«ШІ — це фантастична революція у технологіях, яка дозволяє критичній масі людей зростати професійно». Інтервʼю з Тимофієм Бріком
ChatGPT складає іспити в університет, пише есе та код. Що це означає для освіти, зокрема університетської? Чим стане розвиток штучного інтелекту для галузі освіти – новим поштовхом до розвитку чи загрозою, в інтервʼю для SPEKA розповів ректор KSE (Київської школи економіки) Тимофій Брік.
Про те, як змінилася ментальність українців за роки війни, читайте у першій частині інтервʼю Тимофія Бріка нашим колегам із The Page.
Якою, на вашу думку, буде роль штучного інтелекту в освіті у найближчі роки? Це прорив чи загроза, якщо звернути увагу на велику кількість діпфейків та fake news, що виглядають більш реалістичними за справжні?
Таких людей, як я, зазвичай називають технооптимістами. Я вірю в те, що технології – це інструменти, які ми створюємо для того, щоб покращувати своє життя.
Коли йдеться про технології, завжди є ризик, що ми використаємо їх неправильно, на свій хижацький або егоїстичний інтерес. Але технології — це лише інструмент, який можна використати і на добро. І я вірю, що ШІ як технологія має великий потенціал для хорошого.
Що відбулося зараз? Люди отримали доступ до величезної бази знань. Цю революцію можна порівняти хіба що з появою інтернету, адже доступ до комунікації, знань, обміну інформації став максимально швидкий. Але люди також використали інтернет для того, щоб створювати свої маленькі бульбашки, і в цих бульбашках відбирати лише зручні для себе факти.
Так само і штучний інтелект. Він створює можливості для зростання: будь-хто в Україні зараз може набагато швидше вчитись, набагато швидше створювати застосунки, набагато швидше генерувати контент, бути кращими експертами, робити свої стартапи, спілкуватися з усім світом.
Ви вже озвучили, що є також ризики. Дійсно, за допомогою ШІ можна створювати зброю, можна створювати діпфейки, але ми за його допомогою так само можемо створювати інструменти, які дозволять розпізнавати ці діпфейки.
Тож завдання університету не в тому, щоб казати вам, що можна, а що ні. Завдання університету в тому, щоб створити платформу, де ви б максимально вчились різних сценаріїв, різних моделей застосування штучного інтелекту, розглядали за і проти, плюси-мінуси, підводні камені.
Університет не має давати вам дороговказ «це правильно, а це неправильно». Університет має давати вам максимально більше прикладів, кейсів, плюсів, мінусів застосування технології.
Як ви використовуєте інструменти ШІ у KSE?
Ми використовуємо їх і для навчання студентів, і для менеджменту процесів. Наші студенти можуть використовувати інструменти штучного інтелекту, для того щоб генерувати тексти, вчитися писати краще, а також вчаться за допомогою ШІ кодувати.
Наприклад, ви можете один і той самий текст написати у багатьох різних жанрах. Це наче гра, яка дозволяє краще зрозуміти ці жанри, потестувати різні шаблони.
А от я, наприклад, використовую ChatGPT для того, щоб краще писати імейли. У мене не дуже добре розвинуті навички, емпатія, social skills, тому я можу написати листа з грубими формулюваннями і не зрозуміти цього. Отже, я прошу ChatGPT проаналізувати тональність мого листа, щоб переконатися, чи не звучить він грубо. Інакше кажучи, використовую штучний інтелект як камертон, який допомагає відкалібрувати тон мого листа.
Я вірю, що головний плюс цієї технології — те, що вона максимально доступна широким масам. Якщо у вас є доступ до інтернету, то є і доступ до ШІ-інструментів. Тож ця технологія може дати великій кількості людей поштовх розвиватися і навчатися.
Ризики, які ви озвучили, справді існують. Але я думаю, що людство має з цими ризиками працювати, а не відмовлятися через них від важливої технології.
Як змінився типовий портрет вашого студента з початком війни, що змінилося взагалі в векторі інтересів тих, хто вступає до KSE?
Ті студенти, які залишилися з нами після початку великої війни або вступили за цей період у наш університет, максимально мотивовані.
Під час такої серйозної кризи, як повномасштабне вторгнення, велика війна, люди роблять вибір. Люди роблять вибір: переїхати в іншу країну, або піти волонтером, або піти воювати. І наші студенти вибрали навчатися.
Вони вірять, що мають здобути знання, навички, щоб потім бути кращими громадянами, кращими експертами, відбудовувати країну. Студенти, які є у нас зараз, дуже віддані, дуже мотивовані, і я сам від цих студентів набираюся енергії. Це перша відповідь.
Але є й друга. Ми зараз вперше набираємо велику кількість студентів, адже створили власну грантову програму. Наш благодійний фонд може фінансово підтримати 700 студентів.
Звісно, ці студенти будуть проходити тести, писати мотиваційні листи. Але це дуже велика кількість людей. Раніше ми обирали студентів селективно, а тепер збільшуємо масштаб. Серед цих людей є й ті, хто просто побачив рекламу наших грантів у TikTok і вирішив вступати просто через бажання отримати можливість навчатися безкоштовно.
Тож ми отримали великий потік аплікантів і завдяки цьому побачили, що в Україні дійсно є проблема: студенти, навчання яких припало спершу на пандемію, а потім на початок великої війни, вчилися онлайн, якість цього навчання була невисока, і не всі ці студенти вмотивовані продовжувати. Це середня температура по Україні, а ми з цього потоку маємо відібрати тих, хто достатньо мотивований і зможе потягнути навчання у KSE.
Звісно, ми все одно відберемо своїх студентів, і це будуть сильні вмотивовані люди. Але цей процес дозволив нам наче у віконечко побачити, як виглядає вся Україна в плані освіти, і відкрив нам очі на проблеми, які існують в українській освіті.
Що ж робити, щоб виправити цю загальну температуру по палаті?
Ми бачимо, що якість онлайн-освіти поза нашою бульбашкою була не дуже високою. Дуже часто це була така собі імітація освіти: люди просто вимикали камеру під час занять і продовжували займатися своїми справами.
Якщо ми хочемо виправити ситуацію, нам потрібно повертати учнів та студентів до справжньої якісної освіти. На жаль, це складно, але треба будувати укриття, більше працювати офлайн.
І головне — треба мати мужність визнати, що проблема існує.
А друга частина, що серед цих студентів є мотивовані, може, їм не пощастило, що у них не було якісної освіти, але вони мотивовані.
І треба цих студентів відловлювати і давати їм можливість вчитися якісно. Тобто ми, наприклад, як приватний університет раніше, працювали у такій моделі, що ми відбираємо дуже мало людей, вони платять великі гроші, ось така бізнес-модель.
Але зараз ми йдемо на те, що наш благодійний фонд свої гроші буде давати. Тобто це розширення.
Це означає, що навіть бізнес, приватні університети мають зрозуміти, що освіта — це ключ, людський капітал — це ключ, соціальний капітал — це ключ, і ми маємо давати максимально широкий доступ до освіти.
Тобто ловити цих мотивованих людей і заставляти їх вчитись. Ось це, що ми маємо робити.
Можливе повноцінне онлайн-навчання чи все ж без офлайну не обійтися? Ми спостерігаємо тренд на повернення працівників в офіс після ковідного онлайну, а що буде зі студентами?
Якісна онлайн-освіта існує. Насправді для освіти не так важливо, офлайн вона чи онлайн, як те, який кінцевий результат ви отримуєте. Для цього потрібні відповідні методики: людина має проходити певні тестування, засвоювати матеріал, колективно працювати з іншими студентами.
Це можна робити онлайн. Є спеціальні методики, є можливість комбінувати онлайн з офлайном. Якісний звук, якісна камера, квізи, цікаві домашки допоможуть утримати увагу студентів.
Тобто це можливо. Єдине, що цим реально треба займатися, адже, на мою думку, проблема України не в тому, що у нас поширена онлайн-освіта, а в тому, що у нас поширена симуляція онлайн-освіти.
Тобто якщо ви просто відкриваєте ноут і по зуму щось там бубните без жодної харизми, а студенти з вимкненими камерами сидять і навіть одне з одним ніколи не спілкуються, то з цього нічого не вийде, тому що це не онлайн-освіта, це її симуляція.
Тому я думаю, що нам потрібно шукати здоровий баланс: збільшувати кількість офлайну, залишати можливість вчитися онлайн, принаймні частково, відсотків на 30. Але необхідно переконатися, що це якісна онлайн-освіта.
