Останні романтики морзянки
Використання азбуки Морзе на морі офіційно припинили у 1999 році, але у Каліфорнії є група ентузіастів, які називають себе радіобілками і підтримують традицію. SPEKA публікує переклад статті з The Atlantic про дивне захоплення.
«Звертаюся до всіх. Це наш останній крик перед вічним мовчанням», — так у січні 1997 року французька берегова охорона передала своє останнє повідомлення азбукою Морзе. Кораблі, що зазнавали лиха, передавали по радіо «крапки» і «тире» від часів «Титаніка». Майже миттєво ці сигнали розшифровували станції азбуки Морзе за тисячі миль від берега. Морзянка, яку вперше використали для передавання повідомлень сушею у 1844 році, пережила епоху телеграфу, ставши lingua franca моря. Але наприкінці ХХ століття супутникове радіо перетворило її на померлу мову. У лютому 1999 року вона офіційно перестала бути стандартом морського зв’язку.
Розташована на національному морському узбережжі Пойнт-Реєс на північ від Сан-Франциско, морська радіостанція KPH є останньою, що працює в азбуці Морзе у Північній Америці. Колись станція, що складається з двох будівель, розташованих на відстані 25 миль одна від одної, спостерігала за водами Тихого та Індійського океанів. Обидва об’єкти KPH закрилися 1997-го, але за кілька років пара радіоентузіастів повернула їх до життя. З роками екіпаж дещо збільшився. Її члени називають себе радіобілками. Щосуботи вони передають морські новини та звіти про погоду, а також приймають випадкові повідомлення. Значна частина їхнього спілкування відбувається з кораблем часів Другої світової війни SS Jeremiah O'Brien, який постійно стоїть на причалі у Сан-Франциско.
У липні минулого року фотографиня Енн Гермес завітала до «білок» і сіла в їхню машину часу. Щоб надіслати повідомлення, вони вистукували кожну літеру азбуки Морзе на пристрої під назвою «жучок», створюючи гучний статичний шум, який відлунював по всій будівлі. «Це майже як джаз, — каже Гермес, — музика ритму і часу, яка може звучати трохи по-різному залежно від того, хто вистукує».
Деякі з цих величезних машин були виготовлені ще під час Другої світової війни. «Білки» самостійно ремонтують їх і шукають на eBay запчастини для новіших агрегатів. Щоб вшанувати минуле станції, волонтери щосуботи вранці починають «службу» у «Церкві безперервної хвилі», під час якої вони снідають з вінтажних тарілок зі старим логотипом радіокорпорації Америки.
Азбука Морзе ще не зовсім вимерла: військово-морський флот США досі навчає морзянки кількох моряків, а 2017 року британець, який зламав ногу на пляжі, використовував її, щоб покликати на допомогу в темряві за допомогою ліхтарика. Багато хто з «білок» уже на пенсії або наближається до неї. Але коли Гермес відвідала їх влітку, вона помітила одного 17-річного юнака. Він народився після фактичного припинення дії азбуки Морзе, але прагнув допомогти зберегти цей джаз.
Азбука Морзе
Азбука Морзе, або морзянка, — особливий спосіб кодування знаків, який шифрує букви алфавіту, цифри і розділові знаки за допомогою послідовності сигналів: довгих («тире») і коротких («крапок»). Названа на честь американського винахідника і художника Семюела Морзе. Свій винахід він представив 8 лютого 1838 року. Німецький інженер Герке удосконалив оригінальний код Морзе, що був досить незручним у використанні.
Використовуючи підручні засоби, Морзе 10 років працював над створенням телеграфного апарата і 1837 року представив телеграф завдовжки 500 м. Через пів року він розробив таблицю символів у вигляді комбінації довгих і коротких сигналів.
Існує два основні варіанти азбуки Морзе українською. Один із них використовує «Пласт». Інший є стандартом Регламенту аматорського радіозвʼязку України. Словесні наспіви потрібні для слухового сприйняття комбінацій сигналів. Жорстких правил тут немає, можна використовувати і власні наспіви.
Save Our Souls
SOS (СОС) — міжнародний сигнал лиха у радіотелеграфному зв’язку з використанням азбуки Морзе. Сигнал є послідовністю трьох крапок, трьох тире, трьох крапок, що передаються без пауз між буквами (· · · — - — · · · ).
Цей сигнал затвердив у правилах радіозв’язку німецький уряд 1 квітня 1905 року, який став міжнародним згідно з ухвалою другої Міжнародної радіотелеграфної конвенції, що була підписана 3 листопада 1906-го та набула чинності 1 червня 1908-го. До того часу і протягом кількох років після використовували кілька різних сигналів, найпоширенішим з яких був CQD.
Всупереч поширеному переконанню, SOS не є абревіатурою. Це довільно обрана послідовність, яку легко запам’ятати та впізнати на слух. Фрази, які часто пов’язують із цим сигналом, як-от «Save Our Souls» (врятуйте наші душі), «Save Our Ship» (врятуйте наш корабель), «Swim Or Sink» (пливіть або потонемо) чи «Stop Other Signals» (припиніть інші сигнали), з’явилися вже після затвердження сигналу.
Від 1 лютого 1999 року ухвалою Міжнародної морської організації сигнал SOS замінили автоматизованою системою повідомлення про лихо, замкненою на глобальну мережу космічних сателітів. Вона дозволяє миттєво визначити місце корабельної катастрофи з точністю до 200 м. Однак тисячі радистів у всьому світі на початку кожної години одягають навушники, щоб не пропустити цей сигнал.
