«Через бойові дії багато людей втрачають зір, тому навчання читанню шрифтом Брайля як ніколи актуальне». Інтерв’ю з Оленою Нечепуренко

Цьогоріч на «Книжковому Арсеналі» представляло свої книги видавництво «Антологія». Від 2013 року воно видає спеціалізовану літературу та продукцію для дітей та дорослих з порушеннями зору. Адаптує та редагує тексти відповідно до потреб людей із повною чи частковою втратою зору, комбінує плоско друкований текст та рельєфно-крапковий шрифт Брайля, створює тактильні малюнки. 

SPEKA зустріла на фестивалі керівницю видавництва Олену Нечепуренко та поспілкувалася про особливості процесу створення книг шрифтом Брайля, технічне обладнання для цього та вартість друку.

Маємо лінійку з майже 10 найменувань дидактичних матеріалів для дорослих і дітей. Дидактиктику ми розробляємо разом з тифлопедагогами. Ці викладачі працюють із незрячими учнями та студентами. Вони й адаптують книги — переписують, аби книги були доступними для читача з повною втратою зору. А також допомагають у створенні дидактики, настільних ігор та вікторин.

Коли ми видавали тільки дитячу літературу, побачили, що в Україні відсутні будь-які додаткові матеріали, картки для незрячих. Їх робили, можливо, вчителі — індивідуально під свій клас чи учня у школі. Універсальної серії в Україні не було. Напевно, ніхто, крім нас, дидактичні матеріали для незрячих не робить. Принаймні ми поки що не зустрічали.

Адже вчать не лише читати шрифтом Брайля, а й сприймати тактильні малюнки. Можливо, ви бачили на нашому стенді замок, троянди, пінгвіна. Спочатку людина двома руками вивчає контур, потім деталі всередині. Так можна розпізнати, що зображено на малюнку. Є навіть обладнання, яке дає змогу зробити так, аби людина відчула колір.

Наприклад, якщо це чорний колір, то точок на один квадратний сантиметр багато, вони густі й гострі. Якщо це, скажімо, червоний, точки більш розсіяні, не такі гострі. Якщо це жовтий, пастельний чи бежевий, то крапки випуклі зовсім трохи й де-не-де розсіяні на один квадратний сантиметр. 

Ми також виготовляємо підручники шрифтом Брайля для шкіл (їх обов’язково адаптують тифлопедагоги). І не всі малюнки з підручників можна передати тактильно. Ми обов’язково маємо описати такі малюнки словами.

Наприклад, адаптація підручників з англійської мови. Ми співпрацюємо з видавництвом «Лінгвіст», а воно контактує з Оксфордом. У їхніх книжках багато завдань з ілюстраціями. Так, до намальованих песика, котика, корівки дитина має стрілочками провести до відповідних слів англійською. Якщо завдання неможливо відтворити, його потрібно описати. Тобто все, що неможливо адаптувати, все, що неможливо передати прямо, треба адаптувати так, щоб було доступно для незрячої людини.

Ми друкуємо на принтері шведського виробництва. Для нього підходить програма Duxbury — програмне забезпечення для перекладу шрифтом Брайля.

А от, наприклад, для тактильної графіки принтери виготовляє інша компанія — ViewPlus. Вони надають своє ПЗ. Після встановлення воно відразу вбудовується в Excel та Word. Тобто можна зробити в Excel свою таблицю, побудувати діаграму, віддати її друкувати на принтер — й одразу друкуватиметься шрифтом Брайля. Тут ще простіше.

Усі програми та обладнання, якими ми користуємося, адаптоване для незрячих. Ми можемо найняти людину з порушеннями зору, яка без проблем впорається з версткою книги, з друком на папері шрифтом Брайля. Тому що все обладнання озвучує свої дії, всі кнопки на принтері тактильні, зі шрифтом Брайля.

Наприклад, художньої літератури. У державі, на жаль, немає програми, за якою хоча б бібліотеки забезпечували художньою літературою. Я вже не кажу про кожного читача. В Українському інституті книги до повномасштабного вторгнення діяла Програма поповнення фондів публічних бібліотек. За бюджетні кошти закупляли книги та розподіляли їх по бібліотеках України. Але для незрячих читачів такої програми, на жаль, немає.

Наш партнер — міжнародний благодійний фонд «Здоров’я майбутнього» — реалізує понад 10 років програму «Світ на дотик», у межах якої шукають кошти, щоб ми друкували книжки й розсилали їх по бібліотеках. Також для популяризації організовують різні заходи. Зокрема, спільно з «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видавали «Гаррі Поттера» (бо вони мають права на книгу). Вони навіть зв’язалися з авторкою Джоан Роулінг, щоб прописати додаткову угоду про те, що вона не проти, аби її книжку видали шрифтом Брайля.

У благодійного фонду, який є нашим постійним партнером, є онлайн-бібліотека книг шрифтом Брайля, де можна на сайті замовити будь-яку книжку (там є не тільки наші книжки, там великий асортимент, майже тисяча найменувань), а ми безплатно надсилаємо її читачеві, після прочитання наим коштом її надсилають назад.

Єдине, що держава зараз підтримує активно, це видання підручників. Тут все добре, регулярно. Книги до учнів з особливими освітніми потребами потрапляють у повному обсязі.

До того ж формат має бути А4. Адже якщо у нас може бути кишенькова книжечка, написана дрібним шрифтом, то з книгами для незрячих такого не може бути. Шестикрапка, яка є лише одним символом, йде якраз на пучку пальця.

Якщо з книгою ще потрібно працювати адаптатору, то зрозуміло, що два місяці його роботи оплачується, а це також збільшує вартість книги.  

Ми виставили наші книжки ще на Yakaboo. Я розумію, що не кожна людина може собі дозволити їх купити. Але наші книжки побачать ті, хто може придбати цю книгу та подарувати її комусь. 

Останні два-три роки ми масштабно працюємо над тим, щоб популяризувати це все, щоб читання шрифтом Брайля було більш доступним, зрозумілішим не тільки для нас, видавців, та наших тифлопедагогів, а загалом для людей.

Знаю багато, бо імпортуємо деякі пристрої. Ми є ексклюзивним імпортером Tactonom від компанії Inventivio. Це дисплей, який допомагає вивчати математику, фізику, географію, 3D-моделювання. Цей пристрій схожий на планшет. Зверху розташована лампа — сканер, який сканує палець людини. Потрібно користуватися саме одним. На цей планшет людина викладає папір, на якому надруковано інформацію шрифтом Брайля.

Наприклад, для маленьких — лабіринт. Дитина йде пальчиком по лабіринту, а цей пристрій все зчитує та видає звук, якщо дитина пішла неправильно, звук змінюється. Вона повертається і знову йде.

Так само 3D-моделі можна вивчати. Наприклад, зробити 3D-модель Києво-Печерської лаври, просканувати її. Людина може на дотик вивчити саму її архітектуру: де дзвіниця, вхід, ворота тощо.

Є портативний пристрій зі штучним зором OrCam. Людина має одягти окуляри та спеціальний навушник. Камера в окулярах зчитує, що відбувається навколо, та озвучує людині у вухо. Наприклад, говорить, що людина йде вулицею Лаврською, праворуч розташований Національний музей декоративного мистецтва України, перед тобою буде світлофор тощо.

Але у нас, на жаль, не адаптовані для цього вулиці. У центрі міста, можливо, так. Але якщо десь пройтися далі, то це проблема.

Я знаю, що у Львові цим займається Львівська політехніка. Я знайома безпосередньо з людиною, яка там працює. Це Оксана Потимко, вона теж незряча людина. І вона дуже переймається темою забезпечення книгами людей з порушеннями  зору.