У чому причина аномальної спеки і як довго вона триватиме — аналізують науковці
Теж не можете знайти місця, де б охолонути, а кондиціонер уже не витримує працювати 24/7? Якщо вам від цього полегшає, то зараз від кліматичних «рекордів» страждає не лише Україна, але й увесь світ.
4 липня 2023 року офіційно стало найспекотнішим у світі днем за всю історію спостережень. До того рекордно спекотним днем було 3 липня 2023-го — гадаємо, тренд ви помітили.
Спеціалістка з атмосферних наук Університету Монаша Кімберлі Рід розповідає, у чому причина таких температурних коливань і чи надовго вони з нами.
4 липня 2023 року середня температура поверхні моря була найвищою за всю історію спостережень, а площа антарктичного морського льоду — найнижчою за всю історію спостережень.
А 4 липня Всесвітня метеорологічна організація оголосила про початок Ель-Ніньо, атмосферного явища, що «створює передумови для стрибка глобальних температур і руйнівних погодних і кліматичних явищ».
Що відбувається з кліматом і чому ми спостерігаємо таку хвилю температурних рекордів
На тлі глобального потепління Ель-Ніньо зіграв роль каталізатора і довів температуру до рекордно високих значень. На користь цьому зіграло також зменшення в атмосфері Землі кількості аерозолів — дрібних частинок, які можуть відбивати сонячне випромінювання. Тож саме ці два чинники, ймовірно, є винуватцями раптової спеки.
Це не просто зміна клімату
Екстремальна спека, від якої усі ми зараз потерпаємо, здебільшого пов’язана з приходом Ель-Ніньо, який збігся із загальним трендом потепління, спричиненим викидами парникових газів.
Ель-Ніньо оголошують, коли температура поверхні моря у більшості тропічної частини Тихого океану значно підвищується. Ці вищі за середні температури на поверхні океану сприяють підвищенню температури на суші.
Важливо розуміти, що Ель-Ніньо не створює додаткового тепла, а лише перерозподіляє наявне тепло з океану в атмосферу.
Океан величезний. Вода покриває 70% планети і здатна зберігати величезну кількість тепла завдяки своїй високій питомій теплоємності. Ось чому ваша грілка залишається теплою довше, ніж пачка гречки. І ось чому 90% надлишкового тепла від глобального потепління поглинає океан.
Океанічні течії перерозподіляють тепло між поверхнею Землі, де ми живемо, і глибинами океану. Під час Ель-Ніньо пасати над Тихим океаном слабшають, і висхідні потоки холодної води вздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки зменшуються. Це зумовлює потепління верхніх шарів океану.
Вищі, ніж зазвичай, температури океану вздовж екватора зафіксували в перших 400 м Тихого океану протягом червня 2023 року. Оскільки холодна вода має більшу щільність, ніж тепла, цей шар теплої води перешкоджає проникненню більш холодних океанських вод на поверхню. Теплі океанські води над Тихим океаном також призводять до збільшення кількості гроз, які в свою чергу вивільняють ще більше тепла в атмосферу через процес, який називається прихованим нагріванням.
Це означає, що накопичене тепло від глобального потепління, яке залишалося в глибинах океану протягом останніх років домінування Ла-Нінья, тепер виходить на поверхню і б’є рекорди.
Що не так з аерозолями
Ще одним чинником, який, ймовірно, сприяє незвичному потеплінню, є зменшення кількості аерозолів.
Аерозолі — це дрібні частинки, які можуть відхиляти сонячне випромінювання. Закачування аерозолів у стратосферу є одним із потенційних геоінженерних методів, які людство може використати для зменшення впливу глобального потепління. Хоча набагато краще було б зупинити викиди парникових газів.
Але відсутність аерозолів також може сприяти підвищенню температури. Дослідження 2008 року показало, що 35% річних змін температури поверхні моря над Атлантичним океаном влітку у Північній півкулі можна пояснити зміною рівня пилу в Сахарі.
У 2020 році запровадили нові міжнародні норми щодо вмісту частинок сірки у судноплавному паливі, що призвело до глобального скорочення викидів діоксиду сірки (та аерозолів) над океаном. Але довгострокові вигоди від скорочення викидів судноплавства значно переважають відносно невеликий ефект потепління.
Чи дійшли ми до точки неповернення?
У травні цього року Всесвітня метеорологічна організація заявила про 66%-ву ймовірність того, що середня глобальна температура тимчасово перевищить доіндустріальний рівень на 1,5 ℃ протягом наступних п’яти років.
Тимчасове перевищення 1,5°C не означає, що ми досягли 1,5°C за стандартами Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату. Останній описує стійку середню глобальну температурну аномалію в 1,5°C, а не один рік, і, ймовірно, цю межу ми перетнемо лише у 2030-х роках.
Це тимчасове перевищення температури на 1,5°C дасть нам невтішне уявлення про те, якою стане наша планета у найближчі десятиліття. Хоча молодим поколінням ці додаткові 1,5°C можуть здатися ще цілоком комфортними, враховуючи, що нинішня політика щодо викидів парникових газів ставить нас на шлях потепління на 2,7°C до кінця століття.
Отже, ми ще не дійшли до точки неповернення. Але вікно часу для запобігання небезпечній зміні клімату стрімко скорочується, і єдиний спосіб вирішити цю проблему — звільнитися від залежності від викопного палива.
