Що не так з університетською ІТ-освітою. Думки топменеджерів Grammarly, Uklon, GlobalLogic, Ideasoft та Digital Future

Провідні технічні університети України надають якісну фундаментальну освіту, але готових спеціалістів для ІТ-компаній вони випускати поки що не можуть. Студентам бракує практичних навичок, профорієнтації та прокачаних софтскілів, вважають топменеджери провідних продуктових та сервісних ІТ-компаній України.

Для проєкту про ІТ-освіту в Україні, який SPEKA публікує у партнерстві з American University Kyiv, редакція зібрала думки топів Grammarly, GlobalLogic, Uklon, Ideasoft та Digital Future. 

Чотири головні вади університетської ІТ-освіти в Україні:

1. Відсутність практики. Навчальна програма та сама організація процесу не робить ставку на здобуття навичок. Звісно, теоретичні знання завжди потрібні, але практичної підготовки критично не вистачає. В результаті все залежить від окремого викладача або учбового закладу.

2. Різна якість навчання. Майже неможливо прогнозувати якість освіти, навіть на схожих спеціальностях або сусідніх кафедрах. Такої волатильності не має бути.

3. Бракує проєктних центрів та хабів, запущених вишами у партнерстві з компаніями. Навіть якщо такі ініціативи стартують, зазвичай йдеться лише про подальше працевлаштування. Це не вирощує продуктивий майндсет, а часом навіть вбиває креативність.

4. Студентам часто звужують фокус перспективою високих зарплат тільки на певних спеціальностях та в роботі з певними технологіями. Тож вони навчаються абияк, лише щоб отримати мінімально прийнятний результат. Це може сформувати потік невмотивованих джунів, які не будуть намагатися ширше дивитися на професію та галузь. Тому всім учасникам процесу (вишам, викладачам, компаніям) потрібно піднімати планку: не просто працювати на прогнозований потік кадрів, а знаходити тих, хто робитиме щось принципово нове.

Університетська освіта може дати хорошу базу і допоможе розібратися, як створюється програмне забезпечення. Розуміння алгоритмів і структур даних — підґрунтя для вирішення інженерних завдань у реальних продуктах. При цьому теорія неодмінно має поєднуватися з практикою, тому, на мою думку, завжди варто шукати здоровий баланс між навчанням та роботою над проєктами чи інтернатурою. Наприклад, створювати власні pet-проєкти, обирати практично орієнтовану тему дипломної роботи. Також корисно шукати менторів серед інженерів із досвідом, які зможуть дати поради щодо сфери, яка цікавить, і підказати, на що звернути увагу. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Робота в інжинірингу — це про life-long learning. Технології постійно еволюціонують, і, щоб встигати за їхнім розвитком, потрібно не припиняти навчатися. Це не обов'язково стосується спеціалізованих курсів, корисно долучатися до open-source-проєктів та інженерних спільнот, стежити за роботою колег, читати статті, відвідувати технічні конференції. 

Загалом мови програмування — це лише інструменти для вирішення певних завдань. А от комплексний підхід до розроблення програмного забезпечення потребує широкого набору компетенцій. Зокрема, розвитку product mindset — уміння фокусуватися на довгостроковому успіху продукту. Для цього важливо розуміти користувачів, працювати з продуктовими метриками та ухвалювати data-driven-рішення. Дуже цінно, коли інженери допомагають продакт-менеджерам формувати продуктове бачення, дають поради щодо технічних аспектів роботи застосунків. Наприклад, саме так народилася ідея створити новий десктопний застосунок Grammarly для Windows і Mac — один із наших iOS-інженерів запропонував це рішення, підготував прототип і очолив проєкт.

Для нас у Grammarly велике значення також має ownership mindset інженерів. Він означає водночас і високий рівень автономії, і відповідальність за всі етапи розроблення продукту — від обговорення ідеї нової функції і до тестування та підтримки після релізу. Такий підхід дає інженерним командам гнучкість, автономність і можливість безпосередньо впливати на розвиток продуктів компанії. 

Щодо soft skills, то, безумовно, важливо розвивати навички комунікації та презентації, уміти аргументувати ідеї, емпатично співпрацювати і давати якісний фідбек, який сприяє розвитку.

До початку повномасштабної війни багато говорили про дефіцит ІТ-спеціалістів в Україні. Але проблема не у кількості. У нас дуже багато університетів, а отже, багато випускників. Проте знайти якісного спеціаліста, готового одразу долучитися до проєкту, справді важко. 

Ось декілька головних проблем університетської ІТ-освіти в Україні: 

Ще одна проблема, про яку менше говорять, — профорієнтація. В ІТ є чимало професій, а випускники вишів дуже рідко визначаються зі своєю спеціалізацією до кінця навчання. Якщо студент вчасно зрозуміє, ким саме хоче бути, то зможе зосередитися на певних книгах, каналах, відеоблогерах і зростати як спеціаліст.

У GlobalLogic багато проєктів, пов'язаних з Embedded-розробленням. Embedded — це вбудовані системи, робота на стику програмування та апаратної інженерії. Таких фахівців цінують на вагу золота, бо вони не тільки володіють мовою програмування, а й уміють «тримати в руках паяльник», знаються на програмуванні мікроконтролерів. Їх важко знайти на ринку, а ще важче серед випускників. Намагаємося вирішити цю проблему навчальними програмами, які реалізуємо разом з університетами. 

Іще 7-10 років достатньо було мати хороші хардскіли, аби без проблем знайти роботу девелопером після навчання. Сьогодні конкуренція виросла, і кожна компанія хоче знайти не просто ще одного співробітника, а й Necessary Team Member — учасника команди, з яким буде зручно працювати. Йдеться про софтскіли — тайм-менеджмент, навички презентації, хороша англійська. Бажано бути активним, виступати на конференціях, долучатися до pet-проєктів і вміти все це продемонструвати на співбесіді. За рівних умов компанія надасть перевагу кандидату з добре розвиненими софтскілами, адже вважають, що опанувати хардскіли легше. 

Особливого значення софтскіли набувають у великих міжнародних компаніях за віддаленої роботи, саме тут таймменеджмент, хороша англійська і presentation skills виходять на перший план.

У класичних університетах з гарною науковою базою студентам надто бракує практики. Цю проблему можна було б вирішити, якби студенти старших курсів могли би отримати більш вузьку спеціалізацію, а не вчити всього потроху, часто не розуміючи, навіщо воно їм треба.

Маючи такий фокус, випускники могли би виходити з університету готовими джунами з мобільного розроблення, баз даних, бекенду і так далі. Базова теоретична освіта, отримана на перших курсах, дає можливість обирати з доволі широкого спектру спеціалізацій.

Ще одна проблема — неякісні викладацькі кадри. Професія викладача у нас не надто престижна і не приносить доходу, який мають розробники. Тому зазвичай на викладацькі посади йдуть люди, які, так би мовити, втомилися від життя. Вони не здатні запалити у студентів жагу до вивчення певної технології та підходів, бо й самі часто знають про це лише з книжок. Було б круто, якби після лекційних напрацювань університети залучали до практичних занять більше тих, хто працює у конкретній сфері та з конкретними технологіями. 

Також у вишах не приділяють достатньо уваги процесам у розробленні ПЗ. Окрім інструментарію, володіння матапаратом, алгоритмами і хоча б однією мовою програмування, варто було би вивчати процеси та підходи, наприклад, SDLC — життєвий цикл програмного забезпечення. Це потрібно для базового розуміння роботи ІТ-бізнесу і м'якого входження людини у будь-яку команду. Хочеться, аби випускники знали, що таке Agile, Lean, та розуміли, як це можна використати у житті. Це значно спростило б процес онбордингу. 

Варто покращити і матеріально-технічне забезпечення вишів. У цьому може допомогти співпраця з корпораціями. Наприклад, Києво-Могилянська академія давно співпрацює з Cisco. В університеті встановили фізичні сервери, студенти мають змогу їх конфігурувати і навіть пройти сертифікацію Cisco під час навчання. 

А на заняттях з мобільного розроблення було би круто надавати студентам спектр девайсів з різними ОС, аби вони могли практикуватися з конкретними платформами. Для гігантів на зразок Samsung, Apple або Huawei це коштувало б копійки, але дозволило би готувати більш якісних mobile-спеціалістів, лояльних до їхньої платформи зі студентських років.

Традиційно розділю навички на soft і hard. Що стосується хардскілів, то бачу велике майбутнє у сфері biotech, тому глибокі знання на стику біології та програмування точно будуть затребувані у найближчі роки.

Серед софтскілів сьогодні найбільш важливим є емоційний інтелект (уміння розуміти свої та чужі почуття, а в ідеалі ще й керувати ними). Майбутнє за віддаленими командами й мультикультурними проєктами, тому ця навичка з часом буде ще більш затребуваною. Також дуже важлива логіка, критичне мислення, уміння фокусуватися, якісно й до кінця виконувати поставлені завдання. У сьогоднішньої молоді проблеми з посидючістю та концентрацією уваги. Їх потрібно виховувати з раннього дитинства, аби потім дорослі доводили початі справи до кінця. 

Підписуйтеся на наші соцмережі