Від Big Brother до Big Data. Як тисячі камер спостерігають за українцями
Представлений наприкінці лютого законопроєкт про систему відеоспостереження легітимізує ситуацію, в якій сьогодні живуть українці — за нами спостерігає величезна кількість камер. SPEKA дізналася деталі.
Наприкінці лютого 2024 року до Верховної Ради подали законопроєкт про єдину систему відеоспостереження. Її назва — Єдина система відеомоніторингу стану публічної безпеки. Мета, вочевидь, корисна й благородна. Система повинна спостерігати за людьми, публічними місцями та об’єктами критичної інфраструктури, та й за всім, що потрапляє у її поле зору, аби захищати громадський порядок та протидіяти злочинцям.
У відеоподкасті «Система відеомоніторингу» Міністерства внутрішніх справ розповідається про те, як працюватиме система. У ньому є спроба дати відповіді на запитання, які можуть цікавити українців щодо того, чи не перетвориться ця мережа камер та інструментів роботи з ними на «Великого брата», який спостерігає за нами у режимі 24/7. Хоча у подкасті не йдеться про найголовніші ризики, до прикладу, чи використовуватиме ця система інструменти розпізнавання, відкрита інформація про камери спостереження, які працюють в Україні і входять до єдиної мережі, дозволяє зробити висновок про те, що ми уже перебуваємо під умовним ковпаком у невідомого «Великого брата». А законопроєкт, підкріплений роз’яснювальною роботою спецслужб, — це лише спроба легітимізувати ситуацію, в якій українці живуть уже сьогодні.
Десятки тисяч цифрових очей
Перед тим як обговорювати законопроєкт про систему відеоспостереження, варто спершу зрозуміти, яка ситуація із моніторингом просторів у країні існує. Водії добре знайомі із камерами спостереження, здатними ідентифікувати окремі порушення ПДР, зокрема, перевищення швидкості.
У спробі зрозуміти, наскільки масово й уважно за нами спостерігають, можна пригадати слова очільника МВС про плани долучити до Єдиної системи відеомоніторингу 50 тис. камер по всій країні. Коментуючи цей факт, держслужбовець порівнює неспівмірно невелику кількість камер в Україні та інших країнах, у Римі на 1 тис. людей є чотири камери відеоспостереження, натомість у Києві лише дві. У Стамбулі їх сім, а у Лондоні тринадцять. Очільник МВС також згадав, що серед тих 50 тис. камер, які встановлені у країні та які планують долучити до єдиної мережі, 7 тис. мають функції розпізнавання — облич, номерів і самих авто.
Щоправда, у 2019 році повідомлялося, що Київ увійшов до 50 міст світу в рейтингу покриття камерами стеження, тоді йшлося про 7 тис. камер, встановлених у столиці.
Заяві міністра, зробленій уже на початку 2024 року, передували новини про постійне розширення кількості камер. До прикладу, на початку вересня повідомлялося про встановлення у Київській області 258 нових камер із функціями розпізнавання.
Не лише Київ та область отримає нові камери, які будуть долучені до єдиної системи. Багато міст у межах системи «Безпечне місто» анонсували встановлення камер спостереження цього року. Полтава планує докупити 100 камер, Миколаїв — понад 140, Суми уже встановили більш ніж 150 таких камер. Майже сотня камер є у Білій Церкві, а невеликий Кременчук має аж 500 камер.
Якщо бодай половина з них отримає підтримку функцій розпізнавання, це означатиме, що центри управління цими камерами зможуть не лише бачити, що відбувається у певних місцях, але й упізнавати людей, які потрапили під їхні цифрові очі. Цікаво, що у законопроєкті про Єдину систему відеоспостереження майже нічого не сказано про зберігання даних про людей, у цьому йдеться лише про ідентифікацію на основі біометричних даних та інформації з державних реєстрів. На додаток до цього варто згадати, що у законопроєкті не передбачається видалення своїх даних із системи відеомоніторингу. У статті 14 сказано, що кожна особа може дізнатися, чи вона є у системі, зокрема за допомогою безкоштовної довідки, а ще вимагати поновлення й виправлення інформації про себе. Про видалення своїх даних навіть не згадується.
Спостереження чи стеження
Торішнє дослідження числа камер спостереження у світі не містить згадок про Україну, ймовірно, через те, що наразі неможливо провести такі підрахунки. Та якщо подивитися на рейтинги міст щодо кількості камер, а особливо якщо впорядкувати їх за щільністю, тобто за співвідношенням числа камер до кількості людей, то стає зрозуміло, які саме країни зацікавлені у спостереженні за своїми громадянами. Безперечним лідером у цьому переліку є Китай: його міста посідають перші 40 позицій за кількістю камер на одиницю населення, причому здебільшого із неймовірно високим показником у 400 камер на тисячу людей. Недарма автори рейтингу створили окремі списки, до яких долучили перелік міст за числом камер, не враховуючи Китай. У першому списку — рейтингу за кількістю камер на людину — дев’яте місце посів санкт-петербург. А у другому, де враховується число камер на квадратну милю, на шостому опинилася москва.
Інтерес тоталітарних режимів до спостереження за своїми громадянами є одним із елементів контролю за людьми. Натомість позиціонування України як демократичної держави не особливо корелює із бажанням встановити якомога більше камер. Посилення репресивності російського режиму супроводжується бажанням контролювати своїх громадян. Нещодавно росія почала активно розширювати інструменти відеоспостереження та розпізнавання, очевидно, під егідою «охорони суспільного порядку». Схожий із російським наратив українських спецслужб у цьому контексті лякає.
Сlearview AI + камери — Big Brother, версія українська
У намаганні пояснити громадськості принципи роботи майбутньої єдиної системи відеомоніторингу, офіційні особи не згадують такий контроверсійний продукт, як Сlearview AI. Йдеться про найдосконаліший у світі інструмент розпізнавання облич, яким Україна почала користуватися ще у перші тижні повномасштабного вторгнення. Українські очільники неодноразово розповідали про те, як Сlearview AI допомагає нашій країні перемагати у війні, а у 2023 році поділилися домовленостями про те, що ця компанія сприятиме інноваціям та цифровізації України. Ефективність використання цього сервісу виявилась доволі високою саме щодо ідентифікації ворогів: керівник компанії розповів, що завдяки його розробці Україна змогла ідентифікувати понад 10 тисяч російських воєнних злочинців.
Проте гучні слова та гарні обіцянки про міжнародну співпрацю із Сlearview AI не містять згадок про те, що насправді репутація цієї компанія є не найкращою і таке співробітництво насправді є, швидше, ризиком, аніж перевагою. Про це детально розповідає у своєму матеріалі видання Time, яке назвало Сlearview AI «контраверсійною американською компанією».
Так, Сlearview AI пропонує своїм клієнтам систему розпізнавання облич. Для навчання свого інструменту розпізнавання компанія агрегувала всі доступні в Мережі фотографії, саме тому її продукт є на сьогоднішній день найкращим у своєму роді. І саме тому серед її клієнтів є велика кількість поліцейських відділів та спецслужб.
Публічна риторика про співпрацю з Сlearview AI обмежується загальними фразами щодо «нашої перемоги» та «цифровізації», проте ми не можемо виключати, що Єдина система відеомоніторингу, яку хочуть узаконити в країні, не буде використовувати Сlearview AI-рішення.
Масове спостереження — нова норма?
Історія з камерами та розпізнаванням насправді не є унікальною для України. Якщо декілька років тому в США та подекуди в Європі говорили про обмеження цих технологій, а окремі штати навіть забороняли їх, то зараз тенденція у світі обертається у протилежний бік. До прикладу, через 5 років після заборони розпізнавання облич Сан-Франциско повертається до спостереження. Цікаво, що цього вимагають пересічні люди, які зіткнулися із зростанням злочинності.
Розпізнавання, яке загалом було характерним для тоталітарних режимів, легітимізується і в демократичних країнах. Проте немає гарантії, що шалька терезів, яка хильнула від privacy-підходу в протилежний бік, не повернеться у попередній стан – тобто світ усвідомить, що масове стеження не є інструментом боротьби зі злочинністю.
Натомість ситуація, в якій живе Україна, тобто воєнний стан та високі загрози не лише звичайної злочинності, але й появи диверсантів, ще довго не повернуть Україну на умовну сторону «добра» у парадигмі масового стеження.
