Що війна робить з екологією України. Науковиця Марія Павловська про Чорне море та Антарктику
31 жовтня — Міжнародний день Чорного моря. За такої нагоди SPEKA нагадує про інтервʼю з морською мікробіологинею та дослідницею Антарктики Марією Павловською. Говорили про дослідження Чорного моря, шкоду від бойових дій та роботу Марії на станції «Академік Вернадський». Публікуємо головне з розмови.
Про експедицію з дослідження Чорного моря
Ми від 2016 року регулярно досліджуємо Чорне море за європейськими методиками моніторингу. І тепер маємо величезну базу інформації про стан Чорного моря до війни. Цей проєкт допоможе нам оцінити шкоду, завдану росією.
У нас є інформація, отримана для різних ділянок Чорного моря на різних глибинах, для різних забруднювальних речовин, для різних організмів.
Проєкт був запланований ще до 2014 року, до війни росії проти України, за участі України, Грузії і рф. Коли проєкт запустили, ми працювали разом з грузинами: ходили в рейс, у нас були спільні конференції, обмін досвідом. росіяни ходили на окремому кораблі. Ми не хотіли в експедицію в Чорному морі відправляти росіян разом з українцями і грузинами. Для мене їхня відсутність була там тільки на користь. При цьому ми ходили великим рейсом, а росіяни — малесеньким рейсом, неподалік Сочі.
Як страждає фауна через забруднення Чорного моря та підрив Каховської ГЕС
Є так звані понтокаспійські види — дуже цікаві істоти, які жили у Чорному морі тоді, коли воно було пріснішим, ніж зараз. Після того, як Чорне море стало менш прісним, ці види збереглися в естуаріях — місцях, де річки впадають у море. Тому що солоність там якраз подобається цим видам. Вони жили, наприклад, у Дніпровській естуарній зоні. Коли росіяни підірвали дамбу на Каховській ГЕС, вся вода, забруднена різними речовинами, просто змила деякі види. Серед них були ендемічні, тобто мешкали тільки там.
Наприклад, там було кілька видів рачків, і, зрозуміло, що за таких умов, вони не витримали. Якщо для когось це нічого не означає, то для екосистеми, де все взаємопов'язане, де кожен їсть когось, кожен постачає комусь якісь ресурси, відсутність рачка може бути дуже неприємною.
Також можуть постраждати популяції морських ссавців. Дельфіни Чорного моря страждають від бойових дій. Це і акустичні травми, і забруднення моря компонентами ракетного палива, приміром, токсичними речовинами, і вплив на їхнє харчування через змінені рибні запаси.
Але дельфіни не вимруть, все гаразд. Були дані про те, що десятки тисяч дельфінів помирають внаслідок бойових дій. Виявилось, що це не так. Чому?
Дані взяли дуже дивним чином: порахували, скільки тварин викинулося на берег протягом певного часу, і помножили на довжину берегової лінії.
Я з колегами роблю дослідження, за кілька тижнів будуть дані про мікробіологічне забруднення внаслідок підриву Каховської ГЕС.
Інтервʼю з Марією Павловською на YouTube-каналі SPEKA
Про сірководень у Чорному морі
У Чорному морі сірководнева зона існує тисячоліття. Це абсолютно стабільне явище.
Сірководень є у деяких точках на глибині від 50 м. У таких зонах не можуть існувати організми, які дихають киснем. Але є дуже цікаві організми, яким кисень не потрібен і які, власне, цей сірководень і виробляють. Чорне море є абсолютно унікальним через цю величезну сірководневу зону.
З одного боку, є біорізноманіття — водорості, риби, ссавці, які зосереджені у верхній кисневій зоні. З іншого боку, є сірководнева зона, де живуть цікаві бактерії. І ми маємо унікальний градієнт природних умов. Я дослідила різноманітні бактерії від поверхні, де кисень, світло, тепло, і до дна моря, де геть інші умови.
Ці умови відсутності кисню часто порівнюють із тим, як Земля виглядала до того, як утворилася киснева атмосфера.
Про станцію «Академік Вернадський»
Я на станції була у 2019 році у складі сезонної експедиції з лютого по квітень.
У нас є річна і сезонна експедиції. Річну експедицію ми постійно змінюємо. Під час війни також, щоб люди не сиділи там понад рік.
Сезонна експедиція зараз логістично та економічно складніша, тому тепер наші полярники, які там живуть рік, змушені виконувати й деякі сезонні роботи
Сезонна експедиція відбувається влітку, коли багато людей і коли, головне, є навігація. Відбір на сезон залежить від того, хто які завдання має виконувати, а ці завдання дуже специфічні. У мене на той час вже був величезний досвід морських експедицій, і це важило під час відбору.
Ми поїхали разом з колегою, вона займається наземними екосистемами і бактеріями, які живуть у рослинах, а я займаюся морськими бактеріями.
Вони основа всього, що відбувається у Південному океані.
Ми привезли лабораторне обладнання, склали план моніторингу. Крім досліджень, у нас було дуже багато роботи.
Тих, хто їде на рік, відбирають інакше. Вони проходять серйозний медичний та психологічний відбір, а також фахову співбесіду.
Потім основний склад і дублерів вивозять на спеціальну базу. Раніше — на Харківщину, тепер, наскільки мені відомо, у Київ. Вони живуть там разом, кухар готує, психолог дивиться на взаємодію й поведінку людей у команді. За результатами цього тестування відбирають основний склад експедиції.
Надто важить те, що скаже base commander — найдосвідченіший учасник, що очолює експедицію. Саме на цьому етапі, коли є дублери, якщо він скаже «я за ним спостерігав, як він працює в колективі, то я б його не брав», до цього обов’язково прислухаються.
Але якщо психолог, наприклад, дає бан комусь, а бейскомандер каже, що це нормальний чувак, людину не візьмуть у команду. Намагаємося максимально перестрахуватися, щоб людям було комфортно разом.
