Не годувати російську пропаганду. Як правильно перевіряти візуальну інформацію та уникати фейків

Після деокупації Київської області у мережі почали активно поширювати фото стіни у напівзруйнованому будинку з написом «А хто дозволив вам красиво жити?». Фото швидко розлетілося соцмережами як черговий приклад гидкої поведінки російських окупантів і виявилось фейком: зворотний пошук дозволяє визначити, що вперше це фото опублікували ще 5 жовтня 2016 року. 

Це фото не єдиний приклад, коли власним очам довіряти не можна: як нібито зйомку з України у TikTok поширювали старе відео польоту винищувачів (і не біля України), а також фото із Сирії, Грузії, Ічкерії. 

Здавалося б, дурна робота. А насправді ще один елемент інформаційно-психологічних операцій ворога. Такі відео та фото закидають у мережу з однією метою: розвінчати їх згодом і таким чином поставити під сумнів інші абсолютно реальні докази звірств російської армії в Україні. 

Щоправда, інколи росіяни та їх підопічні з «ЛНР/ДНР» промахуються і розвінчують «фейки», які ніхто і не запускав, навіть вони самі. 

Розвінчати власний фейк: як це працює

Схема доволі проста: фейк реалістичного вигляду, бажано, щоб мав великий шоковий чинник чи емоційну привʼязку, а отже, і потенціал стати вірусним, закидають у соцмережі (проукраїнські групи, телеграм-канали тощо). 

Коли цей фейк стає популярним, в ідеалі його поширюють українські інфлюенсери або й офіційні особи, російські пропагандисти «розвінчуюють» його, починають просувати ідею пр те, що «українці поширюють фейки, тому все, що кажуть українці про злочини росіян, теж фейки». 

Мета — змусити цільову аудиторію (насамперед західних союзників) засумніватися, чи справді росія є агресором. 

Тож як упевнитися, що ви не підіграєте випадково російській пропаганді? 

Зараз, коли війна триває у полях і на інформаційному фронті, відповідальне споживання і поширення контенту вкрай важливе. 

Тому перш ніж поширити фото чи відео, яке зачепило вас до глибини душі, переконайтеся, що воно справжнє. SPEKA зібрала алгоритм перевірки візуального контенту, який дозволить уникнути гачків російських фейків у океані соцмереж. 

Зворотний пошук за зображенням 

Google — найкращий друг українця і ворог російського фейкомета. Google Reverse Image Search дозволяє знайти першоджерело фото та принаймні приблизну дату його публікації, а також візуально подібні зображення. 

TinEye — аналогічний інструмент з однією беззаперечною перевагою — можливістю відсортувати результати за датою, що полегшує пошук першоджерела фото. 

У пригоді може стати й програма JPEGSnoop, яка дозволяє переглянути метадані зображень, а також файлів у форматах AVI, DNG, PDF та THM. JPEGSnoop недоступна онлайн, тому спершу доведеться її встановити на ваш компʼютер. 

Ловимо підредаговані файли

Хоча частина фейків — це цілком реальні фото та відео, лише з хибними описами, як згаданий вище кадр нібито з Київської області, фейкові зображення також часто редагують, віддзеркалюють або вдаються до інших маніпуляцій. 

Існує багато ресурсів, які дозволяють визначити, чи редагували фото, з яким ви маєте справу, наприклад, PhotoForensics. Додані елементи на фото можна визначити, зокрема, за рівнем шуму, тобто пікселізації окремих елементів зображення. 

Не всі фейки — витвір мистецтва. Тож зверніть увагу на відповідність тіней обʼєктам на фото і контури цих обʼєктів. Якщо маєте хоч найменші підозри, що зображення може бути підробленим, скористайтеся ресурсами для перевірки. 

На Троєщині немає метро, а у Москві — IKEA

Наступний крок для перевірки зображення доволі очевидний, але звернути увагу на нього варто. Це відповідність географічних елементів на фото проголошеній локації. Гори, рельєф місцевості, море чи річка на фоні. Архітектурні обʼєкти чи навіть магазини (наприклад, якщо бачите у липні 2022 року фото нібито з Москви з відкритою IKEA — це точно фейк). 

Перевірити відповідність реальної географії проголошеній можна за допомогою ресурсів Google Maps чи Wikimapia. 

Перевірити, до речі, можна не лише рельєф місцевості, але й погоду у потрібний день, якщо локація правильна, але фото зроблене раніше чи пізніше, аніж вас переконують. 

Перевіряємо автора

Багато залежить також від того, хто саме перший поділився зображенням чи відео: якщо вказано автора або фото поширюється з посиланням на певну особу, перевірте, чи справді ця особа шерила згадане фото. 

Тут варто почати з перевірки соцмереж автора, якщо вони доступні, і його чи її інтернет-сліду, якщо це не надто відома особа. Webmii дозволить вам оцінити, чи є зазначений автор реальною людиною, чи зʼявився онлайн лише заради публікації шокувального фото, щодо якого ви маєте підозри. 

Принагідно нагадуємо поради від VoxCheck, як не попастися на будь-який фейк, не лише візуальний:

У межах проєкту SPEKchrck редакція SPEKA також дослідила, що таке дипфейки і як їх використовують у російсько-українській війні. Тут пояснюємо, як розпізнати дипфейк без використання спеціальних програм. 

Матеріал опубліковано у співпраці з ГО «Львівський медіафорум» за підтримки Міністерства закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку Великої Британії (British Embassy Kyiv).