В Україні тисячі лудоманів. Що з цим робити?
Кількість реклами казино збільшується, лудоманія стає масштабнішою, а сфера азартних ігор в Україні у цей час примножує статки. За даними Індексу «Опендатабота», заробітки лідерів грального бізнесу зросли у 28 разів, а у Реєстрі лудоманів станом на початок 2024 року знаходиться 3700 осіб. SPEKA розповідає, що таке лудоманія, як вона проявляється та як її лікують.
Легалізація азартного бізнесу
У 2023 році топ 10 компаній у галузі грального бізнесу заробили 54,92 млрд грн. Якщо у 2022-му лише третина бізнесів змогла отримати прибуток, то минулий рік став прибутковим для всіх компаній з десятки.
До 2020 року реклама азартних ігор, як і сам бізнес, була заборонена. Проте 13 серпня того ж року набув чинності закон №768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який легалізував гральний бізнес. Його мета — створення прозорого та контрольованого ринку, що забезпечує додаткові надходження до держбюджету та захищає права споживачів.
До того ж одним із пунктів, які передбачив закон, є запровадження принципу відповідальної гри, що означає здійснення організатором азартних ігор заходів щодо попередження та мінімізації негативних наслідків від участі фізичних осіб в азартних іграх, та створюються механізми боротьби із ігровою залежністю — лудоманією.
Кількість зареєстрованих в Україні лудоманів
Попри це кількість лудоманів зростає з кожним роком. За даними Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), за три роки існування Реєстру лудоманів до переліку внесли 3871 особу. Переважна більшість, 87% з них, потрапила до переліку у 2023 році.
Реєстр лудоманів — реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх.
При цьому варто враховувати, що 99% осіб потрапили до Реєстру за власною заявою про самообмеження. Тобто ми можемо лише припускати, скільки гравців не увійшло до списку.
Військові та онлайн-казино
29 березня на сайті офіційного інтернет-представництва президента України військовий 59-ї бригади Павло Петриченко зареєстрував петицію із проханням заборонити азартні ігри та доступ до онлайн-казино для військовослужбовців на час воєнного стану, а також обмежити рекламу. Набрати 25 тис. підписів вдалося за кілька годин.
Того ж вечора президент Володимир Зеленський у відеозверненні заявив, що доручив очільникам РНБО, СБУ, Держспецзвʼязку і Мінцифри зібрати аналітичні дані щодо грального бізнесу. Згодом він анонсував кроки, які допоможуть контролювати галузь.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Офіцер ЗСУ та військовий психолог Андрій Козенчук в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода.Ранок» підтвердив, що проблема серед військових, які полюбляють онлайн-казино і програють там великі суми, існує.
Тему лудоманії у ЗСУ прокоментував також нардеп від «Євросолідарності» Олексій Гончаренко.
Що таке лудоманія?
Лудоманія — це ігрова залежність, залежність суб’єкта від форм активності, пов’язаних з азартом.
Як зазначає психолог Владислав Зубченко, гра (якщо зважати саме на психологічне визначення) — це коли людина робить не те, що треба, або зобов'язана, або те, що дає об’єктивний результат (зумовлений певними аспектами реальності), а те, що хоче. Саме у цьому у гри є суттєва перевага перед іншими формами діяльності, як-от трудова, навчальна тощо. Людина робить те, що хоче, і це спокушає її вкладати туди час, зусилля, бо це дає відчуття свободи, волі тощо. Гра пов’язана з азартом, він є дуже бажаним.
Американська психіатрична асоціація (АРА) у Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів (DSM-5), оновленому у травні 2013 року, перенесла проблеми з азартними іграми до розділу про залежність. Таке рішення АРА ґрунтувалося на результатах численних досліджень у галузі психології, нейробіології та генетики, які показали, що азартні ігри та наркоманія є набагато подібнішими, ніж думали раніше.
Лудоманія — це єдина поведінкова залежність, визнана в DSM-5-TR. Як зазначає Шейн Краус, доктор філософії, доцент кафедри психології в Університеті Невади, в одному з подкастів Американської психологічної асоціації, поведінкова залежність означає те, що людині не обов’язково вживати якусь речовину, щоб змінити або вплинути на своє тіло. У цьому разі азартні ігри можуть спричинити глибокі зміни у тілі та житті людини, особливо, коли стосунки з іграми проблематичні.
Хто у групі ризику
Лія Ноуер, доктор філософії, професор і директор Центру вивчення азартних ігор в Університеті Рутгерса, називає чинники, що можуть впливати на підвищення схильності до лудоманії:
- насильство у дитинстві;
- пережита травма;
- певні особисті властивості, як-от підвищена імпульсивність та схильність до прийняття ризиків;
- відсутність активних стилів подолання стресу призводить до того, що певні підгрупи людей використовують азартні ігри, щоб допомогти собі впоратися зі стресом;
- модель родини.
У цьому аспекті Шейн Краус також особливу увагу звертає на військовослужбовців як на підвищену групу ризику, адже їхні наявні травми можуть поєднуватися з отриманими під час служби.
Симптоми лудоманії
Лія Ноуер зазначає, що все починається із стурбованості: людина думає про азартні ігри, коли мала би займатися іншими справами. Потім з’являються симптоми, подібні до ломки у того, хто вживає наркотики: потреба грати в азартні ігри на дедалі більші гроші, щоб досягти певного рівня азарту. Існують і більш серйозні симптоми: наприклад, людина усвідомлює, що грає, щоб втекти від своїх проблем. Вона втрачає роботу, стосунки, позичає гроші у вигляді допомоги від інших, щоб оплатити рахунки. З часом симптоми прогресують, тоді людина женеться за тим, що втратила — повертаєтеся наступного дня, щоб спробувати повернути втрачені напередодні гроші.
Лікування лудоманії
У статті «Як азартні ігри впливають на мозок і хто найбільш вразливий до залежності» на сайті АРА зазначається, що загалом складність лікування лудоманії полягає в тому, що її легко приховати. Понад 90% людей, які мають проблеми з азартними іграми, ніколи не звертаються по допомогу.
Наразі когнітивно-поведінкова терапія є найпоширенішою формою лікування ігрової залежності, зазначає Лія Ноуер. Вона запропонувала три основні шляхи, які можуть призвести до проблем з азартними іграми. Одна група людей — це ті, кого звичка до азартних ігор підштовхує до гонитви за виграшем, поки у них не розвинеться проблема. Друга група — ті, у кого лудоманія викликана травмами, жорстоким поводженням, зневагою, і азартні ігри пропонують їм втечу від стресу, депресії та тривоги. Третя група може мати асоціальні або імпульсивні риси характеру, схильні до ризикованої поведінки. Саме визначення причин може адаптувати когнітивно-поведінкову терапію до конкретних потреб.
Психолог Владислав Зубченко зазначає, що для нього ефективними варіантами роботи з лудоманією є гештальт-терапія та арт-терапія.
За словами Владислава Зубченка, базовий принцип роботи з будь-якою залежністю — це не просто позбавитися від залежності, а переключитися на щось інше, що задовольняє ті самі бажання та мотиви, але у конструктивний спосіб. Тому що просто припинити щось робити дуже важко. Може бути регрес, коли людина трималася, а потім знову повертається до старого. І для того, щоб цього не відбулося, треба знайти альтернативну форму реалізації тих самих мотивів.
Як бути з військовими, що перебувають на фронті
Можливість психологічної допомоги військовим на фронті є. Однак важливо, щоб людина сама цього хотіла.
Але у людини може бути тяжка форма залежності. Тоді військовий потребує консультації не психолога, а психіатра, медичного терапевта чи фармакотерапевта. Коли поєднуються різні форми адикції, можливо, людина потребує лікування у медичному закладі, відповідної ізоляції, догляду тощо. А це дуже важко зробити в умовах фронту. Але бувають випадки, коли, попри наявність залежностей, людина зберігає свою дієздатність. Тоді її не відпустять на лікування.
За словами психолога, основні труднощі в роботі з ігроманами полягають у тому, що, коли людину позбавляють гри, вона хоче реалізовувати азарт іншим чином. Якщо вдається знайти не пов’язану з лудоманією і не шкідливу форму самореалізації, у якій теж присутній азарт, людині можна допомогти. Однак тут є інша проблема — вийти із зони комфорту. Якщо людина звикла робити ставки або будь-які інші дії, пов’язані з іграми, то переключитися на іншу форму діяльності буває надто складно.
Загалом проблема лудоманії, як і будь-якої форми залежності, — це зворотний бік свободи та права людини самостійно обирати власний спосіб життя або самознищення. З боку держави обов’язково потрібні відповідна профілактична робота, психологічна підтримка та ретельний контроль галузі, щоб у ній не опинялися групи ризику. Але головне — це усвідомлення гравцями небезпеки такого захоплення.
