Яким був перший у світі компʼютер: історія ENIAC
135 метрів квадратних, 70 тис. резисторів та 5 тис. операцій в секунду — далеко не всі факти про перший у світі програмований комп'ютер ENIAC. Більшість вчених світу також називають його першим центром обробки даних.
Тож хто створив ENIAC та з чого він складався, скільки вартував проєкт та як вдавалося обслуговувати комп'ютер, який займає площу понад 135 м² — найцікавіше зібрала команда GigaCenter.
Що таке ENIAC
ENIAC, або Electronic Numerical Integrator and Computer — проєкт США часів Другої світової війни зі створення першого програмованого електронного комп’ютера.
Робота над його створенням розпочалася 31 травня 1943 року за участі двох ключових вчених: Джона Моклі та Джона Преспера Екерта. Причому Моклі виступав в ролі консультанта, а Екерт — головним інженером. Команді знадобився майже рік, щоб розробити ENIAC, а потім ще 18 місяців та півмільйона доларів, щоб втілити технологію в життя.
Для чого використовували ENIAC
ENIAC був створений для військових цілей. Його використовували для обчислення значень дальності артилерії. Такі розрахунки виконував комп'ютер завдяки спеціальним роз’ємним панелям. Вони використовувалися для передачі інструкцій на машину, яка потім вже виконувала обчислення.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Це значно заощадило час порівняно з іншими обчислювальними машинами тієї епохи, які замість панелей використовували зчитувачі перфокарт або інші механічні пристрої. Адже саме вони сповільнювали роботу машин. На жаль, недоліком роз’ємних панелей було те, що для переналаштування комп'ютера на нову задачу, його доводилося вимикати на кілька днів. Фахівцям необхідно було переналаштувати дроти, що під’єднані до роз’ємної плати.
У 1947 році він призначив інженерів і дослідників із нещодавно заснованого Центрального розвідувального управління (ЦРУ) для допомоги в розробці та інноваціях технології ENIAC.
Також комп'ютер використовувався математиками та вченими Манхеттенського проєкту для розробки першої термоядерної бомби, яка зрештою буде скинута на Хіросіму та Нагасакі в 1945 році.
З часом проєкт ENIAC масштабувався. Перший центр обробки даних ENIAC був таємно розроблений інженерами Університету Пенсільванії. Пізніше фахівці створили ще декілька таємних об'єктів на території:
- військової академії США у Вест-Пойнті, Нью-Йорк
- Пентагону у Вашингтоні, округ Колумбія
- Штаб-квартири Центрального розвідувального управління, штат Вірджинія
- Армійської дослідницької установки в Абердині, Меріленд.
З чого складалася ENIAC
Комп'ютери тих часів були громіздкими. ENIAC займав підвал школи Мура, розміром 15 на 9 метрів та складався з 40 панелей, розташованих у формі U вздовж трьох стін кімнати. А важив 27 тонн.
Разом із панелями машина включала 70 тис. резисторів, 17 тис. вакуумних ламп, 10 тис. конденсаторів, 1,5 тис. реле та 6 тис. перемикачів. ENIAC генерував велику кількість тепла, тому фахівці встановили власну систему кондиціонування, щоб комп’ютер не перегрівався. Адже працював він безперервно.
На ті часи ENIAC мав колосальну потужність обчислень. Лише за одну секунду комп'ютер виконував 5 тис. операцій додавання, 357 множень або 38 ділень в секунду, що в рази більше за його електромеханічних попередників. Він і наступні комп’ютери з використанням вакуумних ламп відомі як комп’ютери першого покоління.
Проте комп'ютер не був призначений для швидкого перепрограмування.
ENIAC втрачав одну вакуумну лампу майже щодня. Оскільки він мав майже 18 000 трубок, виявити та замінити несправну було складно. Однак з часом команда технічного обслуговування навчилася вирішувати проблему всього за 15 хвилин.
Попри значні успіхи в обчисленнях, існував проєкт недовго. 2 жовтня 1955 року о 23:45 електроенергію остаточно відключили, а ENIAC вивели з експлуатації.
У 1996 році, рівно через 50 років, він був остаточно демонтований, а його частини виставляють як у Пенні, так і в Смітсонівському інституті.
