Чи потрібні світу синтетичні ембріони
Вчені створили синтетичні людські ембріони за допомогою стовбурових клітин. Причому для їхнього вирощування не потрібні сперма та яйцеклітини. Перед людством постає питання, наскільки етично використовувати такі ембріони у дослідженнях та чи будуть вони корисними. SPEKA переклала й адаптувала статтю The Conversation на цю тему.
Дослідження, про яке повідомила професорка Магдалена Жерницька-Гетц із Кембриджського університету та Каліфорнійського технологічного інституту, ще не опублікували у рецензованому журналі. Але професорка розповіла, що людиноподібні синтетичні ембріони були створені завдяки перепрограмуванню стовбурових клітин ембріона людини.
Що все це означає для науки і які етичні проблеми це створює?
Створення синтетичних ембріонів: що зробили дослідники
Кожен із цих синтетичних людських ембріонів створений з однієї стовбурової клітини. Жерницька-Гетц описала, як її команда вирощувала синтетичні ембріони до гаструляції — стадії розвитку, яка трохи перевищує 14-денний рівень розвитку людського ембріона.
Згідно із законодавством, людський ембріон може розвиватися у лабораторії 14 днів. Це приблизно дорівнює часу від запліднення яйцеклітини до імплантації в стінку матки (якщо запліднення було в утробі людини). Вперше синтетичним ембріонам дозволили розвиватися після двох тижнів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Спочатку правило 14 днів було не тільки етичним, але й практичним обмеженням: вчені не мали технології, щоб зберегти ембріони живими довше за два тижні.
У рекомендаціях Міжнародного товариства дослідження стовбурових клітин від 2016 року йшлося про те, що 14-денний ліміт є морально доцільним, оскільки після цього клітини ембріона починають диференціюватися, щоб сформувати важливі системи організму, зокрема, кишківник, мозок і легені.
У рекомендаціях 2021 року те ж товариство пропонує переглянути правило 14 днів через публічні дебати, щоб дозволити у деяких випадках досліджувати ембріони на пізнішому етапі розвитку.
Ймовірно, синтетичні ембріони розвиваються певною мірою так само, як і людські. Жерницька-Гетц повідомила, що у синтетичних ембріонів почали розвиватися плацента та жовткові мішки, але не було серця чи ознак розвитку мозку.
Попри роль плаценти під час вагітності та її важливість для здоров’я матері та плоду, ми досі мало знаємо про неї.
Дослідження плаценти за допомогою синтетичних ембріонів могло б дати цінні знання.
Розвиток синтетичних ембріонів: етичні виклики
Однак не варто забувати про моральні виклики. Наприклад, ми маємо знати, чи справді створення синтетичних ембріонів не потребує використання людських.
Робін Ловелл-Бедж, керівник відділу біології стовбурових клітин і генетики розвитку в Інституті Френсіса Кріка у Лондоні, сказав, що, якщо ці людиноподібні ембріони дійсно можуть моделювати розвиток людини на ранніх стадіях вагітності, вченим не доведеться використовувати людські ембріони для досліджень.
Досі незрозуміло, чи це правда, і ось чому:
- Ембріони створили зі стовбурових клітин людського ембріона, тому, схоже, людські ембріони потрібні для створення синтетичних.
- Поки достеменно невідомо, наскільки ці людиноподібні ембріони дійсно можуть моделювати розвиток людини.
Припускають, що синтетичні ембріони не здатні розвинутися у повноцінну живу істоту. Дослідження на мишах і мавпах показали, що синтетичні ембріони гинуть через деякий час після імплантації в утробу самки, а це означає, що вони нежиттєздатні.
Корисність цих синтетичних ембріонів для вивчення проблем розвитку людини може бути меншою, якщо вони не здатні розвиватися у повноцінних людських дітей і не формують серце та мозок.
Одна з причин використання синтетичних ембріонів — допомога у дослідженні викиднів та аномалій розвитку. Але чи будуть ці ембріони достатньо близькими до справжніх людських, щоб розвʼязати питання?
Нам варто добре подумати, чи етично створювати людиноподібних істот лише для того, щоб проводити на них дослідження.