Чому людство досі не на Марсі
Марс — найбільш досліджена планета у Сонячній системі. З 1960 року до нього відрядили 50 безпілотних місій, а на його поверхні перебуває шість марсоходів, два з яких — Curiosity та Perseverance — досі катаються червоною пустелею. Плани запуску пілотованих місій розробляються постійно, хоча натепер існують лише у науково-фантастичних творах та фільмах. SPEKA розібралась, чому ми досі не на Марсі.
Місяць ближче до Землі, він також був terra incognita, тому спочатку зусилля дослідників були зосереджені на ньому. Хоча задовго до того, як NASA висадила перших людей на Місяць, США вже розробляли схожу місію на Марс. На заваді стали технології та, як розповідає Business Insider, гроші і політика.
Ранні спроби
У 40-50-х роках ХХ сторіччя ніхто не знав, що коїться на Марсі, багато людей вірили у марсіан та можливе вторгнення з Червоної планети. Вчені, звісно, не поділяли таких сподівань, але розуміли, що подивитися на сусідню планету варто, хоча ніхто не знав, як туди дістатися. Одним із перших, хто серйозно взявся за цю проблему, був Вернер фон Браун.
Під час Другої світової війни член нацистської партії створив ракету «Фау-2». Після війни продовжив свою роботу над ракетами з армією США у межах операції «Скріпка», а також працював над романом під назвою «Проєкт Марс». У ньому він виклав перший докладний план відрядження людей на Червону планету.
Вернер фон Браун передбачив 260-денну місію, яка розпочнеться у 1985 році. Потрібно було 10 космічних кораблів і 70 членів екіпажу. Він розрахував усе з німецькою педантичністю. Були б тоді потрібні технології, ми б уже висаджували на Марсі кабачки та спаржу.
Наприкінці 1950-х Вернер фон Браун почав працювати у NASA.
Ядерний двигун
Наприкінці 1950-х років атомні проєкти були у тренді, як зараз штучний інтелект. Теодор Тейлор, який працював над ядерною зброєю у Лос-Аламосі, і фізик-теоретик Фрімен Дайсон розпочали амбітний план побудови космічного корабля з двигуном ядерного вибуху.
Корабель «Проєкт Оріон» розроблявся 12 років, коштував би $100 млн на рік і містив 150 відчайдухів. Щоб зрозуміти натхнення авторів, варто навести їхнє гасло: «Марс до 1965 року, Сатурн до 1970 року». «Ще трохи, і будемо танцювати рок-н-рол на кільцях Сатурну, крихітко!» — хвалилися інженери проєкту своїм подругам. Однак тверезі голови у NASA були стурбовані тим, що станеться, якщо якась із сотень бомб, необхідних для палива ракети, вибухне. Дійсно, непогане запитання, враховуючи холодну війну. Добре, якщо над Москвою, а якщо десь поблизу США?
До 1963 року команда мала проблеми з отриманням фінансування. Того ж року був підписаний договір про заборону ядерних випробувань, що перешкоджало можливості команди випробувати свій транспортний засіб. Через рік проєкт скасували.
Перший зонд над Марсом
У 1962 році ще один німецький вчений-ракетник Ернст Штулінгер працював у NASA над проєктом доставки п’яти кораблів з екіпажем на Червону планету до початку 1980-х років.
Заплановані Штулінгером кораблі були величезними, як дирижаблі минулого — майже 150 м завдовжки. Для порівняння, космічні шатли NASA — приблизно 60 м. Але у NASA вирішили, що розмір має значення навіть у космосі. Їм конче потрібно було висадити перших людей на Місяць, тож вони обрали менші та легші космічні апарати.
Це допомогло пришвидшити рух до Місяця, але це було кроком назад для Марсу. Тим часом NASA потребувала більше інформації про Марс, перш ніж висадити там людей. Хтозна, може марсіани є, але добре маскуються? Тому в 1964 році NASA запустила перший зонд, який пролетів повз Марс — «Марінер-4».
Зображення, які зонд передав на Землю, були нечіткими і показували спустошену безплідну планету. Але це були перші зображення поверхні Марсу великим планом, які бачив хтось на Землі. То була подія!
Не до Марсу
Коли NASA висадила перших людей на Місяць у 1969 році у межах програми «Аполлон», всі морально були готові до наступного великого кроку. Space Task Group опублікувала звіт, який підтримав польоти людини на Марс у 1982 році.
Проте президент Ніксон проігнорував більшість пропозицій звіту 1969 року та підтримав програми космічних човників, які не передбачали польоти на Марс. «А як же наші танці на кільцях Сатурну?” — запитували дівчата в інженерів NASA. Ті лише розводили руками. Адміністрація Ніксона скорочувала бюджети у розпал війни у В’єтнамі, і багато американців хотіли, щоб уряд зосередився на внутрішніх проблемах, зокрема бідності.
Катастрофа «Челленджера» та спроба Буша
У 1985 році президент Рональд Рейган затвердив Національну комісію з космосу, щоб передбачити наступні 50 років космічних подорожей, які передбачали можливість пілотованих апаратів на Марс.
Але потім сталася біда — космічний шатл NASA «Челленджер» вибухнув. Катастрофа вплинула на те, як агенція ставилася до космічної подорожі людини загалом.
Однак уже за рік адміністратор NASA доручив астронавтці Саллі Райд розробити плани майбутніх досліджень космосу. У своїй доповіді вона пояснила, що потрібно, аби США висадили астронавта на Марс до 2005 року. Лише потроїти свій поточний бюджет наступного десятиліття. Цього не сталося.
Коли президентом обрали Джорджа Буша-старшого, то у своїй промові він нагадав, навіщо все це: «Чому Марс? Тому що доля людства — прагнути, шукати, знаходити. І тому що це доля Америки — бути лідером».
Відповіддю NASA стала Ініціатива дослідження космосу з бюджетом $400-500 млрд. Очікувалося, що місії розпочнуться лише після 2010 року. Однак за кілька років, у 1993 році, відсутність фінансування та політичної підтримки Конгресу призвела до припинення марсіанської місії Буша.
Подорожі без людей
До 1990-х років ентузіасти Марсу мріяли доставити туди людей до кінця тисячоліття. Аерокосмічний інженер Роберт Зубрін створив Товариство Марсу, правозахисну групу, яка наполягає на дослідженні планети, щоб зрештою заснувати там людське поселення.
Тим часом NASA намагалася з’ясувати, як досліджувати Марс після втрати зв’язку з роботизованим зондом Mars Observer у 1993 році. Оскільки про планету ще так багато невідомо, місії без екіпажу продовжували залишатися у центрі уваги.
Це десятиліття ознаменувалося успіхом Місії Pathfinder і Mars Global Surveyor. Pathfinder доставив Sojourner, перший робочий марсохід, а MGS надіслав неймовірні зображення та дані з планети.
Однак лише через кілька років NASA втратила ще два космічні кораблі без екіпажу — Mars Polar Lander та Mars Climate Orbiter (MCO).
Попри невдачі Polar Lander і MCO, NASA знову досягла успіху в 2004 році з марсоходами Spirit та Opportunity.
У 2004 році, через 15 років після космічної промови свого батька, президент Джордж Буш-молодший оголосив про те, що стане програмою Constellation. Кінцевою метою було відправити людей на Марс, хоча для цієї частини плану не було вказано точної дати.
Значна частина бачення Буша передбачала повернення на Місяць, перед тим як відправитися на Червону планету. У 2010 році президент Барак Обама скасував Constellation, але запровадив графік доставки астронавтів на Марс до 2030-х.
Бізнес на Марсі
У 2010-х роках приватні космічні компанії SpaceX та Virgin Galactic почали планувати проєкти з доставки екіпажів на Марс.
Засновник SpaceX Ілон Маск заявив у 2016 році, що приведе людей туди менш ніж за десять років. Пізніше він переглянув дату до 2029 року з потужною колонізацією до 2050-го.
Не менш амбітною була космічна компанія Річарда Бренсона Virgin Galactic. У 2019 році компанія оголосила, що планує відправити космічний корабель без екіпажу на Марс до 2022 року. Але досі ні SpaceX, ні Virgin Galactic нічого не відправили на Марс.
Тим часом президент Дональд Трамп скасував плани адміністрації Обами з дослідження космосу. NASA знову планує програму виходу на Місяць.
Заснована у 2017 році за адміністрації Трампа програма NASA Artemis має мету повернути людей на Місяць і створити місячну космічну станцію, де астронавти зможуть жити тижнями або місяцями.
Маск та Марс
У 2024 році SpaceX здійснила свій перший успішний запуск Starship після кількох спроб. Тим часом адміністрація Байдена продовжує підтримувати місячні місії Artemis. Однак було кілька невдач.
Посилаючись на проблеми безпеки та технічні негаразди, NASA нещодавно відтермінувала свою першу місію Artemis з екіпажем на Місяць, яка тепер запланована на 2025 рік. Артеміда IV, місія NASA з доставки частини місячної космічної станції на Місяць, все ще запланована на 2028 рік.
Довгострокова присутність на Місяці допоможе експертам дізнатися більше про те, як екіпажі можуть вижити в іншому світі довше ніж кілька днів.
Тим часом агенція також вивчає, як людям буде жити в ізоляції. У межах місії NASA CHAPEA добровольці перебувають у змодельованому середовищі Марсу рік. Перший екіпаж цього року з місця проживання вийде 6 липня.
Досі складно
Марс — це надзвичайно амбітна ціль. Крім того що подорож забере багато часу та палива, існує багато інших викликів.
Мандрівникам потрібно буде самостійно подбати про надзвичайні ситуації зі здоров’ям і вирішити проблеми з обладнанням. NASA також працює над тим, щоб зробити деякі системи більш автономними. Серед інших проблем — захист екіпажу від радіації, боротьба з пилом планети, що подразнює шкіру, розробка джерела харчування. На все це потрібен час.
У NASA кажуть, що може відправити людей на Марс до 2040 року. Але, можливо, приватні американські компанії дістануться планети першими.
