Повербанки для ЗСУ та допомога усією сім'єю. Як допомагають армії фахівці з IT-компанії OBRIO
Спеціалістки продуктової IT-компанії OBRIO з екосистеми Genesis Наталія Єленевська та Олександра Ганжа розповідають, як разом із друзями, сім'єю та українцями з різних регіонів країни допомагають армії та тим, хто постраждав внаслідок війни.
Далі — розповідь Наталії Єленевської, 2d Artist у OBRIO.
Про початок волонтерства та поєднання з роботою
Коли почалося повномасштабне вторгнення, спочатку працювали на кіберфронті, хто в ІТ-військах, хто малюючи патріотичні картинки. Блокували канали та сайти з пропагандою, донатили на ЗСУ та на збір гуманітарки, плели сітки.
А потім разом з нареченим та друзями вирішили збирати волонтерські портативні зарядки для ЗСУ. Ми почали робити та купувати всі необхідні деталі для цього, оскільки дізналися, що на передовій ці девайси у великому дефіциті, купити їх не так легко, а ціни на якісні павери пішли у космос.
Наша команда не тільки збирає нові повербанки, а й час від часу нам присилають старі, що не працюють. За півтора місяця ми зробили та відремонтували понад 50 штук. Собівартість кожного — орієнтовно 200 грн, тоді як на ринку це 1500-2000 грн. Моя подруга їздить напряму у гарячі точки. Передаємо їй павербанки, а вона завозить їх разом із формою, гуманітарною допомогою та ліками військовим.
Про перехід на електронні сигарети
Дехто з нас юзав одноразові електронки, ми чимало їх накопичили за весь час. Особливість цих сигарет у тому, що їх не можна викидати у смітник — всередині акумулятор. Потрібно утилізовувати. Ми були впевнені, що там одноразова батарейка, яка не перезаряджається. Вже відкривши їх, з'ясували, що це не так! І якщо зібрати з них акумулятори та забезпечити їх необхідними модулями захисту, тоді як мінімум акумулятори нам не доведеться купувати для волонтерських повербанків.
Зекономивши на акумуляторах, можемо закупити в рази більше комплектуючих та зробити в рази більше повербанків для військових.
Дали клич у соцмережах, пости стали вірусними та набули неабиякої популярності — тисячі вподобань, поширень та відповідей за кілька днів.
Сигарети надсилали з різних міст України — Львова, Києва, Одеси, Вінниці, Харкова.
Крім того, люди вкладали вітальні листівки, солодощі і навіть шкарпетки у подарунки, що ще раз доводить неймовірність та відкритість наших людей. Підписи «Слава Україні», «Привіт із Харкова», підтримка звідусіль — надзвичайно важлива і додає нам сил.
Результат публікацій у соціальних мережах — протягом двох тижнів отримали 10 тис. викурених електронних сигарет. Це орієнтовно три повних багажника в автомобілі. Наразі ми призупинили збір електронних сигарет, бо вже отримали досить великий об'єм. Коли обробимо всі, які отримали, і будемо потребувати ще, то зробимо пост. У нас великі плани, було би класно зробити Всеукраїнський центр розумної утилізації електронок, де б акумулятори йшли на перевикористання у нові девайси, а все інше — на пластик і метал.
Порада волонтерам
Відпочивати. Якщо потрібно, змушувати себе переключатися хоча б на 30 хвилин протягом дня. Це допомагає сконцентруватися та зрозуміти, як ще можна допомогти власними силами.
Донатити, але тільки на перевірені канали, щоб швидше наблизити нашу Перемогу.
Хто долучається до волонтерської діяльності
Ми працюємо основною командою уп'ятьох:
1. Єленевська Наташа — 2d-artist OBRIO з екосистеми Genesis.
2. Іван Волинець, Backend-розробник в AirSlate.
3. Олексій Марчук — Backend-розробник в airSlate.
4. Латишева Настя — QA-тестувальниця в airSlate
5. Яременко Дмитро — Backend-розробник (який після війни пішов у волонтерство).
Увесь результат — спільні зусилля. Допомогти приходять волонтери, наші сусіди та їхні діти. І окрема подяка тим, хто відгукнувся у соціальних мережах і вислав нам цигарки!
Далі — історія Олександри Ганжи, PR Specialist в OBRIO.
Про початок волонтерства та пошук можливостей
У перші дні війни, як і всі, кинула свої сили на допомогу. Допомагала інформаційно — PR-комунікаціями на міжнародному ринку. Зараз долучаюся до волонтерської діяльності своєї родини, яку називаю військом добрих справ. Вони просто герої для мене. Тато попри все залишився боронити Батьківщину, пішов в ТрО, будував блокпости, вивозив мирних людей з Бучі під час окупації, незважаючи на те, що в нього інвалідність. Моя мама, брат та його дружина з подругою організували в нашому сімейному ресторані гуманітарний пункт. Там вони збирають речі, медикаменти, їжу, готували їжу для ТрО і наших військових.
Крім цього, збирали кошти та шукали, закуповували, забезпечували необхідною допомогою, як на фронті, так і в тилу. Завдяки допомозі OBRIO та інших донорів моїм воїнам добрих справ вдалося допомогти армії, людям, які постраждали внаслідок війни, та тваринкам. Розповім про це докладніше.
Якщо аналізувати нашу діяльність, можна виокремити три сфери.
Перша — допомога армії. Вдалося доставити на фронт декілька машин, бусолів (які допомагають військовим прицілюватись, щоб не влучати в мирні будівлі), дронів (що виконують стратегічну функцію), рацій, тепловізорів, коліматорних прицілів.
Крім цього, забезпечили військових бронежилетами, касками, термобілизною, наколінниками, тактичними рукавицями, одягом, спальниками, карематами та багато чим іншим.
Другий — гуманітарна допомога для населення з найбільш кризових районів. До лікарень Києва та області відправляли медикаменти та засоби гігієни. Доставили паски для військових від бабусь, допомогли садкам, де є сім'ї переселенців. Передали продукти харчування, гігієну та медикаменти в будинки пристарілих, завантажили гуманітаркою машини, які поїхали в Ірпінь, Бучу, Бородянку, Харків, Чернігів. Закупили медикаменти та памперси для Охматдиту. Передавали дитяче харчування та необхідні речі в дитячі будинки.
Третій — допомога тваринам, які теж її потребують. Ми сфокусувалися на закупівлі корму для кінологічного центру «Ягуар» і кількох розплідників, забезпечували операційні набори для службових собак МВС. Коли взяли на перетримку лабрадора та знайшли його господаря — теж раділи. Тварини дуже прив'язуються до людей, тому так зворушливо спостерігати за їх радощами під час зустрічі після розлуки.
Усе це вдалося реалізувати завдяки тому, що допомагали багато людей. Мені важливо донести те, що підтримка кожного — важлива. Зараз моя сім'я як завжди збирає допомогу для воїнів, всі їх підопічні поїхали на передову. Як би багато не було зроблено — нам все ще треба перемагати, потрібно зробити ще більше, щоб здолати ворога. Я буду дуже вдячна, якщо ви долучитесь до нас і допоможете побороти зло. Інколи здається: «Що там мої кілька гривень». Але все тримається на маленьких донатах.
Ділюся посиланням, де можна долучити до нашої діяльності.
Одержувач: Анна Ковальова (дружина брата).
Поради волонтерам
Я запитала поради в сім'ї. Волонтерам вони радять дві речі:
1. Відпочивати.
2. Працювати тільки з тими, кого знаєте. Перед тим як кидатися допомогти, уточніть всі деталі, бо не всім однаково потрібна допомога.
І наостанок хочу сказати важливу річ. Пам'ятайте: війна не закінчилася. Важливо допомагати воїнам, які виборюють нашу свободу. Все буде Україна!
Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
