Саміт НАТО: які безпекові гарантії пропонують союзники Україні

Західні країни, допомагаючи Україні у війні проти росії, постачають зброю та амуніцію, надають розвіддані, але не квапляться запросити до НАТО. Чого очікувати від нового саміту НАТО 11 липня та що пропонують Україні — у матеріалі The Economist. 

На якому етапі вступ України до НАТО

Напередодні саміту НАТО, який відбудеться 11-12 липня у Вільнюсі (Литва), союзники вирішили скасувати План дій щодо членства (ПДЧ) для вступу України до альянсу. Це скорочує процес прийняття України до військового союзу. 

ПДЧ  — це програма дій для країн-кандидатів у члени НАТО. Вона індивідуальна та охоплює правові, військові, економічні вимоги до претендентів, але її не можна вважати переліком критеріїв для набуття членства. Наприклад, торік Фінляндія та Швеція отримали запрошення до НАТО без ПДЧ. Тож українські посадовці також наполягали на скасуванні ПДЧ для України.

Що запропонують Україні на саміті НАТО у Вільнюсі 

Міжнародні ЗМІ повідомляють, що союзники зараз фактично терміново узгоджують, які гарантії безпеки та допомогу можуть запропонувати Україні. 

Понад рік зусилля Заходу зосереджуються між двома чинниками: відмовити росії у перемозі, але уникнути прямої війни між нею та НАТО. Україна подала заявку на вступ до альянсу у вересні 2022 року. 

Для України найкращою гарантією безпеки є членство у НАТО та її обіцянка взаємної оборони: стаття 5 договору організації стверджує, що напад на одного члена є нападом на всіх. 

Які альтернативи членству в НАТО пропонують Україні

Західні країни обговорюють способи допомогти Україні захистити себе самій. Їхня мета полягає в тому, щоб зміцнити довіру до обіцянки Заходу підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно», і у такий спосіб підірвати надію росії на те, що тривала війна може змінити ситуацію в її вторгненні.

Що таке Київський безпековий договір 

Варіант гарантій був окреслений у так званому Київському безпековому договорі. Це  пропозиції колишнього генерального секретаря НАТО Андерса Фог Расмуссена та радника президента Андрія Єрмака.

У ньому, серед іншого, викладені «багатодесятирічні зусилля щодо постійних інвестицій в оборонно-промислову базу України, масштабне передання озброєнь і розвідувальну підтримку з боку союзників, інтенсивні навчальні місії та спільні навчання під прапорами Європейського Союзу та НАТО». Він також передбачає використання гарантами «всіх елементів своєї національної та колективної влади» для відповіді на атаку. Це залишає можливість для друзів України втручатися більш прямо, ніж досі.

Навіть перспектива для такого зобов’язання викликає суперечки. Америка стурбована тим, що «гарантії» надто сильні, що означає зобов’язання безпосередньо захищати Україну. Але альтернативу — «запевнення» — Україна вважає надто слабкою. Саме цей термін, використаний у Будапештському меморандумі 1994 року, в якому США, Британія та росія зобов’язалися захищати Україну від нападу в обмін на згоду забрати ядерну зброю зі своєї землі. Запевнення виявилися марними.

Які ще варіанти безпекових гарантій можливі для України

Ерік Чіарамелла, який працював над політикою щодо України у Білому домі як при демократичній, так і при республіканській адміністраціях, пропонує більш нейтральні слова, як-от «домовленості» або «зобов’язання». У нещодавній статті він написав, що вважає, що Київський безпековий договір має бути більш обов’язковим, не в останню чергу через «сильну політико-правову кодифікацію». Він також закликає до «механізмів політичних консультацій, обміну інформацією» та «чіткого зв’язку із процесом вступу України до ЄС та післявоєнною реконструкцією».

Ідея полягає в тому, щоб запозичити те, як Америка озброює та підтримує такі країни, як Ізраїль і Тайвань. Хоча в Україні інша ситуація. По-перше, Ізраїль є ядерною державою, яка конфліктує з неядерними, натомість Україна не має ядерної зброї, а її ворог має найбільший у світі ядерний арсенал.

Обіцянки, дані Україні, навряд чи надходять безпосередньо від НАТО. Але вони будуть двосторонніми та колективними, можливо, походитимуть від G7, але більш ймовірно, від «четвірки» — США, Великої Британії, Франції та Німеччини. Деякі європейські посадовці кажуть, що різні аспекти, наприклад, зміцнення оборони неба чи моря України, можуть очолювати різні країни відповідно до їхніх можливостей і схильності до ризику.