Сервер у океані. Що таке підводні дата-центри та чи потрібні вони українському IT
Сервери на глибині 50 метрів під водою — ще п’ять років тому це здавалося неможливим, а сьогодні дедалі більше світових IT-гігантів випробовують такі дата-центри. Розповідаємо, з якими труднощами можна зіткнутися за реалізації подібних проєктів, які мінуси сервісу колокейшн під водою та чи можлива їхня поява в Україні.
Своїм досвідом та думками для SPEKA поділилися експерти GIGAGROUP.
Що таке підводний центр обробки даних
Підводний дата-центр — це спеціальний об’єкт із серверами, що занурений під воду та обладнаний системами живлення й охолодження. Тобто це вже звичний центр оброблення даних (ЦОД), проте розташований під водою. Для його експлуатації використовують джерела відновлюваної енергії морів та океанів.
Чому підводні дата-центри цікавлять дедалі більше світових компаній
Підводні дата-центри стають дедалі популярнішими через декілька причин. По-перше, розміщення у воді дозволяє використовувати природне охолодження, аби підтримувати сервери за низької температури. Це зменшує споживання енергії та робить ЦОД більш екологічним.
Крім того, понад 70% поверхні Землі вкрито водою, а тому підводні ЦОД можна розмістити ближче до користувачів. Це підвищить швидкість інтернету та зменшить затримку в передаванні даних. А для реалізації таких проєктів потрібно менше часу і дозволів від органів влади, ніж для ЦОД на суші. У середньому розроблення проєкту, виготовлення та його занурення під воду потребує 90 днів.
Окрім цього, вони стійкіші в роботі, оскільки підводні умови забезпечують стабільну температуру та відносну вологість, що дозволяє знизити ризики відмови обладнання.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Які недоліки мають підводні дата-центри
Здебільшого підводні дата-центри орієнтовані на підтримання функціонування “заліза” для хмарної інфраструктури. Проте наразі є лише загальна характеристика та реалізовані кейси, але мало інформації про те, як саме все влаштовано всередині. Тому щодо внутрішнього наповнення ЦОД сьогодні ми маємо лише здогадки.
Якщо взяти для прикладу вже реалізовані проєкти компанії Microsoft, то, ймовірно, вони побудовані за одним із двох принципів. У першому випадку під воду занурюється цільна платформа-блок з обладнанням, яку за потреби підіймають для проведення планових робіт. Її демонтують, проводять роботи та знову занурюють.
Другий варіант передбачає занурену платформу з багатьма блоками на зразок сот. Кожна сота автономна за живленням, каналами зв’язку тощо.
Кожний варіант має свої плюси і мінуси. Наприклад, у другому випадку встановити підняту соту назад під воду вартує значних фінансових та людських ресурсів, адже роботи проводять під водою. Тому цілком можливо, що підняти всю платформу виходить доцільніше, ніж наймати для цього інженерів-підводників.
Якщо розглядати підводні ЦОД з боку клієнта, то розташування на суші або під водою не має значення. Більш важливим чинником тут виступає збереження рівня якості послуг: SLA, питання безперебійності роботи розміщеного обладнання та ціни.
А от для власника ЦОД інтерес зовсім інший. Адже насамперед такі інфраструктурні проєкти допомагають оптимізувати витрати. Йдеться і про зменшення витрат на систему охолодження, і, звісно, про оптимізацію такого ключового показника, як PUE — коефіцієнт ефективності використання енергії дата-центрами.
Окрім цього, такі проєкти є частиною впровадження зелених технологій. Особисто для мене це позитивний досвід, який починають переймати все більше світових компаній. Впевнений також, що інженери будуть ставати в чергу, аби зануритися під воду для обслуговування такої IT-інфраструктури, щоб розбавити сірі будні у душних кімнатах звичних ЦОД.
Правда, в сьогоднішніх реаліях така практика для України не актуальна з ряду причин. І навряд чи навіть в майбутньому такий формат дата-центрів з'явиться в нашій країні.
Перше і найголовніше, що підводний ЦОД не обслуговується 24/7. Інфраструктуру збудували, підключили, занурили під воду і все. Надалі управління здійснюється дистанційно. Пірнати туди поки що технології не дозволять, тим більше IT-фахівцям.
В питаннях прокладки кабелю зв’язку до підводних дата-центрів особливої специфіки немає. Вони вже 100 років тому з'явилися на дні океанів. А от як будуть обслуговуватися ці канали — тут більше питань, ніж відповідей.
Тому впровадження таких проєктів в Україні я бачу можливими лише з погляду теорії та віри у майбутнє. Це можливе лише у світі де є зелена електроенергія, де існує підводний “диво-транспорт” для клієнтів, щоб дістатися до дата-центру. А поки що все це звучить як проєкт ЦОДу на Місяці: круто, цікаво, проте не пропрацьовано в питанні обслуговуванні інфраструктури.
Особисто для мене в проєктах підводних ЦОД переважають недоліки над перевагами.
Якщо раніше підводні ЦОД будували під потреби компаній, то сьогодні з'являються саме комерційні проєкти. Тобто дата-центри, в яких розміщують дані клієнтів. В межах компанії IT-задачі чіткіші та зрозуміліші. А от потреби клієнтів часто видозмінюються, особливо в реаліях України. У випадку ЦОД, який занурений під воду мінімум на декілька років, швидко внести зміни не вдасться. А з особистого досвіду можу сказати, що такі роботи з обладнанням відбуваються часто.
Логічно, що це призводить до підвищення собівартості послуги, а в результаті й вартості колокейшн. Крім цього позапланові підняття та занурення капсул відбуваються, а це також гроші. Тому попри економію в розрізі охолодження, ціна послуги колокейшн підводного ЦОД набагато вища. А тому в комерційному плані та з точки зору вигідності для клієнта така інфраструктура програє.
Якщо говорити про майбутнє таких проєктів в Україні, то це занадто вузька та специфічна тема, яка навряд чи навіть через п’ять-десять років буде актуальною. Для клієнта нашого сегмента важливе співвідношення ціна-якість. А вартість сервісу “підводного” колокейшн буде в 3-5 разів більша, що не релевантно для українського ринку ЦОД.
