З'їж уже той круасан: що допомагає працювати під час війни
Як і для багатьох українців, моя нова реальність розпочалася 24 лютого 2022 року. Нову ж сторінку в роботі я перегорнула 25 лютого, коли отримала перший електронний лист від замовника про форс-мажорні обставини й неможливість оплатити вже надані послуги.
Увесь наступний рік (та що соромитися, досі!) я борсалася в професійному морі, то завалюючи себе роботою без часу на обід, то завалюючи дедлайни через неможливість сконцентруватися на завданнях. Я шукала своє місце в цій війні і водночас намагалася пристосуватися до нової реальності, гидкого звуку сирен, непередбачуваності подій й емоційних гойдалок. Часом я читала професійні поради, часом експериментувала, дослухаючись до себе, щоб урешті вийти на сяку-таку стабільність і зберегти власний ресурс.
Головні поради для ефективної роботи у воєнний час
Кілька днів тому я побувала на лекції про емоційний зв'язок лідера з командою, яку організувала Києво-Могилянська бізнес-школа в межах підготовки до весняного старту МВА-програм, за участі Олександра Зеленюка, Леоніда Колодяжного та Володимира Станчишина. Попри те, що навчальні програми школи спрямовані на засновників і топуправлінців, а на лекції йшлося переважно про взаємини керівника та великої команди, усе ж висновки та поради спікерів виявилися цілком застосовними й до мене, як самозайнятої особи.
Хочу поділитися деякими порадами, озвученими на лекції, до яких я дійшла й практикувала інтуїтивно, а на лекції пересвідчилася в правильності своїх дій.
Працюйте – відчуття професійної компетентності рятує
Пам'ятаю себе в перші тижні після повномасштабного вторгнення. Спочатку здавалося, що моя звична робота – найбезглуздіша й найнепотрібніша діяльність у світі. Проте перше замовлення ніби повернуло мене до реальності. Далі я бралася за все, особливо волонтерські прохання, щоб відчути свою потрібність і, так, компетентність у новому для українців світі.
Убезпечте своє робоче середовище
Після повернення в Київ перше, що я зробила — переставила всі меблі у квартирі й прибрала різноманітні дрібні предмети. Опісля облаштувала в коридорі зручне місце, де можна працювати, виходити в Zoom і навіть за потреби спати під час тривоги.
Дозвольте собі працювати по-іншому
Коли чергова спроба налагодити сякий-такий графік провалилася, я врешті відчепилася від себе, підлаштовуючись під обставини. Якщо була потреба, прокидалася раніше або навпаки засиджувалася довше. А ще навчилася просити про зміну дедлайну, коли бачила, що не встигаю виконати завдання вчасно.
Зрозумійте причину тривоги, щоб скласти план дій
Після початку російських атак на українські енергетичні об'єкти я стала більше перейматися збереженням і доступом до документів, з якими працювала. Щоб зменшити тривожність за цю ділянку роботи, я врешті почала активніше використовувати онлайн-інструменти, щоб мати доступ до моїх робочих файлів за будь-якого розвитку подій.
Моделюйте майбутнє не відриваючись від реальності
Звичайно, часом я тішу себе думками про те, як розвалиться росія, її керівництво постане перед міжнародним судом, а населення виплачуватиме репарації, поки не відшкодує всі матеріальні збитки, завдані війною. Проте не дозволяю собі довго витати в мріях, повсякчас повертаючись до реальності, а тривожний рюкзак і переноска для котів біля дверей постійно нагадують, що заради перемоги нам ще треба працювати й працювати.
Протягом лекції неодноразово звучала ще одна порада:
Це метафора, для кожної людини вона може мати різне значення — спати в теплому ліжку, смачно їсти в ресторані чи влітку з'їздити на море. Це те, що не дозволяє тривожності здолати вас, те, що дарує сили. Після перемоги ці сили знадобляться на відбудову.
Після більш як чотириста днів від повномасштабного вторгнення я все ще не з'їла свій круасан. Але ставлю собі таке завдання на найближчі місяці, бо всім нам потрібні сили.
