Обмежені за віком. Про ейджизм в IT
Попри тотальний дефіцит фахівців і фахівчинь (мобілізація та міграція вимили з ринку праці, за різними оцінками, від 5 до 9 млн людей), залишається великий пул роботодавців, які не соромляться публікувати вакансії із зазначенням віку та статі. Їхні рекрутери починають телефонну співбесіду із запитання про вік — і відмовляють не через відсутність потрібних навичок, а через вік, який їм здається невідповідним (як замалим, так і завеликим). І кандидати дуже добре це розуміють. Так, це одна з поширених форм дискримінації, про яку SPEKA розповідає у цій статті.
У численних коментарях на форумах люди пишуть, що ейджизмом у нас просякнуте все суспільство. Студенти «не мають досвіду», молоді жінки «скоро народжуватимуть», люди віком 40+ «старі й несучасні».
Непомітні порушення
На сайті «Дії» є стаття про ейджизм та як пошукачам з ним боротися. Дуже слушні поради, але показово, що це саме кандидатам потрібно шукати справедливість, а не державі за замовчуванням карати тих, хто порушує закони. Наприклад, у статті 11 закону про зайнятість населення, де йдеться про заборону «в оголошеннях (рекламі) про вакансії (прийом на роботу) зазначати вимоги, визначені частиною першою цієї статті, пропонувати роботу (зайнятість) лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі».
Закон про рекламу взагалі має відповідну статтю про дискримінацію під час працевлаштування (якщо йдеться йдеться про оголошення вакансії) та конкретні суми штрафів, які ще ніхто не бачив стягнутими з винуватців.
Стаття 24: «Забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання».
Численні опитування підтверджують, що проблема існує.
Через законодавчі обмеження працедавці вкрай неохоче наймають людей до 18 років. Тому що таке працевлаштування — це зазвичай не вирішення бізнесових завдань, а соціальна місія, бо людина у цьому віці навряд чи має певний фах. Тобто роботодавцю доведеться власним коштом навчити, адаптувати, привчити до реалій бізнесу, ще й відписатися всім «опікунам» від держави.
Враховуючи непідготовленість випускників ВУЗів до реальної роботи та ще й маючи їх як пільгову категорію, багато працедавців відмовляють молоді в роботі. А щодо людей віком 40+ застосовують «класичний ейджизм».
Ейджизм в IT
А що в ІТ? Чи поширений загальний прогрес та неупередженість галузі щодо віку працівників? Результат мого опитування у Linkedin: 75% з 97 респондентів відповіли, що ейджизм в IT є.
Звісно, ейджизм — це більше про упередження роботодавців. Про шаблони сприйняття, які нав’язані суспільством та культурологічними штампами. А ще прикладом попереднього покоління, яке суттєво відрізняється від нинішнього.
Але актуальність проблеми — це ще й про бездіяльність держави. Про заплющені очі на дискримінацію. Про лише каральні засоби на шляху подолання ейджизму. Чому в Німеччині, Нідерландах та інших країнах, де активно розвивається так звана срібна економіка, роботодавців активно залучають до працевлаштування людей віком 60+, навіть не 40+? Так, для роботодавців це пільгові податки, доплати частини зарплати такого фахівця у перший рік. Тому що у Японії, Італії та Німеччині літніх людей уже приблизно чверть населення. А у 2030 році у світі може бути 1 млрд людей віком 65+, що майже вдвічі більше, ніж 2010-го.
Не на часі?
Хіба для нас це не актуально? Країні, в якій відсоток 65+ перевищив відсоток молоді до 15 років, і далі буде тільки гірше, це не на часі? За даними ООН, населення України скорочується чи не найшвидше у світі та зменшиться, ймовірно, до 35 млн до 2050 року. Це без урахування міграції під час війни.
Близько третини українців помирає у віці до 65 років. Понад половині цих смертей можна запобігти. Населення України є одним із тих, які найшвидше старіють у Європі, що є прямим наслідком зниження рівня народжуваності.
Більш як п’ята частина населення — люди віком 60+, і ця частка, за прогнозами, зросте до 36% до 2050 року. Жінки становлять приблизно дві третини населення віком понад 65 років і майже 3/4 населення віком понад 80 років. Вони стикаються з підвищеним ризиком вразливості та бідності без роботи. Пов’язані з потребами літніх людей витрати в Україні будуть зростати чи не найбільше в Європі та становитимуть, за прогнозами, 25% ВВП до 2050 року.
Сьогодні, замість того щоб активно залучати зрілих фахівців на ринок праці та знижувати навантаження на державу у вигляді пенсійних виплат та сплати за лікарські послуги, ми терпляче чекаємо, як цей дев’ятий вал накриє нас із головою. Шкода, що галузь інформаційних технологій, яка мала б очолити тренд щодо залучення зрілих фахівців, поки що до цього не готова.
