З ІТ у волонтери: як працює благодійний фонд Donate.in.ua
Як випускник історичного факультету, я вважаю, що ніколи раніше в України не було такої підтримки світу і такої сильної нагоди для становлення державності, як зараз. Але водночас і так важко, як сьогодні, теж не було. Згуртування — одна із запорук перемоги у цій війні. Саме тому разом із товаришами вирішили створити благодійний фонд Donate.in.ua, який допомагає як військовим, так і цивільним. Ділюсь, які переваги є у створенні благодійного фонду, як можна допомагати в умовах мінімального бюджету і як волонтери підтримують себе на межі вигоряння.
Як все починалося
В ЕРАМ я прийшов у лютому, під час онбордингу почалася війна і все полетіло шкереберть. Спершу не знав, де себе подіти. Донатив на фонд Сергія Притули. Записався в ІТ-армію, блокував пропагандистські соцмережі, навіть свого 8-річного сина долучив у форматі гри. Потім вирішив піти у ТрО, але знайомі повернулися з військкоматів, кажуть, величезні черги, не брали навіть з військовим досвідом.
27 лютого однокурсник написав, що закуповує тепловізори. Зв'язався з ним, вирішив підтримати. Він співзасновник ІТ-компаній і в перші дні війни разом з колегами переказував свої гроші та кошти бізнесу у фонд «Повернись живим» та на спецрахунок НБУ для підтримки військових. Водночас почали приходити співробітники, просити про допомогу зі спорядженням, бо згаданий фонд тоді не міг оперативно реагувати на всі запити.
Виникла ідея — заснувати власний фонд, саме до нього я і долучився. Як сьогодні пам'ятаю початок — 5 березня, якраз на мій день народження, замість святкувати у колі сім'ї, я з товаришами (Юрій Демедюк, Андрій Якібчук та Михайло Пігош) активно замовляли необхідну амуніцію із Хорватії. Створили сайт фонду, підключили платіжну систему, звітність.
Як функціонує фонд
Фонд працює за чотирма напрямами: підтримка захисників, допомога постраждалим, допомога дітям, порятунок тварин. У команді приблизно 10 людей. Я відповідаю за верифікацію запитів. Станом на сьогодні нам вдалось надати допомоги майже на 19 млн грн — це 31 автомобіль, понад 96 тепловізорів і 11 приладів нічного бачення, понад 500 бронежилетів, сотні одиниць різного роду амуніції та медикаментів, тонни одягу та їжі.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Допомагають і в ЕРАМ: чотири рази звертався по допомогу — чотири рази її надали, передавши 25 ноутбуків та монітори. Звертались і до інших ІТ-компаній — допомагають хтось фінансово, хтось технікою. З доставкою на фронт часом допомагають військові капелани греко-католицької церкви або просто небайдужі волонтери-водії.
Що може зробити кожен з нас
Втім, як і в інших волонтерів часом надходження «просідають». Хоча ми постійно шукаємо способи підтримувати контакт і дякувати тим, хто нас підтримує. Наприклад, розробили систему нагород для тих, хто жертвував великі кошти. Те, що суми надходжень меншають, не дивно: доходи багатьох українців скоротилися через війну.
Сам теж не планую великих покупок, витрати обмежуються медикаментами, їжею, оплатою комунальних послуг та палива для авто. Єдиний пріоритет для мене — перемога, тому постійно переказую решту грошей на наш фонд та інші ініціативи.
Скажу так: війна не закінчилась, отже, ми всі ще не зробили достатньо. Навіть якщо немає можливості допомагати фінансово, є чимало інших способів. Просто згадайте про них, коли вам здається, що ви безсилі. Наприклад:
- Налагоджувати контакти із знайомими за кордоном, бути посередником. Це може бути як організація зборів, закупівель, логістика, так і інформування, що відбувається в країні зараз, який реальний стан речей. Наші голоси мають продовжувати звучати за кордоном.
- Консультувати. Якщо ви знаєте іноземні мови, якщо у вас є досвід перетину кордону, перевезення вантажів, інші специфічні знання, — ви можете ділитися своєю експертизою. Я не можу передати хлопцям так багато авто, як хочу, але я можу консультувати тих, хто зібрав кошти і обирає машину. Вже декілька разів до мене зверталися українські військові високого рангу, допомагав їм з пошуком автомобілів за потрібними характеристиками за кордоном, ввозом в Україну, ремонтом, — зараз позашляховики вже виконують поставлені завдання.
- Робити «своїми руками». Наприклад, плести сітки, «лісовички». Навіть якщо у вас немає матеріалів, знань, в країні вже є «експерти», які допоможуть опанувати нові навики. В Києві до такої діяльності можна долучитися разом з волонтерами «Печерські котики». Ініціатива «Зігрій» забезпечує захисників власноруч в'язаними теплими речами, бажаючим допомогти надають матеріал для роботи. А ще можна сушити овочі/фрукти для сублімованих наборів їжі самостійно або передавати їх та крупи, цукор, горіхи, спеції, одноразовий посуд до волонтерських пунктів. У Львові, наприклад, це «Львівська волонтерська кухня». Актуально робити буржуйки, окопні свічки. Банально віддати свій каремат чи спальник. На перший погляд, прості речі – шкарпетки, білизна, рукавиці, окуляри — теж важливі, від комфорту хлопців залежить їх вправність, влучність. Дрібниці мають значення.
Волонтерська робота
Я погано балансую. Волонтерство вижирає, висмоктує 100% мого часу. Але я розумію сенс зробленого, коли отримую звістки з фронту. Наприклад, наша машина проїздила лише 10 днів, хлопці підірвалися на міні, але навіть на пошкодженому авто вдалось вивезти двох поранених. Чотири тисячі доларів повністю окупились — це не ціна людського життя.
Для мене це дуже особистий пріоритет, адже на війні вже втратив декількох знайомих та близьких. Гірко отримувати повідомлення, що ті, хто чекав нашої допомоги, до кого ставишся, як до рідних, гинуть. Бувають випадки, коли організовуєш передачу авто (а це величезний процес, який потребує багатьох зусиль) і в останній момент дізнаєшся, що отримувача немає серед живих.
В мене так було з моїм одногрупником, з яким я провчився 5 років, з яким пов'язано багато спогадів. Ніколи не забуду шалених емоцій, коли він якось показав лазівку на львівський стадіон «Україна» і мені вперше вдалося побувати в епіцентрі фанатського сектору наших рідних ФК «Карпати» (Львів). Ми мали зустрітися з ним після перемоги, щоб повторити спільний похід на матч. Шкода, що цьому не судилося здійснитися. Кожна втрата — важка, але це мотивує не зупинятися.
Є і приємні новини. З останнього — допомогли придбати активні навушники для південного напрямку. Це обладнання допомагає захисникам уникати контузії через гучні постріли. Наступного дня отримувачі повідомили, що збили три ворожі літаки СУ-24. І ми розуміємо, що також долучились до цього.
За цей час зібрали у фонді колекцію шевронів, подяк та прапорів від тих, кому допомагаємо. Розмістили їх на створеній стіні подяки, яка є для нас своєрідним «місцем сили».
Символічно, що 14 жовтня, саме на День захисників та захисниць, отримав нагрудний знак «За службу та звитягу» від Командування об'єднаних сил Збройних Сил України. Для мене це визнання — не просто шматок металу, а так, наче Оскара отримав. Але головне сьогодні – наші щоденні зусилля для наближення перемоги! На жаль, кількість запитів про допомогу не зменшується, тому закликаю всіх, хто дочитав до цього моменту – зайти на сайт нашого фонду і зробити свій внесок.
Ворог якнайкраще згуртував націю — людей різних професій, релігій, поглядів, походження. Ми на світлому боці, а добро завжди перемагає. Я вже відчуваю смак перемоги. Але і після неї всім волонтерським фондам буде робота, адже доведеться багато відбудовувати, допомагати постраждалим, пораненим, сприяти реабілітації. Роботи вистачить, діяльність фонду не плануємо згортати.
Підписуйтеся на наші соцмережі
