Космічний патріарх. Чим зараз займається зонд NASA «Вояджер-1», який першим зробив якісні фото Сатурна та Юпітера
12 листопада 1980 року, після трьох років польоту, космічний зонд NASA «Вояджер-1» наблизився до Сатурна на відстань до 124 000 кілометрів і зробив перші фотографії високої роздільної здатності планети та її кілець.
У межах проєкту #cпекотнадата розповідаємо про місію «Вояджера».
- Що сталося. «Вояджер-1» наблизився на відстань 124 000 км від Сатурна. Його камери виявили складні структури в кільцях планети; завдяки інструментам дистанційного зондування вдалось дослідити атмосферу Сатурна та його гігантського супутника Титана. До речі, «Вояджер» був не першим штучним апаратом поблизу Сатурна: в 1979-му повз Сатурн пролетів «Піонер-11», ще один зонд NASA, запущений ще у 1973 році. Але менш досконалий «Піонер» використовувався скоріш в якості розвідника для складання майбутньої траекторії «Вояджера».
-
Чому це важливо. Завдяки дослідженням «Вояджера-1» було виявлено, що верхня атмосфера Сатурна складається переважно з водню (майже 90%) та гелію (приблизно 7%). Була заміряна швидкість вітру біля екватора (1800 км/г), апарат точно виміряв час обертання Сатурна (10 годин 39 хвилин 24 секунди) і дослідив найбільший супутник Сатурна Титан.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Що представляє собою «Вояджер»
773-кілограмові «Вояджер-1» та його сістершип «Вояджер-2» приблизно на 1/7 ваги складаються з дослідницької апаратури. Це інфрачервоний інтерферометр-спектрометр (IRIS), ультрафіолетовий спектрометр (UVS), дві цифрові камери Imaging Science Subsystem (ISS) ліворуч від UVS; та фотополяриметрична система (PPS). Для накопичення даних використовується цифровий восьмидоріжний магнітофон який накопичує дані для передачі в напрямку Землі.
Крім дослідницької апаратури, зонд містить тривісну стабілізовану систему наведення з гіроскопом та акселерометром, та два комп'ютери що відповідають за орієнтацію антен в бік Землі, а наукових інструментів – в напрямку об'єктів дослідження. Живлять апаратуру три радіоізотопних термоелектричних генератора MHW RTG (привіт, Марк Вотні!) кожний вагою 37,7 кг, з яких приблизно 4,5 кг становить Pu-238. У сукупності три RTG забезпечували 471 Вт електричної потужності на початку місії (зменшується вдвічі кожні 87,7 років).
За орієнтацію у просторі відповідали 16 основних гідразинових двигунів і ще вісім резервних. До речі, більшість систем «Вояджерів» були дубльовані, або повторені навіть тричі (RTG). Звідси пішов жарт вчених, що на зонді не продубльована тільки одна складова: золота пластина з посланням до іншопланетних цивілізацій.
Що було далі
В широкого загалу видовищні зображення Сатурна вважаються чи не вінцем кар'єри цього дослідницького апарату. Почасти в цьому винна NASA. В агенції максимально використали видовищні фото двох камер «Вояджера-1» в гонитві за популяризацією місії – і, відповідно, подальшим фінансуванням досліджень. Плюс, в NASA не були певні, що «Вояджери» проживуть достатньо, щоб виконати свою головну місію – дослідження зовнішньої частини Сонячної системи. Але зонди виявилися наднадійними, і 25 серпня 2012-го, за 32 роки після відвідання Сатурну, «Вояджер-1» перетнув геліопаузу й увійшов в міжзоряний простір. «Вояджер-1» досі працює: останню корекцію за допомогою двигунів було проведено у 2017 році, NASA регулярно отримує відомості від апарату через Deep Space Network. Таким чином це найстаріший зонд що повністю функціонує – він проробив у космосі понад 45 років. Розробники «Вояджера» сподіваються, що він зможе працювати щонайменше до 2025 року.
Цікаві факти про «Вояджер-1»
- «Вояджер-1» насправді було запущено пізніше «Вояджера-2», який стартував у липні 1979, тоді як «Вояджер-1» було запущено тільки у вересні 1979 року. Але траєкторії апаратів були побудовані так, що саме «Вояджер-1» першим діставався більшості цікавих об'єктів.
- Станом на жовтень 2022 року «Вояджер-1» — найвіддаленіший від Землі об'єкт, створений людством. Він знаходиться на відстані 158,25 астрономічної одиниці, або 23,674 млрд км.
- Це найстаріший з космічних зондів, що функціонують: його планетарна місія тривала 3 роки, 3 місяці, 9 днів; міжзоряна – 41 рік, 10 місяців, 29 днів.
