«Гендерний розрив у подкастингу можна виправити негайно». Інтерв’ю з Ерікою Ферст, яка навчає жінок створювати подкасти

В гостях у SPEKA Еріка Ферст, що має більш ніж 20 років досвіду у галузі розроблення маркетинг-стратегій. Працювала директоркою з глобальної реклами, медіа та диджиталу в компанії Ray-Ban. Компанія навіть має пару сонцезахисних окулярів, названих на честь Еріки.

У 2012 році вона виграла двох «Золотих левів» на Міжнародному фестивалі креативності у Каннах.

Еріка веде два подкасти — Scintillations та Moodally Matters. Працюючи у цій сфері, вона помітила, що лише 29% подкастів ведуть жінки. Вона запустила Podcast Pilot — покрокову інструкцію, як створити подкаст з нуля та опублікувати його. Ця ініціатива покликана збільшити кількість жінок у медіагалузі.

Український освітній проєкт STEM is FEM організовує вебінар «Тобі потрібен власний подкаст: чому і з чого почати», який проведе для українських дівчат Еріка Ферст. Захід відбудеться з нагоди Міжнародного дня боротьби за права жінок 8 березня, початок — о 15:00 за київським часом.

Свій перший подкаст я почала вести після закінчення навчання з неврології, велнесу та стрес-менеджменту. У мене було стільки знань про те, що відбувається з нашим тілом і психічним здоров’ям внаслідок стресової реакції, якої можна було б уникнути, що я відчувала себе винною, що тримала ці знання при собі. Мені було страшно, але я вирішила, що те, чим я маю поділитися, занадто важливе, щоб тримати його в собі, і змусила себе переступити через страх.

Під час моїх інтерв’ю з багатьма неймовірними, розумними жінками багато з них говорили, що хотіли б почати вести подкаст, але...

Я помітила, що це поширена відповідь, тому вирішила подивитися на статистику жінок у подкастингу і була шокована — 29%. Це відсоток подкастів, які ведуть жінки. Існує так багато гендерних розривів, і ця статистика була найгіршою з тих, що я бачила. Проблема у тому, що більшість гендерних розривів системні, і, щоб їх усунути, підуть роки. Розрив у подкастингу можна виправити негайно. І якщо ми замислимося над цим, то наш світ — це світ контенту, який можна шукати. Розмови у подкастах, відео, транскрипти, коментарі, кліпи тощо — усе це наповнює інформаційну базу даних, яку можна вивчати. Тож якщо лише 29% подкастів жіночі, то наш внесок у глобальний банк знань, який можна знайти, дуже малий. Це впливає на дані, рейтинги, штучний інтелект тощо. Тоді я вирішила, що маю щось із цим робити.

Гадаю, є кілька причин. Більшість жінок скаже, що їм бракує часу. Це твердження передбачає, що чоловіки мають більше вільного часу. У деяких випадках це дійсно так. Ми знаємо, що жінки беруть на себе набагато більше хатньої роботи, коли перебувають у стосунках. В одній статті New York Times за 2020 рік зазначалося, що «якби американки отримували мінімальну зарплату за хатню роботу та догляд за родичами, то минулого року вони б заробили 1,5 трильйона доларів». Уявіть, якщо поширити цю цифру на культури, де жінки менше представлені на робочому місці. Хоча час, безумовно, відіграє важливу роль, я вважаю, що існують більш глибинні причини.

Трохи статистики: дослідження 2022 року, проведене Університетом Барнарда та Еморі, показало, що жінок частіше перебивають. Дослідження Єльського університету 2007 року показало, що чоловіки, які висловлюють своє незадоволення чи гнів, сприймаються як більш сильні, тоді як жінки, що демонструють такі самі емоції, сприймаються як неконтрольовані та непідготовлені. За словами професора Гарвардської бізнес-школи Емі Едмонсон, жінки також рідше, ніж чоловіки, висловлюються, не маючи вагомих даних або переконання, що вони точно мають рацію в тому, що збираються сказати. Я можу підтвердити останній пункт, тому що знаю на 1000%, що, незалежно від того, що я скажу, особливо якщо я єдина жінка у кімнаті, мені будуть заперечувати. Тож у мене немає іншого вибору, окрім як бути абсолютно впевненою в тому, що я говорю. Для мене це справді перший чинник. Існує невидимий, але дуже присутній блок, який змушує жінок відчувати, що говорити вільно небезпечно, тому вони уникають публічних виступів, коли це можливо. 

Інша причина — це все те, що стоїть за самим подкастом. Люди можуть думати про подкасти як про засіб для досягнення слави, багатства та масової аудиторії, і це відштовхує. Більшість із нас не хочуть бути в центрі уваги. Прожити тиждень притомним і щасливим — це вже досить складне завдання. Однак це сприйняття, над зміною якого я хочу працювати. Звісно, подкасти можуть бути засобом досягти слави, але вони не зобов’язані бути ним. Вони також є найкращим методом для самореклами, демонстрації ідейного лідерства та обміну цінними знаннями. 

Зрештою створення подкасту може здатися настільки ж технічно складним і неможливим, як і самостійне виробництво фільму Marvel. Історично склалося так, що створення подкасту без бодай якихось знань у сфері виробництва було значним бар’єром. На щастя, одна з переваг програмного забезпечення та платформ із штучним інтелектом полягає в тому, що більшу частину технічної досконалості, яка раніше була необхідна, тепер можна зробити вдома за один клік.

Це відеоурок, який покроково показує жінкам усе, що потрібно зробити, аби розпочати власний подкаст. 

Я розповідаю про основоположні моменти: як концептуально продумати подкаст, як вибрати платформу, як придумати назву, де знайти гостей і як зробити його маркетинговим інструментом. 

Потім ми проходимо через реальний процес на екрані: створення нового подкасту з нуля: як створити акаунт, як створювати творчі матеріали, як записувати, як редагувати і як перепрофілювати контент у соціальних мережах. Я охоплюю всі основи. 

Наприкінці заняття, яке триває приблизно 2,5 години, учасниці матимуть усе необхідне, щоб записати, змонтувати та опублікувати епізод приблизно за 90 хвилин, використовуючи лише свій комп’ютер і програмне забезпечення для штучного інтелекту в інтернеті. Якщо вони дотримуватимуться запропонованого мною виробничого процесу, то зможуть зробити цілий сезон, придбавши лише один місяць необхідного ПЗ. Це означає, що технічно вони можуть випустити цілий сезон з 10-15 епізодів менш ніж за 60 євро. Я перевірила, що на ринку немає подібного підручника. Дехто навчить вас за кілька тисяч доларів протягом кількох тижнів, є акселератори, є продюсери подкастів, але я не бачила схожого підручника «Зроби сам», особливо за таку ціну. Оскільки для мене це дуже важливий проєкт, я хотіла переконатися, що він буде доступний кожній людині.

Як я сказала, перший крок на шляху до подкастингу — це зрозуміти, чого ви хочете від нього. Якщо ви шукаєте слави та багатства, вам доведеться підлаштовуватися під смаки та теми публіки. Або вам потрібно щось, що привертає увагу — ваші зіркові гості, скандали чи щось галасливе. Або велика доза везіння, щоб опинитися на гребені хвилі духу часу. 

Я не вважаю, що подкасти мають бути популярними, щоб бути корисними і важливими. По-перше, це неймовірний маркетинговий інструмент. Ви можете заповнити весь свій календар у соціальних мережах на цілий рік контентом, який отримаєте з одного 12-серійного серіалу. Якщо порахувати вартість одного контенту, то це копійки. Це створює ідейне лідерство і зміцнює довіру та авторитет, навіть якщо ви просто публікуєте пости у LinkedIn. Мої 2-хвилинні кліпи подкастів, які я публікую на LinkedIn, приносять мені більше вхідних контактів, ніж будь-що інше, що я роблю. А це безцінно для маркетингового конвеєра. Не кажучи вже про те, що я отримую особистий час з людьми, до яких складно достукатися. 

Звичайно, якщо мій подкаст підніметься у рейтингах і матиме велику аудиторію, то це буде чудово. Але це зовсім не є моїм основним драйвером.