Як Європа планує озброїти Україну та як це вплине на перебіг війни — The Economist
Тривалі війни виграють країни, у яких краща збройна промисловість. Видання The Economist проаналізувало, як Європа нарощує власне виробництво зброї, чи вистачить снарядів Україні та що заважає вийти на прогнозовані об’єми. SPEKA публікує головне з адаптованого матеріалу.
Чому затримується військова допомога Україні від союзників
У широкомасштабних військових конфліктах, як-от між росією та Україною, перевага зазвичай буде на боці того, чия збройна промисловість краще пристосована. Економіка росії майже у 14 разів більша за економіку України, але загальні ресурси союзників України більші. Однак напередодні третього року війни саме оборонна промисловість росії повільно повертає війну на свою користь.
Основна проблема — артилерійські снаряди. У розпал літнього контрнаступу Україна використовувала приблизно 7 тис. на день, що значно більше, ніж росіяни. Ситуація змінилася: від минулого місяця українські сили переважно використовують до 2 тис. снарядів на день, тоді як росіяни у 5 разів більше. Захід тепер стоїть перед вибором, сказав Джек Вотлінг, експерт RUSI аналітичного центру в Лондоні: він може дати Україні те, що їй потрібно, «або поступитися безповоротною перевагою росії».
І Америка, і Європейський Союз мають проблеми з доставленням допомоги. У Вашингтоні пакет військової допомоги на $61 млрд затримується у Конгресі через суперечку Республіканської та Демократичної партій з питань імміграції. У Брюсселі 50 млрд євро фінансової підтримки заблоковано через вето проросійського лідера Угорщини Віктора Орбана. Щоправда, європейці налаштовані оптимістично та сподіваються, що допомогу виділять на лютневому саміті.
Але Україна стурбована тим, що американська політика Дональда Трампа (у разі обрання президентом. — Ред.) буде поступово придушувати підтримку з боку Пентагону. Це може залишити Україну в цілковитій залежності від Європи.
Яку військову допомогу виділили європейські країни Україні упродовж повномасштабного вторгнення
Обсяг військової допомоги країн ЄС перевищив 44 млрд євро. Німеччина виділила понад 17 млрд; країни Північної Європи також надають великі пакети. Але картина неоднозначна. Франція внесла мізерні 0,5 млрд євро. У березні минулого року ЄС заявив, що закупить Україні 1 млн артилерійських снарядів протягом року через Європейське оборонне агентство. До минулого місяця він поставив лише 480 тис., хоча ЄС все ще наполягає, що загальна сума буде досягнута.
Цього місяця Агентство підтримки та закупівель НАТО заявило, що допоможе групі членів ЄС закупити гуртом 1000 ракет ППО Patriot на приблизно 5 млрд євро.
НАТО не має права надсилати летальну допомогу безпосередньо в Україну, але цей наказ звільнить країни-члени для передавання власних засобів протиповітряної оборони. Програма ЄС із підтримки виробництва боєприпасів (ASAP), запущена у жовтні, виділить 500 млн євро на розширення виробництва снарядів. Але потрібен час, щоб це рішення мало вплив.
Чому західні союзники виготовляють менше снарядів, ніж росія
Цього року росія збільшила військові витрати на 68% та витрачає на них 6,5% ВВП. За даними Міноборони Естонії, цього року російське виробництво артилерійських боєприпасів сягне 4,5 млн одиниць. А ще росія випускає 100 ракет великої дальності на місяць, що більш ніж удвічі перевищує потужність на початку вторгнення.
Американське та європейське виробництво також стрімко зростає, але недостатньо швидко. Америка планує до 2025 року виробляти 1,2 млн 155-мм снарядів на рік. Це у шість разів більше, ніж торік. Сеш Туса, аналітик з питань оборони компанії Agency Partners, вважає, що виробництво в Європі сягне 1,25 млн снарядів. Але проблема в тому, що, на відміну від Америки, де заводи з виробництва боєприпасів належать державі, Європа залежить від приватних фірм, що робить зростання менш певним.
У Європі є чотири основні виробники боєприпасів: німецька компанія Rheinmetall, британська BAE Systems, французька урядова Nexter і Nammo, яка належить урядам Норвегії та Фінляндії. Після холодної війни компанії зосередилися на створенні меншої кількості складнішої зброї. Тім Лоуренсон з аналітичного центру Міжнародного інституту стратегічних досліджень каже, що вони стали схожими на ремісників, які створюють невелику кількість вишуканих виробів. Перш ніж перейти до високошвидкісних виробничих ліній, вони хочуть, щоб уряди забезпечили певність багаторічних контрактів.
«Наші замовлення уже втричі більші, ніж у березні 2022 року», — ділиться Мортен Брандцег, керівник Nammo. Він каже, що збільшення виробничих потужностей настільки величезне, що уряд має допомогти промисловості розділити ризик. Але закони ЄС про конкуренцію перешкоджають прямим інвестиціям у промислову базу, які може зробити Пентагон.
Одним із способів для Європи швидше розвиватися може бути послаблення технічних специфікацій. У будь-якому випадку снаряди рідко будуть відповідати чітко налаштованим вимогам Заходу щодо точності, якщо їх вистрілювати із часто зношених українських артилерійських стволів (країні, ймовірно, знадобиться 2 тис. нових стволів на рік). І правила безпеки для тривалого зберігання не мають сенсу для снарядів, які будуть випущені протягом декількох днів. У війнах на виснаження потреба у кількості майже завжди переважає якість.
Скільки реактивних снарядів потрібно Україні
Виробництво інших видів боєприпасів, зокрема керованих реактивних снарядів (GMLRS) для систем залпового вогню M270 MLRS та M142 HIMARS і наземних систем протиповітряної оборони, ще важче для Європи, яка перенесла більшу частину виробництва ракетних двигунів в Америку. Міністерство оборони Естонії вважає, що до 2025 року Україні знадобиться 8760 GMLRS на рік.
Хоча Європа може виробляти реактивні снаряди, зараз вона не може робити це масштабно. Естонці кажуть, що річне виробництво деяких європейських систем протиповітряної оборони можна порахувати на пальцях. Для того щоб найбільший європейський виробник ракет, MBDA, міг створити нові заводи, уряди повинні купувати продукцію щонайменше на десять років. Якби інвестувати зараз, ракети, ймовірно, могли б почати надходити у 2026 році.
Комісар ЄС з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон 9 січня запропонував створити фонд у розмірі 100 млрд євро для розвитку оборонної промисловості Європи. Бретон каже, що це потрібно не лише для того, щоб допомогти Україні, але й щоб застрахуватися, якщо Трамп знову стане президентом та ініціює вихід США з НАТО. Але наразі незрозуміло, чи ще хтось підтримує цю ідею.
Європа буде намагатися підтримати Україну в боротьбі цього року, якщо американська допомога вичерпається. Оскільки американська підтримка стає невизначеною, Європа немає іншого виходу, як відновити свою оборонну промисловість. «У нас є технології, ми повинні нарощувати потужності, — каже Брандцег. — Ми не можемо цього не зробити».
