Найкращі фільми жахів: наймоторошніший топ 10 за версією SPEKA
Врешті у нашому топі зібралася поважна компанія: кровожерливі прибульці, жорстокі психопати, чортовиння, жертви невдалих наукових експериментів та моторошні зомбі. Показово, що значна частина скарбів жанру знята досить давно без використання сучасних можливостей створення спецефектів. Класика як вона є. Ми проаналізували також найкращі фільми жахів 2023 року і знайшли дещо цікаве. Отже, фільми жахів, які варто подивитися. Раптом що, повторюйте собі, що це лише кіно.
Екзорцист (1973)
Погодьтеся, фільми жахів, створені на реальних подіях, справляють особливе враження. В основу «Екзорциста» покладена історія кінця 1940-х років, коли хлопчик з Котедж-Сіті, штат Меріленд, був одержимий чимось незрозумілим і злим. Але успіх стрічки Вільяма Фрідкіна полягає не лише у гарному сценарії. Цей культовий хорор задав стандарти жанру на десятиріччя вперед і лякає навіть сьогодні, бо не покладається на шаблонні ефекти несподіваного стрибка. Натомість «Екзорцист» атмосферний, напружений до нудоти, жорсткий і містичний. Це був перший фільм жахів, номінований на премію «Оскар» як найкращий фільм.
Дитина Розмарі (1968)
Перша голлівудська повнометражна робота Романа Поланскі започаткувала тенденцію до створення фільмів про сатанинську вагітність. Страшне тут перебуває на двох рівнях — надприродному і психологічному. Після перегляду залишається відчуття, що режисер був зацікавлений не у нагнітанні жаху, а радше у створенні цілковитого відчуття параної та нестабільності, показуючи моторошне у повсякденному.
Муха (1986)
Один з експериментів геніального, але досить ексцентричного вченого пішов не так. Жахливо не так. І чоловік почав перетворюватися на гібрид людини та мухи. Фільм Девіда Кроненберга дійсно страшний, відразливий, тривожний, огидний, але й відірвати увагу від екрана неможливо. Боді-хорор гіпнотизує талановитою грою акторів і дискусійним закінченням.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Після того як стрічка відпустить, глядач може розмірковувати, чи це все було алегорією хвороб, чи застереженням проти наукових пошуків, що заходять надто далеко. Але в будь-якому разі враження незабутні.
Ми (2019)
Надії на безтурботний пляжний відпочинок розбиваються вщент, коли до симпатичної родини (чоловік, жінка та двоє дітей) вдираються їхні двійники. І починається боротьба за виживання. Гострі ножиці, різкі рухи, криваві сцени та кролики, що мимоволі викликають асоціацію з Алісою Льюїса Керрола — тут справді є від чого злякатися. Музичний супровід з афроритмів та латинських співів надто залучає: не встигнеш оком моргнути, а ти вже відбиваєш такт ногою. Ще одна перевага стрічки — оригінальна концепція. Фінальні титри зникли, а роздуми тільки починаються: чи то про свідоме і підсвідоме, темний бік, що є в кожного з нас, чи то про явища нерівності та паразитування у суспільстві, де одна каста насолоджується свободою вибору, а інша приречено блукає у підземних тунелях.
Чужий (1979)
Один із взірцевих прикладів голлівудської майстерності. Рідлі Скотт переосмислив жанр жахів і саспенсу, загорнувши їх в обгортку наукової фантастики. Екіпаж космічного корабля стикається з безжальною смертоносною формою життя. Здається, криваве насильство не зупиниться ніколи. Візуальні ефекти вражають (премія «Оскар» за них), тривожність зростає у геометричній прогресії. Глядач знає: монстр може бути будь-де, що навіть трохи виснажує. Опісля створили кілька сиквелів, та «Чужий» залишається the best of the best. На окремі аплодисменти заслуговує блискуча гра Сігурні Вівер.
Сало, чи 120 днів Содома (1975)
Італієць П'єр Паоло Пазоліні переносить глядача у містечко Сало на півночі Італії, де група фашистських збоченців протягом чотирьох місяців утримують компанію підлітків та знущаються з них. Своєрідна інтерпретація роману Маркіза де Сада «120 днів Содому».
Показово, що робота італійця була заборонена до показу в декількох країнах. Заборонені фільми жахів зазвичай мають занадто натуралістичні сцени насильства і зображення збочених форм сексуальних актів — і це все є у Пазоліні. Режисер створив дійсно скандальну, приголомшливу стрічку. Він мав сміливість зазирнути за кордони загальноприйнятого, куди запрошує й глядача, щоб потім дати йому можливість відчути певні результати шокової терапії. Про цей фільм можна довго говорити, але краще один раз подивитися. Якщо наважитись, звісно.
Психо (1960)
Маючи скромний за мірками Голлівуду бюджет, але власний великий талант, Альфред Гічкок створив культову стрічку. Події розгортаються у віддаленому мотелі, яким керує симпатичний молодий чоловік, що потерпає від роздвоєння особистості через деспотичну матір. Що вражає найбільше, то це взірцева візуальність оповіді загалом і надпотужна сцена вбивства у ванній зокрема, досі одна з найзнаковіших в історії кінематографу. Згодом з’явилося безліч стрічок про психопатів різного ґатунку, але хорор «Психо» залишається найкращим.
Фільм, якому більш ніж 60 років, натепер має рейтинг IMDb 8,5/10.
Потяг до Пусана (2016)
Власники міцних нервів для різноманіття можуть кинути собі виклик, звернувши увагу на азійські фільми жахів. Південнокорейський «Потяг до Пусана» — одна з найкращих реалізацій класичного сюжету про епідемію невідомого зомбі-вірусу і відчайдушні намагання купки людей вижити. Реалістична картинка, моторошна атмосфера апокаліпсиса, зростальна напруга і згасла надія на порятунок. Боротьба ще живих людей проти зомбі і одне проти одного.
Пастка (2017)
Стрічка режисера Джордана Піла вивертає назовні уявлення про ідеальне заможне передмістя та препарує питання сучасних міжрасових відносин. Для цього глядача занурюють в історію, де темношкірий хлопець приїхав знайомитися з родиною своєї дівчини й починає помічати моторошні речі, що стискаються дедалі щільніше навколо нього. Прекрасний сценарій, упевнений акторський склад, відмінна конспірологія — «Пастка» напружує, тривожить, дражнить, лякає, але не дає розгадати таємницю майже до кінця.
Ніхто тебе не врятує (2023)
Новинка 2023 року. Гостросюжетне протистояння молодої дивакуватої жінки, що живе усамітнено, і недружньо налаштованих прибульців. Цікаво, що у стрічці надзвичайно мало слів, натомість максимально використані інші звуки, зокрема буденні, що за умов присутності інопланетного чудовиська стають загрозливими. Ще одна чудова особливість — майстерне використання архітектури будинку: глядач спершу пізнає будинок вдень затишним і чарівним, щоби згодом здивуватися несподіваній моторошності вночі. Головна героїня справді викликає бажання вболівати за неї.
