впливає і на правовий режим інтелектуальної власності. Наприклад, сторонами укладено цивільно-правовий договір підряду або договір на послуги, але із суті відносин буде встановлено фактичні трудові відносини.
Як уникнути таких помилок і захистити інтелектуальні права компанії
Ось кілька порад, як захистити права інтелектуальної власності компанії:
-
Недостатньо просто визначити загальні положення про перехід прав ІВ на користь компанії. Незважаючи на те, що не можна недооцінювати важливість цих положень у договорі, сама по собі передача результатів розробки як об'єктів авторського права (наприклад, програмного забезпечення, оригінальних баз даних тощо) не означає автоматичний перехід майнових прав до роботодавця.
Це особливість авторського права — можна набути об'єкт авторського права (примірник твору), проте майнові права можуть залишитись за автором, тобто, за працівником-розробником. У зв'язку з цим слід пам'ятати про важливе правило: майнові права, не визначені в договорі, вважаються такими, що не передані. -
Слід дотримуватись вимог закону та чітко визначити суттєві умови, що стосуються інтелектуальної власності. Однією з цих вимог є необхідність ідентифікації об'єктів авторського права, зокрема, програмного забезпечення, баз даних тощо.
Відсутність суттєвих умов в договорі може вплинути на визнання договору укладеним чи неукладеним (якщо не в цілому, то щодо певного об'єкта авторського права). Для подальшого захисту прав на службовий твір важливо також мати докази створення відповідного твору саме як службового із наданням йому об'єктивної форми та передання цього твору роботодавцю. -
Авторська винагорода не тотожна заробітній платі і має сплачуватись окремо від неї. Відповідно, авторська винагорода, сплачена окремо від заробітної плати, має інші податкові наслідки. Наразі закон дозволяє включати авторську винагороду до складу заробітної плати за умови, що посадові обов'язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів. Тому для того, щоб не відокремлювати і не сплачувати авторську винагороду окремо від зарплати, слід належним чином визначити ці умови в договорі.
-
Не кожен твір, створений працівником, автоматично є службовим твором. Службовий твір — це твір, створений працівником у зв'язку з виконанням обов'язків за трудовим договором (контрактом). Отже, посадові обов'язки, трудова функція, трудові обов'язки мають безпосередній зв'язок з майновими авторськими правами та службовими творами. Від визначення трудової функції в частині створення об'єктів авторського права залежатиме кваліфікація певних творів як службових творів.
Наведемо приклад: працівник створив програмне забезпечення поза межами трудових обов'язків — твір може бути визнаним як створений в порядку індивідуальної розробки працівника (тобто, майнові права належать працівнику, а не компанії).
Якщо ж працівнику було доручено створення певного програмного забезпечення в межах трудових обов'язків, відповідний твір матиме статус службового твору, майнові права на який переходять до роботодавця, якщо інше не передбачене договором.
