Скільки коштів потрібно Україні для відновлення після війни? Головне з дискусії KSE (частина 1)
У KSE обговорили останній план відновлення України. Зокрема, як корелюються оголошені оцінки збитків і втрат, хто має витрачати майбутні гроші та звідки їх узяти. SPEKA публікує головне з дискусії.
Це перша частина дискусії, детальніше про цифри, статті витрат та як у оцінці допомагають супутникові знімки та дрони читайте у другій частині матеріалу.
У першій частині спікерами були:
● Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки (KSE), міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (2019-2020 рр.);
● Іван Лукеря, заступник міністра розвитку громад і територій;
● Данило Гетманцев, секретар Національної ради з відновлення Украіни від наслідків війни, голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики;
● Наталія Шаповал, керівниця Інституту KSE, віцепрезидентка з економіко-політичних досліджень KSE;
● Дарина Марчак, співкерівниця проєкту «Росія заплатить» KSE Institute, членкиня робочої групи з аудиту збитків Національної ради з відновлення України від наслідків війни.
У Лугано представили план відновлення України і назвали потрібну суму — $750 млрд. Хто її підраховував?
Гетманцев: Національна рада з відновлення України від наслідків війни — це дорадчий орган при президентові, який створили наприкінці квітня. Його завдання — розроблення плану відновлення країни. Завдання досить амбітне, оскільки за шість тижнів потрібно було підготувати план на 10 років за 24 напрямами.
Наш план складається з трьох частин:
Підписуйтеся на наші соцмережі
● перша частина: усе, що потрібно для перемоги до кінця 2022 року;
● друга частина: відновлення зруйнованого у 2023-2025 роках;
● третя частина: модернізація країни у 2026-2032 роках.
Маємо кілька важливих рамок. По-перше, війна зараз у гострій фазі, хоча ми передбачали для планування, що війна триватиме у формі загрози або поновлення активної фази протягом 10 років, бо агресивний сусід нікуди не дінеться.
Друга рамка — членство в ЄС. Амбітне завдання поставили до кінця 2024 року. Зважаючи на ці терміни, ми усвідомлюємо, що для членства необхідно уніфікувати наше законодавство та законодавство ЄС. Цей процес має бути інтенсивним.
Над планом працювали 2500 експертів. План містить 850 проєктів у 24 групах. Групи присвячені різним тематикам — від енергетики до культури, спорту, освіти, медицини. Ми намагалися охопити всі сфери життєдіяльності країни. Експерти залучалися без обмежень. Основною моєю вимогою до діяльності всіх робочих груп є конкретно прораховані результати.
Тепер щодо цифр: на 10 років нам потрібно $750 млрд. З них третина є приватними інвестиціями. Чому ця сума не збігається зі збитками? Бо ми говоримо не лише про гроші, які потрібні для відбудови, а й про інвестиції. Ми не відновлюємо застаріле, а хочемо побудувати краще. Крім того, є завдана шкода економіці — це приблизно 500 млрд. Можливо, ми мали б претендувати на більші суми, але ми заявили лише про те, що можемо обґрунтувати.
Відбудова України $750 млрд: чи можуть західні партнери згенерувати суму?
Милованов: Ми обґрунтовували прямі збитки у 100 млрд, на відбудову — $750 млрд, отримали $1,9 млрд. Поки що ця сума не сприймається як реальна і за лаштунками співрозмовники були скептичними. Найбільший скепсис демонстрували українці. Було багато критики.
Нам потрібно мінімізувати розрив між їхнім баченням і нашим.
У Лугано нам дали 100 млн франків. Це 50 квартир у Лугано. А у нас втрати житлового фонду становлять 7%. Тому нам потрібно пояснювати конкретні втрати: скільки це квартир, лікарень і т. д. Це процес тривалий, але він іде.
Яка структура має координувати та використовувати гроші на відновлення України?
Милованов: Тут є три важливі складові. По-перше, мобілізація грошей. Перед тим як їх контролювати, потрібно зібрати. І, навпаки, якщо не контролювати, то багато грошей зібрати не вдасться. Далі гроші треба ефективно використати: їх не розсиплеш просто з гелікоптера. Відбудовувати складно, і на це потрібен час. Ну і, звісно, потрібно знайти механізми контролю.
Витрачання грошей має бути на нашому боці, адже ми краще знаємо, що нам потрібно. І це буде дешевше. Наприклад, одна з британських корпорацій хоче побудувати у райцентрі житло для переселенців. Вони не довіряють Україні, тому будують із залученням своїх компаній. Витрати на це будівництво будуть у рази вищими. Водночас ми не хочемо, щоб завдяки цим грошам виросло нове покоління олігархів. Тому контроль має бути спільним.
Хто має витрачати кошти на відбудову — уряд чи спеціальна агенція?
Лукеря: Спершу про цифри.
750 млрд ще й говорить про глибину нашого падіння. У нас є сфери, в яких десятками років нічого не відбувалося. В Україні немає жодної програми енергомодернізації приватних будинків. Це теж закладено у план. Упродовж десятків років не оновлювалися інженерні мережі (газу, води). У деяких містах втрати за ними становлять до 40%. При цьому деякі проєкти дешевші, ніж прогнозує Світовий банк.
Як саме цими коштами керувати, є предметом подальших дискусій, які заплановані на осінь. У Лугано ми визначили ключові принципи. Головне те, що основним замовником та керівником проєктів буде Україна, а як розподілити — над цим триває робота. Водночас ми можемо створити агенцію, яка буде опікуватися саме проєктами, а не витратами.
Милованов: Думаю, нам необхідна єдина платформа або агенція. Бо кожна країна сподіватиметься на виплати іншої. Ми знаємо, наскільки складно навіть НАТО збирати гроші для власної безпеки. Тільки після війни вони почали сплачувати свої внески та квоти. Сьогодні за кордоном всі борються за лідерство: МВФ має своє бачення, а Світовий банк своє. Також нам потрібно визначити країну, яка збиратиме кошти. Тоді ніхто не зможе заблокувати передання спільної фінансової допомоги, коли у їхніх урядах раптом «постануть запитання» і виплати відтермінують.
Певні повноваження щодо бюджетних процесів можна делегувати юридично. Країни можуть делегувати контроль цій платформі. Схожий принцип використовують в європейських країнах і міжнародному праві.
Гетманцев: У нас уже були подібні приклади. Була агенція, яка координувала роботу всіх міністерств до Євро-2012. Так само зараз є агенція з євроінтеграції, яка пронизує весь Кабмін. Цей проєкт також передбачає створення єдиного урядового центру та ліквідацію міністерств як юридичних осіб. Міністерства перетворюються у проєктні офіси та займаються політикою у своїй сфері. А урядовий центр може забрати функції бухгалтерії.
