Як зберегти команди українського IT. Розмова із HR-фахівчинями AnvilEight, Playwing та Yael Acceptic
На початку повномасштабного вторгнення IT-компанії активно займалися релокацією співробітників у безпечніші регіони.
Задля захисту інтересів малих та середніх компаній, які релокували свої команди, у липні 2023-го у Kharkiv IT Cluster стартував проєкт IT Cluster in the Cloud за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
У межах проєкту розповідаємо, як HR-фахівчині ІТ-компаній Харківського ІТ Кластера підтримували свої команди. Про свій досвід розказали:
- Арміне Лобойко — HR Generalist, HR Specialist and Business Strategist AnvilEight;
- Ольга Василець — HRD Playwing;
- Влада Шведкина — HR manager Yael Acceptic.
Як харківські HR-спеціалістки підтримували команди на початку вторгнення
Арміне Лобойко згадує перші дні повномасштабного вторгнення так:
Арміне Лобойко
HR Generalist, HR Specialist and Business Strategist AnvilEight«О 6-й ранку 24 лютого я збирала ноутбуки в офісі. Мені чомусь здавалося, що це першочергове. Мене навіть дратувало, що не працювала Укрпошта, бо як вона взагалі може не працювати, коли так потрібна. Це смішно, бо ментально ми не були підготовлені, попри те що війна у країні на той момент тривала 8 років».
Після вторгнення у компанії з'явилися командні мітинги: для керівництва Anvileight важливо, в якому фізичному та емоційному стані перебувають колеги.
Компанія Playwing має іноземні корені, основні хедофіси розташовані у Франції та Англії. Ще коли точилися дискусії навколо можливого вторгнення, французький менеджмент пропонував матеріальну підтримку для релокації. Хтось встигнув узяти участь у цій ініціативі, хтось тільки планував виїхати, коли почалася велика війна.
«Пам’ятаю, як у перші дні разом із бухгалтером просто в дорозі ловили інтернет, щоб скинути гроші на картки нашим людям. Ми хотіли повністю закрити їхні потреби й забезпечити матеріальну змогу виїжджати», — пригадує Ольга Василець, HRD Playwing.
У ті часи було надто складно виїхати, хоч за які гроші. А тому Playwing планували виїзд спільно з іншими ІТ-компаніями, зокрема із GlobalLogic. У дорозі, без зв'язку й в стані хронічного стресу команда провела декілька перших тижнів. На третій тиждень компанія відновила всі свої процеси:
«Ми розуміли, що якщо зараз не включимось у роботу, то існування українського офісу під загрозою».
Виклики продовжуються й нині. Ольга згадує, як нещодавно одна з працівниць залишилася без домівки після атаки на Львів. Команда Playwing оперативно допомогла із всім необхідним.
В Yael Acceptic від початку війни стартувала допомога всім, хто цього потребував. Більше уваги приділяли тим, хто залишився в Україні. У тих, що поїхали, були інші виклики: як адаптуватися до нового середовища й не звинувачувати себе в тому, що вдалося вижити й виїхати.
«Всі ми потребували психологічної допомоги. Саме тому ми в компанії запровадили персональні анонімні сесії з психотерапії», — ділиться Владислава.
Владислава переконана, що найголовніший скіл українців зараз — це вміння швидко адаптуватися до змін, на які ми не можемо вплинути масштабно.
Чи є гендерний баланс в IT-командах
У Playwing натепер 70% колективу — це чоловіки і 30% — жінки.
Ольга Василець
HRD Playwing«Відсоток жінок щороку зростає. Зараз на одному з наших провідних проєктів тільки жінки, і можу сказати, що це золотий склад».
Якщо говорити про інші спеціальності, то це менеджери, рекрутери, HR, акаунтинг, тестувальниці. Серед розробників також є дівчата, але більше чоловіків.
«Жінки зараз є більш гнучкими. Як приклад, деякі наші колежанки мали можливість взимку виїхати за кордон, коли були проблеми з електропостачанням», — ділиться Ольга.
В Yael Acceptic частка жінок у компанії — це 25% від загальної кількості. Владислава зізнається, що раніше відсоток був більший через адміністративний штат. Якщо ж розглядати тільки технічні спеціальності, то кількість жінок збільшується щорічно.
Зокрема, серед технічних фахівчинь переважають QA, бізнес-аналітикині, дизайнерки, менеджерки проєктів, менеджерки спілкування з клієнтами.
Арміне працює у Anvileight вже 5 років, та ніколи не зустрічала, щоб фахівців наймали за гендерною ознакою.
При цьому, за спостереженням Арміне, «у дівчатах сидить жага довести всім і кожному, що вони можуть усе». Наразі в Anvileight жінок приблизно 10%
Чи можна це пов’язати з тим, що жінки хвилюються, що їм буде складніше знайти іншу роботу в ІТ? Владислава думає, що так, адже всі ми виховані на стереотипах.
