Як обрати виш: дев’ять головних запитань, які варто поставити своїй дитині перед вступом

Усім привіт! Я В’ячеслав Поліновський, CEO академії GoITeens, де навчаються діти від 7 до 17 років. Ми постійно працюємо з хлопцями та дівчатами, котрі готуються до вступу в університети, і завжди бачимо одне й те саме: діти не розуміють, як обрати свою майбутню професію, а батьки не знають, як їм у цьому допомогти.

Це дійсно велика проблема. Абсолютна більшість підлітків і гадки не мають, ким вони хочуть бути та на що звертати увагу під час вибору майбутньої професії. Тож як її вирішити?

Як допомогти дитині з вибором професії

Навіть коли дитина обирає певну спеціальність, вона часто не знає, що влна буде робити у майбутньому, якою буде її професія. І якщо підліток хоче потрапити на курс «Комп’ютерні науки», «Програмна інженерія» або «Комп’ютерна інженерія», то майже завжди він не знає, чим вони відрізняються. Я можу побитись об заклад, що ви також цього не знаєте, хоча різниця між ними величезна. 

До GoITeens я був директором інституту, і робота з абітурієнтами входила до моїх безпосередніх обов’язків. Я знаю, як виглядає проблема з обох боків. Щоразу батьки ставлять ті самі запитання, і щоразу я на них відповідаю. Тому зараз хочу поділитися своїм досвідом і розкажу, на що треба звертати увагу та що потрібно обміркувати дітям та їхнім батькам перед вступом до вишу.

Вашій дитині потрібно дати відповідь лише на дев’ять запитань. 

Питання №1. Які мої інтереси та захоплення?

У більшості дітей надто романтизовані уявлення про майбутню спеціальність. Коли підліток каже «Мені подобається юриспруденція», він може не до кінця розуміти, що саме робить юрист. 

Як приклад візьмемо три технічні спеціальності, які ми згадали трохи вище: «Комп’ютерні науки», «Програмна інженерія» та «Комп’ютерна інженерія». Заодно і пояснимо, чим вони відрізняються.

Ваша дитина цікавиться найсучаснішими технологіями, придумує якісь технічні пристрої і намагається винайти щось принципово нове? Вона знайде себе у «Комп'ютерних науках», адже саме цей спеціаліст на основі наявних технологій та знань створює принципово нові продукти та системи.

Підліток цікавиться програмуванням та постійно пише щось на комп’ютері? Тоді його шлях — «Програмна інженерія». Адже саме тут вчать роботи з мовами програмування і розробки найрізноманітніших програм — від вебзастосунків до комп'ютерних ігор.

Якщо дитині цікаво не створювати нові програми, а знаходити прикладне застосування для вже наявних систем, то «Комп’ютерна інженерія» — саме те, що треба. Це шлях системного адміністратора та девопса, який з різних програм може налагодити внутрішню інфраструктуру будь-якої компанії. 

Інтереси  підлітка — це база. Спочатку потрібно знайти, що саме подобається робити дитині, що їй цікаво, а вже потім приміряти це на професії, що існують. Не навпаки. 

Питання №2. Яка карʼєра мене цікавить?

Тепер потрібно подивитися, а чи зможе ваша дитина в принципі побудувати кар’єру, яку хоче. 

Це круто, якщо юнак хоче вивчати програмування для космічних апаратів. Проте на сьогодні в Україні немає таких кар’єрних можливостей. І щось мені здається, що з українським дипломом буде майже нереально прийти на роботу в американські Virgin Galactic або SpaceX. 

Вступити до вишу — це чудово. Але потрібно відразу думати далі. Що буде, коли дитина його закінчить? Які перспективи її чекають? Наскільки ця спеціальність має попит на ринку праці?

Припустімо, що ваша дитина хоче розробляти ігри. Окей, в Україні та за кордоном є досить компаній, що цим займаються. Ринок розвивається, але потрібно заглибитися більше. 

Які саме ігри? Мобільні, комп’ютерні чи для приставок? Онлайн чи для одного користувача? Що саме в іграх вона хоче створювати: дизайн персонажів та предметів, логіку взаємодії між об’єктами, внутрішній програмний двигун, квести, локації? Варіантів багато, але від цього залежить, які саме навички потрібно здобувати та технології вивчати. 

Щоб перевірити актуальність обраної кар’єри, можна подивитися вакансії на сайтах пошуку роботи. Не тільки українських, а й міжнародних. Таких спеціалістів дійсно шукають? Якщо так, тоді переходимо до наступного запитання.

Питання №3. Скільки грошей ви можете інвестувати в освіту?

Це більше питання для батьків. Важливо розуміти, що у фактичну вартість освіти входить не тільки ціна навчання в університеті, якщо це контракт. Це також проживання, харчування, підручники, додаткові курси чи навчальні програми і ще купа дрібних витрат.

Я прекрасно розумію, що фінансові можливості у всіх різні, тому потрібно оцінити можливі варіанти і порівняти їх із власною платоспроможністю.

Знаю, це складні питання. Але це потрібно обдумати. В Україні навчання недешеве, а за кордоном може взагалі сягати якихось космічних сум. Але що детальніше ви пропрацюєте фінансовий план, то простіше буде в універі. 

І якщо абітурієнт хоче вступити у виш, який дещо вибивається з цього плану, він має бути морально готовим хоча б частково покрити його самотужки. Наприклад, студенти-програмісти вже з третього курсу можуть працювати неповний робочий день або віддалено, заробляючи досить пристойні як для студента гроші.

Наступне зппитання дещо пов’язане з цим, проте сприймати його треба окремо.

Питання №4. Чи хочете ви переїжджати заради освіти в інше місто?

Деякі абітурієнти не готові жертвувати особистим комфортом і переїжджати далеко від сім’ї. Інші, навпаки, прагнуть поїхати в інше місто (читайте: якнайдалі), щоб посмакувати усі принади студентського життя і нарешті сепаруватися від батьків. Обидва варіанти цілком нормальні.

Питання №5. Які програми та спеціалізації пропонує обраний виш?

Тепер потрібно оцінити якість навчання у виші та актуальність його академічних програм. Більшість університетів мають свою спеціалізацію. Для прикладу, Київський національний лінгвістичний університет готує найкращих перекладачів, але у ньому є також і кафедра психології. Розумієте, про що я?

Лінгвістичний буде найкращим вибором в Україні, якщо ваша дитина прагне вивчати іноземні мови та культуру інших країн. Але для інших професій варто подумати про варіанти.

Матеріально-технічна база вишів та рівень підготовки викладачів може надто відрізнятися навіть на різних факультетах одного університету. 

Питання №6. Яка репутація в обраного університету?

Дуже важливо, як освіту в певному виші сприйматиме роботодавець. Для пошуку першої роботи це буде надважливо. 

Київський національний університет культури і мистецтв побудував потужну кафедру міжнародних відносин, де працюють колишні посли, консули та працівники МЗС. Там класна теоретична і практична база, але більшість потенційних роботодавців лише іронічно усміхаються, коли чують про це. Все тому, що КНУКіМ постійно перебуває у центрі скандалів та шоубізнесових заходів. Ніхто не вірить, що там дійсно круто вчать міжнародним відносинам. А даремно.

Якщо роботодавець побачить диплом Київської політехніки або КНУ ім. Шевченка, то він взагалі не сумніватиметься щодо якості освіти, адже ці заклади десятиліттями посідають вищі щаблі рейтингів українських вишів. А випускника Массачусетського технологічного інституту заберуть з руками і ногами у будь-який сучасний проєкт. 

У багатьох європейських та американських вишах система приваблення абітурієнтів побудована дуже круто. В інформаційних матеріалах кафедр вони називають відсоток працевлаштованих випускників за спеціальністю, знайомлять з іменитими викладачами та відомими людьми, які закінчили їхній навчальний заклад. 

Грацський університет імені Карла і Франца в Австрії майже у кожному буклеті пише, що саме він був альма-матер Ніколи Тесли, відомого винахідника у галузі електричних приладів. А ще вони часто нагадують, що професорами вишу свого часу були Людвиг Больцман та Ервін Шредінгер — всесвітньо знані фізики. Це все формує імідж елітного університету.

На жаль, українські виші досить слабо займаються власним піаром, тому цю інформацію доведеться самостійно шукати в інтернеті.

Ще є один крутий спосіб дізнатися правду про універ — запитати тих, хто там навчається. Можна просто під’їхати до головного корпуса і запитати випадкового студента, як йому тут навчається, що подобається, а що ні. Десять-п’ятнадцять відповідей — і ви зможете отримати прямий зворотний зв’язок від цільової аудиторії. Саме те, що буде важливо і для вашої дитини. 

Питання №7. Які спеціальні можливості для вас важливі і які пропонує університет?

За вибору вишу потрібно обов’язково звернути увагу на додаткові можливості, які може отримати студент у цьому закладі.

Наприклад, виш може мати не оновлену під сучасні тренди програму, проте видає подвійний диплом разом з європейським університетом. І це дасть студенту можливість отримати освіту, що буде визнана у країнах Європи. 

І тоді стає цікаво: студент вчиться в Україні, а у перспективі може працювати в Європі без потреби додатково підтверджувати свою освіту. 

Насамперед зверніть увагу на програми стажування вишу. Якщо потужні бізнеси та бренди охоче беруть студентів та випускників вишу на стажування, це свідчить про те, що навчальні програми відповідають потребам бізнесу. А студент отримує шанс показати себе і навіть отримати пропозицію про роботу, адже деякі компанії прагнуть брати випускників без досвіду, щоб виростити спеціаліста під себе. 

Також круто, якщо у виші є програми обміну із закордонними навчальними закладами. Це можливість прокачати англійську або іншу іноземну мову, знайти друзів за кордоном, оцінити освіту в іншій країні. На жаль, лише одиниці українських вишів можуть таким похвалитися.

Якщо дитину цікавить напрям наукових досліджень, то перевірте не лише наукову базу навчального закладу, а й партнерів, з якими він співпрацює у потрібних сферах. 

Питання №8. Як ви уявляєте своє студентське життя?

Вибір навчального закладу — це не лише лекції та семінари. Це також розваги, клуби за інтересами, студентське самоврядування і багато чого ще. Студентські роки не даремно вважають найкращими у житті — потрібно брати з них по максимуму.

Особисто знаю студентів, які обирали виш не за круті навчальні програми, а за активність соціального студентського життя. І це нормально. 

Якщо підліток захоплюється настільними рольовими іграми, а у виші є клуб, де вони гратимуть два рази на тиждень, для нього це буде величезна перевага над іншими закладами.

Те саме стосується спортивних команд. Хлопець, який обожнює грати у футбол, обов’язково зверне увагу на футбольну команду вишу, яка змагається у студентській лізі.

Питання №9. Які мої сильні та слабкі сторони?

Нарешті, фінальне запитання, яке допоможе пов’язати разом усі попередні. Задовго до вступу у виш майбутньому студенту варто об’єктивно оцінити свої слабкі та сильні сторони. 

Так, в Україні вступ практично повністю залежать від результатів ЗНО, проте додаткові активності враховують вже в самому виші. 

Але у європейських навчальних закладах трохи по-іншому. Наприклад, для вступу у більшості університетів Європи потрібно написати мотиваційного листа і розкрити, чому саме абітурієнт вважає, що цей універ — найкращий вибір для нього. 

Крім того, знання сильних та слабких сторін допоможе зрозуміти, а чи дійсно обрана спеціальність на 100% підходить підлітку? Бо без прискіпливості та неабиякої посидючості студент навряд чи зможе стати крутим юристом. 

А якщо вже дуже хочеться сме на конкретну спеціальність, то школяр заздалегідь буде знати, які саме якості потрібно прокачувати і підвищить власні шанси на успіх.

Коротка післямова

Ну ось і все. Але насправді за цими дев’ятьма питаннями криється величезна підготовча робота, яку потрібно провести задовго до початку вступної кампанії у вишах. Підліток разом із вами має вдумливо обрати напрям навчання та майбутню спеціальність, опрацювати всі наявні пропозиції навчальних закладів та обрати серед них 3-5 тих, які будуть повністю відповідати його бажанням та очікуванням. Це складно і довго, але саме це гарантує, що наступні роки ваша дитина буде кайфувати від навчання та крутого студентського життя, а потім так само буде отримувати задоволення від улюбленої роботи. Тож успіхів вам у цьому.