Бінго! Змінимо українську економіку на краще
Кілька зауважень про нашу нинішню суспільну ситуацію. Чому я вирішив про це говорити? Зараз поясню. Заходжу я вчора в магазин біля трамвайної зупинки «Гната Юри». А там — черга людей. Я заходжу й кажу: «Шановні добродії та добродійки, всіх зі святом!». Всі мовчать. Лише одна жінка каже: «А яке сьогодні свято?». Я терпляче пояснив, що 6 грудня святкуємо День ЗСУ, вшановуємо наших героїв та героїнь.
Чому у людей відчувається втома?
Зрозуміло, що серед киян та киянок — втома. В тому числі втома морально-емоційна. І без електрики важкувато, і без води важкувато, і без зв'язку не дуже. А ще ж треба дбати про сімейний бюджет, про дітей. Та жінка, мабуть, за турботами, аби її діти мали що їсти, навіть не має часу зайти у «Фейсбук» і прочитати, що 6 грудня Україна святкує день ЗСУ. Забігалася, замаялася...
Зрозуміло, киян та киянок, а також всіх українців, турбує питання, чи слід чекати полегшення економічної ситуації в країні з огляду на певні проблеми гуманітарного плану, проблеми якості життя в зимовий період воєнного часу. В мене є кілька відповідей на це запитання.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Що робити для поліпшення стану української економіки?
По-перше, багато що залежить від дій приватного сектору. Щойно він зробить правильні висновки, як йому діяти під час війни — багато що може виправитися дуже швидко. Дуже швидко. І маємо обнадійливі приклади, як приватний сектор робить правильні висновки. Те, як швидко київські продуктові магазини обзавелися генераторами для безперебійної роботи свідчить про те, що цими магазинами володіють відповідальні підприємці.
По-друге, потрібно більше суголосності в медійному середовищі, середовищі економічних експертів. Це нормально — не погоджуватися в певних речах один з одним, однак якщо до війни ми просто отримували задоволення від інтелектуальних дискусій, то зараз нам треба не дискутувати, а всім разом працювати на результат задля полегшення економічної ситуації в країні.
По-третє, нам потрібно навчитися уважніше ставитися до тих можливостей, які зараз існують. Наприклад, компанія Amazon наймає працівників з України, які могли би працювати віддалено, а не витрачати час на оформлення американської робочої візи, щоб працювати десь у Сіеттлі.
В соцмережі LinkedIn я бачу багато можливостей для так званих «білих комірців» — англомовні аналітики потрібні і для західних, і для східних країн. Цікава та приємна робота: написав звіт про певну проблему чи явище на 10 сторінок — отримав $300.
Якщо ж ми говоримо про робочі спеціальності, то і тут є робота. Чимало роботи. Скільки в Києві недобудов, еге ж? Їх потрібно добудовувати. Якби приватний сектор повернув бодай частину капіталу з європейських банків до України, почав процес реконструкції — була би робота і для людей робочих спеціальностей. Втім, в таких містах, як Ірпінь, Буча відбудова йде повним ходом, тому там вже є вакансії для тих, хто хоче не сидіти, склавши руки й ноги, а працювати.
По-четверте, війна — це час змін. Будь-яка війна — це час змін. Наша війна — це теж час змін. Не потрібно боятися змінювати свою професію, своє місце роботи. Це трошки по-совковому — прийти працювати в певну компанію чи організацію й планувати, що ти там працюватимеш до пенсії. От що заважає вам зараз пройти безкоштовний онлайн-курс з кібербезпеки? Почати можна з того, що додатися в групи з кібербезпеки у соцмережі LinkedIn — а далі просто працювати над цією проблематикою. А тоді можна отримати гарну роботу в Кіберполіції, наприклад.
Якщо у вас господарчий склад розуму — я впевнений, котрийсь, наприклад, готель у вашому місті потребує гарного адміністратора. Готельний бізнес — непроста, але цікава справа. Мені довелося, займаючись професійними справами та відрядженнями, побувати в кращих готелях Америки та Європи. І от одного разу в Сербії мені видали кімнату в готелі в центрі Белграду, яка була розміром ну от майже 2х2. Крихітна. Крихітна, як печера в Київській Лаврі.
Але готельний персонал був настільки привітним, а готельні сніданки настільки смачними, а Белград виявився настільки чудовим містом, що коли я ввечері вертався в свою готельну кімнату, то просто сідав на ліжко й радів. Трохи працював з міні-баром і лягав на перепочинок.