Вчені припускають, що комахи також мають свідомість
Останніми роками дослідники почали визнавати, що свідомість може бути поширена і серед тварин, зокрема серед безхребетних з набагато простішою нервовою системою. SPEKA публікує переклад зі статті Quanta Magazine, в якій мовиться про нову Нью-Йоркську Декларацію про свідомість тварин.
19 квітня 2024 року на одноденній конференції «The Emerging Science of Animal Consciousness» («Наука про свідомість тварин, що розвивається») представили Нью-Йоркську Декларацію про свідомість тварин. Її авторами є філософиня і когнітивістка Крістін Ендрюс із Йоркського університету в Онтаріо, філософ й еколог Джефф Себо з Нью-Йоркського університету та філософ Джонатан Бірч з Лондонської школи економіки та політології. На момент проведення заходу її підписали 39 дослідників, серед яких психологи Нікола Клейтон та Ірен Пепперберг, нейробіологи Аніл Сет і Крістоф Кох, зоолог Ларс Чіттка, а також філософи Девід Чалмерс і Пітер Годфрі-Сміт.
У декларації, зокрема, йдеться: «Емпіричні дані свідчать про можливість свідомого досвіду у всіх хребетних (зокрема рептилій, амфібій і риб) і багатьох безхребетних (головоногих молюсків, головоногих ракоподібних і комах)».
Натхненний результатами останніх досліджень, які описують складну когнітивну поведінку цих тварин, документ відображає новий погляд на проблему і припускає, що дослідники, можливо, переоцінили ступінь нейронної складності, необхідної для свідомості.
Феноменальна свідомість
У декларації основну увагу приділили найпростішому виду свідомості, відомому як феноменальна свідомість. Простіше кажучи, якщо істота має феноменальну свідомість, то бути цією істотою вже означає бути чимось. Цю ідею висунув філософ Томас Нейгел у своєму популярному есеї 1974 року «Як це — бути кажаном?».
Зростання обізнаності
Декларація почала формуватися минулої осені після розмов між Джеффом Себо, Крістін Ендрюс і Джонатаном Бірчем:
Наприклад, відомо, що восьминоги відчувають біль, а каракатиці пам’ятають деталі конкретних минулих подій. Дослідження риб показали, що губань-чистильник, здається, проходить версію «дзеркального тесту», який вказує на ступінь самоусвідомлення, а риба-зебра демонструє ознаки допитливості. У світі комах бджоли демонструють очевидну ігрову поведінку, а плодові мушки дрозофіли мають чіткий режим сну, на який впливає їхнє соціальне середовище. Тим часом раки показують стани, схожі на тривогу, і ці стани можна змінити за допомогою заспокійливих препаратів.
Годфрі-Сміт, філософ науки із Сіднейського університету, який багато працював із восьминогами, вважає, що складну поведінку, яку демонструють ці істоти, зокрема розв’язання проблем, користування знаряддям та ігрову поведінку, можна інтерпретувати лише як індикатори свідомості.
Ці та інші ознаки свідомих станів у тварин, які довгий час вважалися менш ніж свідомими, схвилювали і кинули виклик біологам, когнітивістам і філософам свідомості.
Експерти загалом погоджувалися з тим, що ці тварини повинні мати свідомість. Однак цей новостворений консенсус не був донесений до широкої громадськості, зокрема до інших науковців та політиків. Тому троє дослідників вирішили написати чітку, лаконічну декларацію і розповсюдити її серед своїх колег для схвалення. За словами Себо, декларація не має на меті бути всеосяжною, а радше «вказати на те, де, на нашу думку, ця галузь перебуває зараз і куди вона рухається».
Відмінності мозку та нервової системи — не завада
Хоча мозок і нервова система багатьох тварин, згаданих у декларації, дуже відрізняються від людських, дослідники стверджують, що це не має бути бар’єром для свідомості. Наприклад, мозок бджоли містить лише приблизно мільйон нейронів порівняно з 86 мільярдами у людини. Але кожен із цих бджолиних нейронів може бути дуже складним за своєю структурою. Мережа зв’язків, яку вони утворюють, також неймовірно щільна: кожен нейрон контактує, можливо, з 10 000 або 100 000 інших.
За словами Крістін Ендрюс, щоб досягти свідомості, «нам може знадобитися не так багато обладнання, як ми думали». Вона зазначила, що навіть кора головного мозку — зовнішній шар мозку ссавців, який, як вважається, відіграє роль в управлінні увагою, сприйняттям, пам’яттю та іншими ключовими аспектами свідомості, може не знадобитися для більш простої феноменальної свідомості, про яку йдеться у декларації.
Годфрі-Сміт погодився, зазначивши, що поведінка, яка вказує на свідомість, «може існувати в архітектурі, яка виглядає геть чужою для архітектури хребетних або людини».
Усвідомлені стосунки
Хоча декларація стосується поводження з тваринами, а особливо запобігання їхнім стражданням, Себо зазначив, що увага має бути зосереджена не лише на проблемі болю. За його словами, людям недостатньо запобігати тому, щоб тварини у неволі відчували тілесний біль і дискомфорт.
Але наслідки присвоєння ярлика «свідомих» ширшому колу тварин, особливо тим, чиї інтереси ми не звикли враховувати, неоднозначні. Годфрі-Сміт зазначає, що наші відносини із комахами можуть бути «неминуче доволі ворожими». Адже деякі шкідники поїдають врожай, а комарі можуть переносити хвороби.
Так само мало уваги приділяється добробуту комах, зокрема дрозофілам, яких широко використовують у біологічних дослідженнях.
Хоча у декларації немає жодної згадки про штучний інтелект, питання можливої свідомості ШІ не залишає байдужими дослідників свідомості тварин. «Сучасні системи штучного інтелекту навряд чи можуть бути свідомими», — каже Себо. Однак те, що він дізнався про свідомість тварин, «змушує замислитися і спонукає до того, аби підійти до цієї теми обережно».
Крістін Ендрюс сподівається, що декларація стане поштовхом до нових досліджень тварин, які часто залишалися поза увагою, що може сприяти подальшому розширенню наших знань про свідомість у тваринному світі.
