Українські олігархи за часів війни: пристосування до нових реалій
Панування олігархів досі було «традиційним» елементом політико-економічного устрою України. Але російська агресія кардинально змінила український економічний і політичний ландшафт, тобто середовище функціонування олігархів. Про це докладно розповідають експерти Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський та Станіслав Юхименко.
Що змінилося для олігархів від початку повномасштабної війни
Російське вторгнення суттєво вплинуло на політичне життя країни, активними учасниками якого є і вітчизняні олігархи. Ось ключові пункти цього процесу:
-
1
Війна вимагає чіткого політичного самовизначення. Більшість знакових фігур великого українського бізнесу (зокрема Рінат Ахметов, Петро Порошенко, Вадим Новинський, Дмитро Фірташ, Віктор Пінчук, Костянтин Жеваго, Сергій Тігіпко, Олександр та Галина Гереги) чітко заявили про те, що росія — це агресор, Путін — військовий злочинець.
-
2
Консолідація політиків і суспільства для ефективної протидії російській агресії багато в чому якісно змінила політичні процеси в країні, зокрема в частині лобістської діяльності.
-
3
Санкції проти росії та білорусі вимагають перегляду виробничо-комерційних стратегій бізнесу.
-
4
Президент та його офіс сьогодні став фактичним центром формування політики.
-
5
Інформаційна політика провідних, насамперед телевізійних, ЗМІ була «уніфікована» через вимоги війни.
-
6
Антиолігархічна політика набула статусу рекомендації ЄС як передумови переговорів про вступ України до Євросоюзу.
Активи та втрати олігархів під час війни
За даними «Форбс Україна», основними джерелами доходу 100 найбагатших українців у 2021 році були металургія (17%), енергетика (15%), нерухомість (12%) та ритейл (10%). Саме ці галузі переважно постраждали внаслідок війни, а власники відповідних активів зазнали найбільших втрат.
Очевидно, що повна оцінка втрат ще попереду, але вже зараз постає питання, який запас економічної міцності є у великого бізнесу. І чи спроможна держава допомогти таким традиційно великим платникам податків та роботодавцям, підприємства яких у багатьох випадках мають критичне значення для країни, особливо під час війни.
Допомога ЗСУ від олігархів
Українські олігархи, які відкрито засудили росію, активно допомагають ЗСУ та громадянам України у різних форматах. Компанії Ріната Ахметова почали виготовляти протитанкові та протидесантні їжаки, шиповані ланцюги проти колісної техніки, сертифіковані захисні пластини для бронежилетів, модульні укриття для бліндажів. Це спорядження безоплатно передається ЗСУ.
Фонд Порошенка, компанія «Рошен» та волонтери ГО «Справа громад» передали ЗСУ тисячі бронежилетів, кевларових шоломів та одиниць зброї, сотні автомобілів різного призначення (бронемашини, вантажівки та пікапи), тепловізорів, дронів, електрогенераторів, цифрових радіостанцій тощо.
Фонди Віктора та Олени Пінчуків, компанія «Інтерпайп» взяли під свою опіку сім бригад ЗСУ та тероборони України. Звісно, ці та інші багаті українці надають суттєву гуманітарну допомогу вразливим верствам населення. Очевидно, такі дії є своєрідним внеском у майбутнє України та у майбутнє відповідних персоналій.
Водночас у листопаді цього року активи п'яти підприємств були відчужені на користь держави. Мета — задоволення нагальних потреб Збройних Сил України та сектору безпеки. Це рішення викликало неоднозначну реакцію. Зазначимо лише, що, оскільки деякі з цих підприємств переживають серйозні труднощі, державі доведеться вкласти певні кошти у їх оздоровлення.
Як війна вплинула на деолігархізацію
Війна, безумовно, вплинула на процес деолігархізації, започаткований у 2021 році законом «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». У межах цього процесу Петро Порошенко та Рінат Ахмєтов у різний спосіб позбулися своїх медійних активів.
Венеційська комісія досі не надала висновків щодо українського антиолігархічного законодавства. До цього часу не сформований реєстр олігархів, що пояснюється зумовленими війною змінами стану відповідних осіб.
Загалом варто зазначити, що деолігархізація — це тільки перший крок у подоланні політичної корупції. Набагато важливіше створити систему, яка б мінімізувала можливості «захоплення» держави окремими групами чи угрупованнями для реалізації своїх приватних інтересів.
