Не можна, але є нюанс: як приватна компанія може придбати F-16
Українці мають досвід надзвичайно успішних фандрейзингових кампаній: ми лише за кілька днів назбирали на комплекси «Байрактар» та «Народний супутник». А оскільки деякі види озброєння, як-от літаки F-16, Україна отримає найраніше у 2024 році, чимало людей запитують, а чому б їх просто не купити?
На початку 2022-го цю ідею (пам’ятаєте сенсаційні заголовки на кшталт «Х купив для України винищувач Y») активно поширювали і соцмережі, і медіа (згодом заголовки змінилися на «То ви неправильно зрозуміли»). Та насправді купити винищувач не так просто. SPEKA пояснює, як у світі працюють обмеження щодо продажу сучасних озброєнь.
Як провезти військову техніку в Україну легально
Для того щоб вивезти зброю, наприклад зі Сполучених Штатів, потрібно пройти комплаєнс з Правил експортного контролю (EAR), які регулює Бюро промисловості та безпеки Мінторгівлі США. Також потрібно отримати дозвіл у країні, куди ввозитиметься техніка. Зазвичай в Україні посередником для постачання за кордон виступає ДП «Укрспецекспорт». У липні 2022 року очільник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут заявив, що його фонд став першим українським благодійним фондом, що має дозвіл на імпорт товарів подвійного та військового призначення.
«Складне озброєння на кшталт військової техніки мають купувати верифіковані державою структури. В Україні це може робити Укроборонпром, — розповідає експерт з авіації Анатолій Храпчинський. — Однак це не означає, що приватні компанії або фонди взагалі не можуть купувати армійську техніку. Цивільна особа або фонд можуть залучатися до такої закупівлі за тристороннім договором, коли фонд купує у постачальника, а кінцевим набувачем буде ЗСУ».
Він додає, що приватні компанії можуть хіба що передати військову техніку силовим структурам, оскільки діяльність приватних військових компанії в Україні заборонена.
Про тристоронні договори підтверджує також Руслана Величко — юрист із закупівель фонду «Повернись живим». Також вона зазначає, що фонд сприяв змінам в низці законодавчих актів, щоб спростити умови експорту.
«Ми консультувались з урядом, щоб спростити митні правила, дозволи на ввезення гуманітарної допомоги, можливість реєструвати себе як суб’єкт міжнародної діяльності та отримувати дозволи на імпорт зброї. Через посередників це зазвичай було на 20% дорожчим».
Чому вам ніколи не продадуть F-16 чи будь-який інший винищувач
Ціни на винищувачі F-16 стартують від $60 млн. І хоча деякі багаті люди та компанії можуть собі дозволити такі витрати, існує кілька причин, чому купити власний винищувач неможливо.
Експортний контроль
Уряди країн, серед яких і США, пильно стежать за поширенням зброї та військової техніки, зокрема F-16.
Низка законів та митних правил регулюють торгівлю зброєю, оскільки вона може загрожувати національній безпеці, якщо потрапить до чужих рук.
Які закони обмежують торгівлю зброєю
Насправді у США немає єдиного закону, який би забороняв приватним компаніям купувати техніку на кшталт літаків F-16. Однак існує низка законів і нормативних актів, які надто ускладнюють це для приватних компаній.
Одним із найважливіших є Закон про контроль за експортом зброї (AECA). AECA надає уряду США повноваження контролювати експорт усього військового обладнання, зокрема Patriot та F-16. AECA також вимагає від уряду врахувати низку чинників, перш ніж схвалювати ліцензію на експорт, серед яких наслідки продажу для зовнішньої політики та національної безпеки. До речі, цей закон також регламентує технологічні продукти, наприклад, криптографічні ключі чи програмне забезпечення військових програм.
Ще один американський закон — Правила міжнародної торгівлі зброєю (ITAR). Це набір нормативних актів, які впроваджують AECA. Цей режим затверджує перелік підконтрольних предметів, до якого входить уся військова техніка. ITAR також вимагає від експортерів отримати ліцензію від уряду США перед експортом будь-яких контрольованих товарів. Він також забороняє перепродаж третім країнам. Наприклад, завдяки ITAR вдалося заблокувати продаж Венесуелою Ірану літаків F-16.
Такі закони існують і в інших країнах. Наприклад, у ЄС є набір законодавчих актів EU Dual-Use Regulation. Він регулює обіг зброї та технологій подвійного застосування. Цей регламент забороняє продаж військової техніки приватним компаніям, які не є офіційними експортерами. Офіційні експортери озброєнь мають отримати дозвіл від уряду на кожен експортний контракт.
У більшості країн ЄС також є національні закони, які є ще більш суворими, ніж регламент ЄС.
Політичні причини та кілька бенефіціарів
Більшість контрактів на зброю укладають на рівні уряду, особливо якщо йдеться про високотехнологічне озброєння.
Уряд США використовує продаж військового обладнання як інструмент просування своїх політичних інтересів. Наприклад, Сполучені Штати можуть продати ракети Patriot країні-союзнику, щоб стримувати агресію противника. Якби приватним компаніям дозволили продавати військову техніку, уряд втратив би контроль над цим інструментом зовнішньої політики. Саме тому передання M1 Abrams, Patriot та іншого озброєння було насамперед питанням політичної волі, а не фінансів.
Є також кілька неофіційних інструкцій. Наприклад, Міністерство оборони США неофіційно забороняє продаж військового обладнання приватним компаніям, якщо продаж не відповідає найкращим інтересам Сполучених Штатів. Щоправда, ретельний пошук не знайшов випадків, коли саме це зазначали як причину відмови.
Часто причиною неможливості придбати техніку є необхідність згоди усіх країн-виробників або вето на реекспорт.
«Якщо озброєння має кілька складових, то продаж потрібно погодити з усіма виробниками. Наприклад, на рівні країни ми не могли отримати БМП, у яких є швейцарська броня. Також Америка хотіла передати нам системи ППО «Залізний купол», які має в розпорядженні, але Ізраїль як співвиробник виступав проти», — пояснює Анатолій Храпчинський.
Чи можна купити тренувальний літак F-16
Теоретично так. Причому це можливо як для компаній, так і для приватних осіб. Але навіть такі закупівлі жорстко регламентуються урядом, а також вони мають бути «демілітаризовані». Це означає, що з літака зняли всю зброю та радіолокаційні пристрої. Крім того, встановлюють тренувальні радари, системи наведення та системи обмеження польоту. Власники літаків також повинні пройти сертифікацію, щоб керувати ними, та встановити друге крісло з керуванням для пілота-інструктора.
Набагато простіше придбати літаки, які вже не є на озброєнні країни або ж ніколи не були. Наприклад, у США можна купити списаний Douglas A-4C Skyhawk чи F-86 Sabre. Мільярдер з Microsoft Пол Аллен придбав МіГ-29 у такий спосіб.
Компанії Top Aces дозволили закупити F-16A, але лише тому, що вона проводить тренінги для збройних сил США за контрактом. Draken International також використовує F-16, щоб тренувати пілотів, тому компанія отримала від Нідерландів та Норвегії 12 літаків F-16A/B від кожної. Draken International мала отримати ще 28 літаків від Нідерландів впродовж 2022-2023 років, але країна розірвала угоду, щоб передати їх ЗСУ. Варто також зазначити, що термін їхньої експлуатації збігає.
При підготовці цього матеріалу SPEKA перевірила чутки про те, що Україна вже має тренувальний F-16, про закупівлю якого нібито почали домовлятися ще кілька років тому. Нам навіть назвали імʼя експерта, який нібито організовував цей процес. Проте звернення до першоджерела дозволило цю інформацію спростувати: вдалих перемовин про «приватне» придбання F-16 для ЗСУ насправді не було. Наразі єдине джерело, з якого Україна отримуватиме F-16 – це союзницька «коаліція винищувачів».
Чи доцільно купувати літаки для ЗСУ
Ще одна причина, яка мала б віднадити потенційних покупців, — доцільність. Адже це може бути не найкраща інвестиція в обороноздатність ЗСУ. В інтерв’ю журналу Forbes Тарас Чмут розповідав, що фонду пропонували купити вертольоти або винищувачі МіГ.
«Мені пропонували Су-27, МіГ-29, F-16 простішого рівня, гелікоптери Мі-8 у хорошому стані 1992 року випуску. У нас є ліцензія, яка дозволяє це придбати без посередників. У цьому наша відмінність від багатьох інших: ми можемо це робити напряму. Але, мабуть, фонд ніколи не купить літак, це неефективно, — ділиться Тарас Чмут. — Купівля одного винищувача — це радше піар. Він мало що змінить, а купівля за ті самі гроші десяти якісних систем БпЛА, які наводитимуть HIMARS, може змінити розклад сил на фронті».
В Україні поки що не траплялися випадки, коли приватні компанії чи фонди купували бойові літаки, хоча такі плани є. Гучна ініціатива була від благодійного фонду «Авіація Галичини». Фонд оголосив збір на L-39ZA — модифікацію тренувального літака у легкий винищувач.
Збір розпочався 13 червня, але натепер зібрали лише 18,5 млн з 32 млн грн. Варто зазначити, що збір критикували, зокрема пілоти.
Наприклад, льотчик Андрій Пільщиков (позивний Джус) висловився про закупівлю так: «Більшого марнотратства народних пожертв годі й шукати. Нам уже не потрібні тисячі дронів, рацій, сотні пікапів, дорогущих спецзасобів…». Фонд своєю чергою стверджує, що закупівля погоджена з Укроборонпромом та ПС України.
Іншої думки дотримується Храпчинський: «Будь-яка допомога — це ланка великого ланцюга, яким ми задушимо росію. Треба розуміти, навіть якщо цей L39 не буде виконувати бойові завдання (хоча, на мою думку, він добре підійде для знищення Shahed), у нас є багато нових пілотів, яких потрібно навчати. Можливо, комунікація була побудована неправильно, що це буде власне бойовий літак. Хоча, за їхньою заявою, він може мати такі функції. Спершу намагалися купити МіГ-29, СУ-27, але зрештою знайшли цей».
Руслана Величко зазначає, що безпосередню доцільність закупівель літаків насамперед має визначати військове командування.
«У випадку великих зборів бажано синхронізуватись з командуванням ЗСУ й бажано не з військовою частиною, бо вона міркує з урахування своїх потреб, а з кимось на рівень вищим. Коли ми закуповуємо, наприклад, літаки, його потрібно буде обслуговувати, мати відповідних фахівців. Якщо ж для якогось типу їх немає або мало, то закупівля неефективна щодо використання ресурсів».
SPEKA звернулася до фонду з проханням прокоментувати поточний стан проєкту, але наразі не отримала відповіді.
