Кібератака на «Київстар»: місяць потому
Місяць після кібератаки росії на критичну інфраструктуру України, зокрема на оператора стільникового зв’язку «Київстар», спонукали мене поставити нові запитання і зрозуміти, що насправді відбулось. Мабуть, це була одна з найбільших в історії кібератак, внаслідок якої постраждали 24 млн українців, залишившись без зв’язку на три дні.
Ця подія згадалась мені під час перегляду на Netflix фільму Leave The World Behind. Я одразу розкритикував його сюжет, адже у фільмі зображується ситуація, де персонажі втрачають усі види зв’язку із зовнішнім світом, тоді як електрика та побутова техніка продовжують працювати безперебійно. Це дуже малоймовірний сценарій у реальному світі. Чому? Наші комунікаційні мережі побудовані так, щоб постійно резервувати дані і що вони достатньо надійно розгалужені, щоб витримувати збої та технічні неполадки.
З огляду на це маю три питання і гіпотези. Можливо, хтось запропонує альтернативні відповіді на них?
Чому викрили власний злочин так швидко?
Підписуйтеся на наші соцмережі
Цей факт видається мені неоднозначним: залишаючись непоміченими, маючи широкий доступ до бази даних «Київстар», хакери могли завдати набагато більшої шкоди задля досягнення військових цілей.
Невже росіяни так переоцінюють вплив інформаційної війни, що упустили можливість контролювати одного з найбільших українських провайдерів зв’язку протягом довшого періоду часу?
Чи могла ця операція тривати довше трьох днів?
Скоріш за все, росіяни мали доступ до даних значно раніше та, використавши весь їхній потенціал для розвідувальних дій, обрали шлях більш відчутної для користувачів атаки — яка зачепила значну кількість населення.
Невже супротивник недалекоглядний?
Частина мене сподівається саме на такий варіант: на те, що ця кібератака була лише коротким нападом на користувачів «Київстар». Але інша частина мене підозрює, що наші вороги набагато хитріші. Як вважаєте ви?
Ще є ідеї, що може тут і зовсім без росіян обійшлось. Але минув місяць після події, а ясніше не стало.