Київ проти російських ракет. Як українська ППО подолала «аналоговнєтні» «Кинджали»
4 травня українські сили ППО вперше збили російську гіперзвукову ракету X-47 «Кинджал», яку начебто не можна було знищити. Це був тільки початок місяця, рекордного як за кількістю нічних атак Києва, так й за результативністю роботи української ППО.
The Economist поспілкувався з тими, хто відповідає за протиповітряну оборону Києва. SPEKA обрала головне зі статті.
Як Україна вперше збила російський «Кинджал»
росія заявляла, що аеробалістичну ракету «Кинджал» Х-47 неможливо збити. Але 4 травня це виявилося маячнею. Крім того, «Кинджал» ще і в три рази повільніший, ніж стверджувалось: швидкість ракети «лише» 1240 м/сек.
За 31 день росія випустила 16% від усіх ракет, які вона використала за 15 місяців повномасштабного вторгнення — утричі більше за середню кількість. Більшість ракет була націлена на Київ.
Зміни торкнулися не лише кількості, але і типів ракет: росія активно використовувала більш рідкісні балістичні ракети, зокрема, «Іскандер-М» і «Кинджал», намагаючись знайти слабкі місця у захисті.
Щоночі кияни прокидалися від вибухів дронів і ракет — понад 20 разів за місяць. Але дуже мала кількість ракет змогла подолати оборону Києва.
Результативність столичної ППО змусила деяких спостерігачів зробити висновок, що місто стало найбільш захищеним на Землі.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як Україна використовує старі радянські системи ППО
Потужністю своєї ППО Україна завдячує новій західній техніці. Але ця оборона, як і вся країна, тримається завдяки майстерному та ефективному використанню старих радянських систем «Бук», С-125 і С-300.
У перші дні повномасштабної війни ворог знищив багато українських систем ППО. Генерал Анатолій Криворучко відповідає за захист неба над Києвом. Він описує героїчні дуелі, у яких командири бригад керували установками без підтримки, розуміючи, що рано чи пізно ракета прилетить вже по них самих.
Деякі «Буки» продовжували працювати із засідок, навіть коли вони опинялися за лінією фронту і збивали російські літаки над територією, яку ті вважали контрольованою своїми військами.
Як влаштований протиракетний щит над Києвом
Генерал Кривоножко каже, що будівництво протиракетного щита Києва почалося у травні 2022 року. До цього протиракетна оборона обмежувалася захистом стратегічних об’єктів. Щит адаптувався у міру того, як розвивалася російська тактика і апетит Заходу до ризику зростав.
Тривалий час основною допомогою Україні були ПЗРК «Стінгер», які Київ вперше отримав ще до повномасштабного вторгнення. Коли росія почала кампанію проти української енергетичної інфраструктури восени минулого року, Україна вже отримала першу зі своїх передових батарей — німецьку систему IRIS-T. Невдовзі після цього в України зʼявилися системи NASAMS, що їх надали США та Норвегія. Ці системи теж здатні протистояти крилатим ракетам. Перший Patriot pac-3 запрацював в Україні 21 квітня, другий — 27 квітня.
Західні лідери пояснювали своє початкове небажання постачати Україні потужні системи ППО тим, що для керування ними знадобляться тривалі програми навчання. Реальність виявилася іншою.
В’ячеслав тренувався на «Патріотах» в Оклахомі та Польщі три з половиною місяці замість звичайних шести. Денис Смажний, координатор навчання IRIS-T і NASAMS, припускає, що навіть це було занадто довго. Він стверджує, що в значною мірою автоматизованих західних системах не було нічого надзвичайно складного.
Система протиракетної оборони Києва організована у кілька шарів, щоб забезпечити перекриття радіусів. Потужні системи — Patriot, NASAMS і IRIS-T — розташовані на вершині. Вони можуть спілкуватися одна з одною, об’єднуючи радіолокаційну видимість і радіус дії.
Україна також щойно завершила інтеграції інших систем, разом із радянськими «Буками» та С-300, у нову централізовану систему командування. Коли ціль виявлена, проти неї використовують найефективнішу ракету, яка вражає ціль якомога далі від міста.
Перший крок протиракетної оборони Києва — мережа мобільних артилерійських підрозділів: по суті, пікапи з кулеметами або ПЗРК у кузовах. Ці підрозділи — перша лінія оборони столиці від безпілотників. Кожен бере на себе відповідальність за окремий сектор на траєкторії польоту до Києва. У більшості є прилади нічного бачення та прожектори, деякі мають радари виявлення низького польоту.
Як каже стрілок із позивним Рябий, зазвичай цілі спочатку з’являються у вигляді рухомих крапок на «Кропиві» (українській системі картографування оборони). Через кілька хвилин доноситься характерний гул мотора, схожий на мопед. Завдання оборони — зафіксувати датчики на звуковому сигналі. Якщо ви це зробите і ваша ракета запрацює, у дрона немає шансів.
Як рф змінює тактику ракетних атак
російські військові постійно змінюють тактику та шукають слабкі місця. Це може означати відправлення десятків ракет і безпілотників вздовж єдиного коридору атаки в очікуванні, що у місцевих мобільних підрозділів закінчаться боєприпаси. Іноді це означає політ безпілотників на максимальній висоті, а потім вимикання їхніх двигунів — це робить дрони менш помітними, перш ніж вони вирушать до цілей.
Ще одна тактика — зміна часу та траєкторії атаки, щоб уникнути радіолокаційного відстеження. Наприклад, під час одного зі штурмів Києва наприкінці травня 2023 року столицю атакували з усіх боків за допомогою безпілотників і крилатих ракет Х-101.
Але якою б не була оборона Києва, мета росії виснажити місто залишається. «Вони хочуть, щоб кияни масово залишали місто. Вони хочуть зробити Київ нежиттєздатним», — каже генерал Кривоножко.
Але небо в інших частинах країни захищене набагато гірше. Тому росія може й перенаправити свої сили на інші міста. 13 червня крилаті ракети влучили у житловий будинок в Кривому Розі, вбивши щонайменше десять людей.
Зараз Україна сподівається побудувати два ешелони протиповітряної оборони на кордоні, працюючи у звʼязці із сучасними західними винищувачами, щоб збивати ракети задовго до того, як вони досягнуть великих міст. Але це масштабний захід, що потребує часу та грошей, яких Україна може й не мати, визнає генерал. При цьому росія не демонструє жодних ознак того, що має намір припинити терор. «Загроза з нами надовго», — каже генерал.
