Як імерсивне мистецтво повертає відвідувачів у музеї
Сьогодні, в епоху шаленого розвитку технологій та споживання швидкого контенту, культурним закладам, зокрема музеям, стає вкрай складно конкурувати за час та увагу відвідувачів. Загалом людину все важче витягнути зі світу соцмереж та перегляду серіалів під пледом. А як ще при цьому змусити її прийти кудись та затримати увагу на чомусь, що було створено кілька століть тому? Проте саме такі виклики і народжують нові форми і мистецтва загалом, і комунікації з глядачем. Власне, одним із прикладів таких нових форм є імерсивне мистецтво.
Сьогодні традиційним мистецьким виставкам наступають на п’яти нові – імерсивні. Відчути себе у картині Моне, «прогулятись» пейзажами Ван Гога чи просто спостерігати за «ожившими» полотнами Кало — саме це пропонують сучасні виставки. Про популярність такого роду галерей та просторів свідчить, наприклад, навіть те, як майстерно вплели автори серіалу «Емілі в Парижі» відвідування героями відомої імерсивної галереї в Парижі.
Що таке імерсивні виставки і як вони працюють
Імерсивний походить від англійського immersion, що означає занурення; власне це і є першометою таких мистецьких шоу — повністю занурити глядача у новий світ, в якому стираються межі між реальністю та мистецтвом.
Задля імерсивного досвіду, картини художників оцифровують, анімують і за допомогою відеопроекторів демонструють у просторі. Таким чином полотна немов оживають, збільшуються до розміру стін, заповнюють екрани та підлогу. Переважно такі виставки також супроводжуються музичними композиціями.
Центри цифрового мистецтва уже існують у багатьох країнах Європи, у США, Японії тощо, а імерсивні виставки гастролюють усіма куточками світу.
Імерсивні виставки в Японії
Перший у світі інтерактивний музей, присвячений цифровому арту, teamLab Borderless: Mori Building Digital Art Museum, було відкрито у районі Одайба,японської столиці Токіо. Будівля teamLab Borderless мала 5 виставкових залів загальною площею 10 тис. кв. м. З моменту відкриття у 2018 році цей музей став однією з найпопулярніших туристичних локацій Токіо.
За перший рік свого існування його відвідала рекордна кількість людей (2 198 284) з понад 160 країн, завдяки чому музей було занесено до Книги рекордів Гіннеса як найвідвідуваніший музей світу, присвячений одній групі мистецтва чи художнику. У 2022 році музей тимчасово закрили, проте вже на початку 2024 року він відновив роботу у новій локації — Azabudai Hills у центрі Токіо.
Арт-колектив ТeamLab, засновник цього арт-простору, є одним з найвідоміших виробників імерсивного мистецтва. Їхні виставки можна відвідати не лише в Японії, а й по всьому світу, зокрема в таких містах, як Нью-Йорк, Лондон, Пекін тощо.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як розвивається імерсивне мистецтво у Франції
У 2018 році у приміщенні колишнього ливарного заводу ХІХ століття було створено перший у Парижі центр цифрового мистецтва — Atelier des Lumières (Майстерня світла).
Вже в перший рік роботи центр відвідало понад мільйон людей. Безперечним успіхом Ательє є виставка «Ван Гог: Зоряна ніч» (2019 р.). Саме її, до речі, відвідали головні герої “Емілі в Парижі”. Culturespaces, компанія-засновниця Atelier des Lumières у Парижі, відтоді відкрила ще декілька центрів цифрового мистецтва, зокрема в Південній Кореї, Нідерландах та США.
Імерсивні виставки Британії: від Ван Гога до Клімта
У Британії «зануритись» у картини улюблених художників можна прямісінько у столиці країни — Лондоні. Виставковий майданчик Frameless, найбільший простір у Британії, присвячений імерсивним проєктам, має чотири галереї, де демонструються шедеври найвидатніших художників світу: Сезанна, Моне, Далі, Ван Гога, Каналетто, Рембрандта, Клімта та інших.
Як зануритись в імерсивне мистецтво у Польщі
Відвідати імерсивну виставку можна і в Польщі. У 2023 році у Варшаві відкрився імерсивний арт-центр – Melt museum. Це один із перших імерсивних просторів не лише у Варшаві, а й в Центральній і Східній Європі загалом. На трьох поверхах, площею майже 600 м² відвідувачі можуть насолодитися мультимедійними інсталяціями, зокрема й деякими інтерактивними.
Які імерсивні виставки є в Україні
В Україні наразі немає власного імерсивного центру цифрового мистецтва, проте про виставки такі в країні знають і їх проводять. У 2021 році в Одесі продемонстрували імерсивну виставку, присвячену творчості Тараса Шевченка.
З початку повномасштабного вторгнення вона запрацювала й в містах Канади та США. А цьогоріч, до 210-річчя письменника, її продемонстрували на найбільшому екрані Європи, фасаді ТРЦ Gulliver. Окрім імерсивного мультимедійного шоу, Шевченка спробували й «оживити», як це зробив колись музей у Флориді з Сальвадором Далі, розмістивши інсталяцію з його дипфейком. Іспанський художник спілкувався з відвідувачами на різні теми та навіть робив із ними селфі.
А от українського Шевченка «повернули до життя», створивши його віртуальний аватар, який провів власну прес-конференцію, відповідав на запитання всіх охочих завдяки генеративному штучному інтелекту та виступив гідом імерсивного шоу.
У вересні в рамках Українського Фестивалю в Торонто «Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival» відбулася прем’єра ще однієї імерсивної виставки «Ukraine: Land of the Brave», у якій представлені болючі теми руйнування українських міст, історії захисників і захисниць, трагедії дітей війни та прощання із полеглими співвітчизниками.
Сьогодні відвідати такого роду імерсивну виставку можна і у Києві. Команда творців агенції Gala Concert демонструє роботи Ієроніма Босха, Сальвадора Далі та Пабло Пікассо в новому імерсивному баченні в Universum Hall на ВДНГ, а всі кошти з квитків спрямовує на потреби ЗСУ.
Імерсивне мистецтво: за, проти, утримався
Критики, звісно, сперечаються, чи такий формат - це новий підхід до мистецтва, який ширше його розкриває і дає змогу краще зрозуміти, чи чергова новація, продиктована стрімким розвитком технологій, бажанням «іти з ними в ногу» та втримати аудиторію й залучити нову. Проте беззаперечним фактом є те, що імерсивні виставки – це новий світовий тренд, який є надзвичайно перспективним. Зокрема, і для України.
Для прихильників традиційного мистецтва вони можуть стати ковтком свіжого повітря, способом краще осягнути всесвіт митця і його творіння. Водночас для музеїв, це спосіб долучити до прекрасного людей, які зазвичай оминають класичні художні виставки. Ну а для ТРЦ — це чудова можливість привабити ширшу аудиторію, а в перспективі і отримати новий потенційний генератор доходу. Не говоримо вже про те, що це дуже «інстаграмні» локації, чим «спекулюють» і самі імерсивні арт-центри; а в еру соцмереж, в якій ми зараз живемо, це теж неабияка перевага і selling point.
