Марш Пригожина на Москву: десять висновків із заколоту

Американський Історик Тімоті Снайдер у своєму блозі проаналізував нещодавню спробу військового перевороту у росії. Пропонуємо вашій увазі скорочений переклад його допису.

Як розуміти похід Євгєнія Пригожина на Москву і його раптовий кінець? Незважаючи на дивний перебіг заколоту вождя ПВК “Вагнер”, ми можемо зробити деякі висновки з його перебігу та раптового завершення.

1. Путін не має громадської підтримки

Усі опитування громадської думки щодо його підтримки відбуваються в середовищі, де його влада розглядається як непохитна і де неправильна відповідь на запитання може мати наслідки для респондента. Але коли ця влада впала в Ростові-на-Дону під час захоплення міста “Вагнером”, ніхто, здавалося, не мав нічого проти. Ба більше, деякі росіяни були в ейфорії, а більшість залишалася апатичною. Ніде не було видно, щоб хтось спонтанно висловив свою особисту підтримку Путіну, не кажучи вже про те, щоб ризикувати заради його режиму.

2. Пригожин став загрозою для Путіна

Він поводиться і робить все майже так само, як і Путін. І російська держава, і ПВК «Вагнер» є репресивними машинами з великою кількістю зброї та сильною пропагандою. Режим Путіна тримається завдяки колоніальній експлуатації вуглеводневих ресурсів Сибіру. Завдяки ж цьому Москва та Санкт-Петербург є відносно багатими містами з високим рівнем життя. Але багатство належить дуже небагатьом людям, а російське населення регулярно спостерігає за черговими безглуздими війнами (Україна, Сирія, знову Україна), які спрямовані на те, щоб відвернути увагу від цього стану речей і показати, що є якийсь зовнішній ворог, який цей стан речей виправдовує (але ж насправді його немає).

ПВК «Вагнер» функціонувала як своєрідне продовження російської держави, виконуючи найбруднішу роботу за межами росії — не лише в Сирії та Україні, а й в Африці. Вона фінансувалася російською державою, але також заробляла на власному видобутку корисних копалин, особливо в Африці. 

На відміну від більшості інших своїх авантюр, війна “Вагнера” в Україні виявилася вкрай невигідною справою. Пригожин використав потребу російської пропаганди хоча б в якій-небудь перемозі ціною життів десятків тисяч росіян, захопивши руїни Бахмуту.

Зважаючи, що це був єдиний суттєвий здобуток росіян у 2023 році, російські ЗМІ мусили зображати захоплення Бахмуту ледь як не падіння Берліну. Цим і скористався Пригожин, отримавши фальшиву славу начебто геніального полководця. Це дозволило йому також постійно критикувати російське військове командування, причому дедалі брутальніше.

Таким чином він не дав можливості дістати свої бонуси від кривавого вторгнення ні російській державі, ні особисто Путіну. Тобто, у підсумку, «Вагнер» змусив путінський режим працювати на себе.

3. Пригожин розповів правду про війну

Пригожин — вправний брехун і пропагандист. Але висловлені за кілька днів до заколоту правдиві тези значно йому допомогли. Він хотів створити собі в російській громадській думці образ людини, яка віддано боролася за росію і здобула єдину значущу перемогу у 2023 році, незважаючи на некомпетентність режиму та безглуздість самої війни.

Я не впевнений, чи було приділено достатньо уваги тому, що Пригожин сказав про мотиви війни: що вона не мала нічого спільного з розширенням НАТО чи українською агресією, а була викликана бажання домінувати в Україні та замінити її режим на промосковський і поставити керувати країною дружнього політика (Віктора Медведчука), а потім захопити українські ресурси та задовольнити російську еліту. З огляду на те, як насправді працює російська політична система, це виглядає правдоподібно. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

4. Росія набагато менш стабільна, ніж була до вторгнення в Україну

Це досить очевидний момент і багато хто відзначав це починаючи з 2014 року. Путін ніколи не давав підстав вважати з того, що він бореться за російські національні інтереси. Якби він робив це, він би ніколи не почав конфлікт, який змусив росію потрапити у залежність від Китаю, який є єдиною реальною загрозою на її кордонах. Будь-який прагматик у Москві, стурбований долею російської державності, прагнув би врівноважити Китай і Захід, а не проводити політику, спрямовану на конфронтацію із Заходом.

Він бачив можливість створити в Україні видовище, яке відверне увагу від масштабної корупції його режиму та створить репутацію “збирача російських земель”. Але все це не має нічого спільного з безпекою росії як держави чи благополуччям росіян як народу.

Путін зразка 2022 року (набагато більше, ніж Путін зразка 2014 року), схоже, повірив власній пропаганді, переоцінюючи російську міць і недооцінюючи силу української державу та громадянського суспільства. Через це повномасштабне вторгнення провалилося і з’явилася можливість появи бунтівника. Цією фігурою став Пригожин. І все це здавалося абстрактним лише до того часу, як він повів свої сили на Москву збивши шість російських вертольотів та один літак і жодного разу не зустрівши серйозного опору.

5. Якщо Путін загнаний у кут, він намагається врятуватися

Нас на Заході нас турбують почуття Путіна. Що він може зробити, якщо відчує загрозу? Може, він зробить нам щось жахливе? Путін підживлює таке мислення постійними висловлюваннями про «ескалацію» тощо. У суботу Путін виголосив промову, повну погроз на адресу Пригожина і «Вагнера». А потім сів у літак і втік в інше місто. А потім домовився з Пригожиним. А потім з Пригожина зняли усі звинувачення. А потім путінські пропагандисти пояснили, що це все нормально.

Поки Путін при владі, він буде чинити так і надалі. Він буде погрожувати і сподіватися, що ці погрози вплинуть на поведінку його ворогів. А як вони не спрацюють, він мінятиме поведінку. Його режим базується на пропаганді. По суті, той спектакль, в якому бере участь його армія, теж має пропагандистські цілі. Навіть якщо цей спектакль аж такий принизливий (як у суботу, коли заколотники йшли маршем на Москву), його реакцією буде спроба змінити тему.

Варто підкреслити, що в суботу загроза йому особисто і його режиму була реальною. І ризик, і приниження були незрівнянно більшими за все, що могло статися в Україні. Порівняно з владою в Росії, захоплення України не має значення. Тож після того, що ми побачили, не варто стверджувати, що Путіна можуть загнати в кут в Україні і він прийме якесь жахливе рішення. В Україні його не можна загнати в кут — тільки у Росії. І тепер ми знаємо, що він робить, коли це трапляється: записує промову і тікає.

6. Між фашистами буває ворожнеча

Ми мало вживаємо термін «фашист», оскільки росіяни (особливо російські фашисти) використовують його для цькування своїх ворогів, що збиває з пантелику. Проте російський режим є явно більш фашистським, ніж Італія Муссоліні, яка винайшла цей термін. Російські фашисти були в авангарді обох вторгнень в Україну, як на полі бою, так і в пропаганді. Сам Путін на кожному кроці вживав фашистську риторику і переслідував фашистську мету геноциду в Україні.

Однак Пригожин був більш ефективним фашистським пропагандистом під час цієї війни, стратегічно використовуючи символи насильства (кувалду) та образи смерті (череп на емблемі, кладовища, реальні трупи), щоб зміцнити свою позицію. “Вагнер” включає дуже велику кількість відвертих фашистів. Конфлікт “Вагнера” з Шойгу також має расистський підтекст — на Telegram-каналах, що симпатизують ПВК Пригожина, його називають «тувинським дегенератом» тощо.

Тим не менш, різниця між європейськими фашистами 30-х років та сучасними російським фашистами є дуже суттєвою. Останні дуже цінують гроші, чого у першого покоління фашистів взагалі не було. Вони олігархічні фашисти — порода, за якою також варто спостерігати тут, у США.

7. У Росії виник розкол, що триватиме і надалі

Одні росіяни раділи, коли «Вагнер» збивав російські вертольоти, а інші були вражені, що вони взагалі змогли це робити. Деякі росіяни хотіли рішучих дій, інші не могли уявити будь-яких змін. Режим Путіна намагатиметься як завжди “перевести стрілки”, але тепер без ПВК “Вагнер” йому не вистачатиме наступального потенціалу Україні, а отже і здатності створити якесь видовище.

Також неясно, що тепер буде з ПВК «Вагнер». Кремль стверджує, що її люди будуть інтегровані в російські збройні сили, але важко зрозуміти, чи вони погодяться на це. Вони звикли, що до них ставляться з більшою повагою і отримували кращу платню. Якщо «Вагнер» залишиться недоторканим у тій чи іншій формі, важко зрозуміти, як йому можна довіряти, в Україні чи будь-де ще.

8. Одним із злочинів Путіна проти Росії є його поводження з опозицією 

Це може здатися другорядним, але яке відношення до заколоту Пригожина має російська опозиція? Справа в тому, що їхнє ув’язнення та вигнання означали, що вони мало що могли зробити для просування власних ідей щодо майбутнього росії. Режим Путіна, очевидно, дав тріщину, але немає нікого, хто б про це сказав і запропонував щось краще за чергового старого фашиста.

Я порівнюю це з 1991 роком. Під час серпневої спроби державного перевороту проти Горбачова росіяни мітингували в Москві. Вони могли бути прихильниками Горбачова чи ні, але вони бачили загрозу військового перевороту для їх власного майбутнього. Опір перевороту дав росії шанс на новий початок. Шанс, який зараз втрачено. 

А сучасному заколоту не було опору. Частково через систематичне політичне виродження режиму Путіна, частково через те, що мужні росіяни, які вийшли на вулиці в 1991 році, зараз перебувають за ґратами або у вигнанні. Це означає, що росіяни загалом позбавлені можливості думати про політичне майбутнє.

9. Це була демо-версія того, як закінчиться війна в Україні

Коли в росії почнеться серйозний конфлікт, росіяни забудуть про Україну і звернуть увагу на власну країну. Коли такий конфлікт триватиме довше, ніж цей (лише один день), російські війська будуть виведені з України. При цьому «Вагнер» сам пішов з України, а потім Україну залишили війська Рамзана Кадирова (“Ахмат”) — вони мали боротися з ПВК “Вагнер” (чого їм передбачувано не вдалося, але це вже інша історія). 

Якщо конфлікт триватиме довше, регулярні війська також відійдуть. Інакше захистити Москву та її еліти буде неможливо. Московські еліти, які думають наперед, повинні хотіти, щоб ці війська були виведені вже зараз. На своїй нинішній траєкторії росія, швидше за все, зіткнеться з внутрішньою боротьбою за владу. Так закінчуються війни: коли відчувається тиск всередині політичної системи. Ті, хто хоче, щоб ця війна закінчилася, повинні допомогти українцям чинити цей тиск.

10. Події в росії (як і події в Україні) значною мірою визначаються вибором росіян (або українців)

У США надто багато людей все ще думають, що українці воюють завдяки США чи НАТО, хоча насправді ситуація зовсім протилежна: саме український опір переконав інші країни допомагати їм. Занадто багато людей досі вважають, що США чи НАТО вплинули на особисте рішення Путіна вторгнутися в Україну, хоча насправді характер російської системи (і слова самого Путіна) дають нам більш ніж достатньо пояснень.

Дехто з тих людей зараз заявляє, що путч Пригожина спланували американці. Це безглуздо. Адміністрація Байдена досить послідовно працювала проти “Вагнера”. Головним зв’язком Пригожина з Америкою була його наполеглива праця у якості голови російського “Агентства інтернет-досліджень”, щоб добитися обрання Трампа в 2016 році. 

Інші намагаються пояснити похід Пригожина на Москву та його кінець як якийсь складний політичний спектакль, метою якого було перевести Пригожина і його ПВК в Білорусь для організації удару по Україні з півночі. Це теж безглуздо. Якщо Пригожин таки поїде до Білорусі, невідомо, що він там може зробити. Але ідея такого плану не має сенсу. Якби Путін і Пригожин співпрацювали, вони могли б просто домовитися про такий крок у спосіб, який не зашкодив би їхній репутації і не зробив би Росію слабшою.

Путін вирішив вторгнутися в Україну з причин, які мали для нього сенс у створеній ним системі. Пригожин чинив опір Путіну з причин, які були зрозумілі для нього як людини, яка нажилася на цій системі зсередини. Заколот був рішенням у війні, яку Путін розпочав за власним бажанням і він є прикладом катастрофи, яку Путін приніс своїй країні.

Підписуйтеся на наші соцмережі