У 2022-му світ поставив «рекорд» за кількістю ув'язнених журналістів — Комітет захисту журналістів
У 2022 році за кількістю журналістів, ув'язнених по всьому світу, поставлено ще один «рекорд», пише Національна спілка журналістів України з посиланням на Комітет захисту журналістів (CPJ).
Станом на 1 грудня 2022 року 363 журналістів внесли у щорічний реєстр ув'язнених медійників. Це новий глобальний рекорд, який на 20% перевершує торішній і є ще однією сумною віхою у погіршенні медіаландшафту. Це був ще один рекордний рік за кількістю журналістів, ув'язнених за те, що вони займалися своєю професією.
Цьогоріч до п'ятірки найбільших країн-тюремників медіа входять Іран, Китай, М'янма, Туреччина та білорусь.
В Ірані десятки журналістів разом з 14 тис. іранців були заарештовані під час придушення протестів, спричинених смертю Махси Аміні. 22-річна курдська жінка загинула у поліцейському відділку після арешту за ймовірне порушення іранського закону про носіння хіджабу. Від вересня демонстрації поширилися по всій країні. Влада ув'язнила рекордну кількість журналісток — 22 із 49 заарештованих від початку протестів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
У Китаї влада посилила онлайн-цензуру під час нещодавніх протестів проти урядової політики ковідного карантину, і, як повідомляється, кількох журналістів ненадовго затримали під час висвітлення демонстрацій.
CPJ також має дані про продовження репресій проти меншин. В Ірані серед ув'язнених курдів щонайменше 9 курдських журналістів. У Туреччині влада заарештувала 25 курдських журналістів, які працювали на Mezopotamya News Agency, жіноче інформаційне агентство JINNEWS або на компанії, які створювали контент для курдських ЗМІ в Європі. В Іраку всі 3 журналісти цьогоріч ув'язнені в іракському Курдистані. У Китаї ув'язнено багато журналістів — етнічних уйгурів з Сіньцзяну, де Пекін проводить масові затримання та жорстокі репресії мусульманських етнічних груп регіону.
Через ув'язнення журналістів авторитарні лідери намагаються задушити свободу преси. Тоталітарні уряди також використовують:
- закони про фейкові новини,
- кримінальне покарання за наклеп,
- нечітко сформульовані закони для криміналізації журналістики,
- ігнорування верховенства права та зловживання судовою системою,
- технології для шпигування за репортерами та їхніми сім'ями.
У різних країнах від росії до Нікарагуа та Афганістану незалежні медіа були знищені, а репортери втекли в еміграцію або залякані до самоцензури.
Китай та Саудівська Аравія тримають журналістів під вартою навіть після закінчення строку покарання.
У В'єтнамі журналістку Фам Доан Транг, яка відбуває дев'ятирічний термін ув'язнення за «пропаганду» проти держави, перевели з Ханоя до віддаленої в'язниці за понад 900 миль від її сім'ї.
У білорусі кореспондент телеканалу «Белсат» Катерина Андрєєва, одна з десятків журналістів, затриманих за документування протестів проти президента олександра лукашенка, була на межі відбуття дворічного терміну ув'язнення, коли суд присудив її ще вісім років за звинуваченням у «розголошенні державної таємниці».
У Туреччині Конституційний суд під час повторного розгляду справи Хатідже Думан присудив їй замість 20 років довічне ув'язнення. Цього місяця журналістка повідомила, що працівники в'язниці за кілька тижнів до суду конфіскували її юридичні документи та нотатки, таким чином порушивши її право готуватися до свого захисту.
