Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Як треба готуватися до війни і як на це впливає поведінкова економіка. Інтерв'ю з Володимиром Вахітовим (частина 1)

Олександр Тартачний
Олександр Тартачний журналіст
18 серпня 2022 8 хвилин читання

Днями президент України Володимир Зеленський заявив, що давно знав про намір росії розпочати війну. Однак повідомлення про це спричинило би паніку та призвело би до захоплення країни за кілька днів. Ми поговорили з професором American University Kyiv (AUK) Володимиром Вахітовим і розпитали, чому одні українці виїжджають з небезпечних місць, а інші там залишаються.  

Про підготовку до війни та поведінкову економіку

Виглядає це приблизно так: тобі кажуть, що у нас буде війна. Причому конкретної дати не називають, говорять, що будь-коли протягом року. До того ж її  ймовірність не стовідсоткова, але досить висока — 50% або 90%.

І що більше ти робиш для того, щоб запобігти війні, то менша ймовірність, що вона почнеться.

Тобто ми могли вгатити кілька мільярдів гривень у бетон за периметром кордонів, зміцнити Чонгар та Маріуполь, замість того щоб модернізувати дороги й мости. Але ж ворог бачить, що ми укріплюємося, і розуміє, що у нього  може не вистачити ресурсів або будуть великі втрати.

Тому він може перенести напад на пів року або відмовитися від війни, а замість цього буде продовжувати поширювати свій вплив через  проплачених політиків. Що тоді маємо? Війна не розпочалася, а кілька мільярдів гривень витратили марно. 

Ось тоді й почнуть запитувати, чому ми витрачали гроші на те, щоби закопати бетон посередині степу? Розмови про запобіжний захід нікого б не влаштували, тому що «Бачите, війни немає, тобто можна було менше робити або взагалі нічого не робити». 

Перші повідомлення про ймовірну війну почали з'являтись у листопаді 2021 р. А дату початку війни постійно переносили: буде через місяць, восени, взимку. Перша конкретна дата була 16 лютого. Але це вже був час, коли бажано було щось робити. І насправді уряд робив: від початку лютого. В Україну стягували зброю. І саме завдяки цій зброї ЗСУ зупинили ворога не у Києві, не біля Офісу президента. Так, зброї було замало і можна було краще підготувати оборонні рубежі.  

Про реагування цивільними на небезпеку

Щодо поведінки людей. Їм кажуть: «Війна буде 16 лютого». Війна 16 лютого не почалася. Наступна дата — 23 лютого, а вони у відповідь: «Ви вже казали, що буде 16 лютого, тому ми вам більше не віримо». 

Щодо евакуації міст. Лише у Маріуполі мешкало 400 тис. людей. Як їм пояснити, що потрібно залишити свої оселі і перебратися в якесь місто в іншому регіоні, щоб жити там, наприклад, у школі на матрасах невідомо скільки? А війна може і не розпочатися. Тобто поки подія не сталася, дуже важко повірити, що вона вас торкнеться. Навіть після того, як війна стала реальністю, нелегко прийняти те, що вона прийде до вас. 

Я вивчаю поведінку людей під час природних катастроф і дійшов висновку, що, коли ймовірність того, що з вами щось станеться, майже 100% (тобто синоптики сказали «На ваше узбережжя насувається ураган, він знесе місто повністю»), люди однаково знаходять відмовки, щоб не залишати домівки, бо «Я вклався у те, аби мій будинок стояв на палях, тому мене не змиє» або «У мене там фальшстіна стоїть, тож її просто виб'є, але нічого не постраждає». 

Люди зазвичай думають, що їм нікуди їхати, тому вони будуть евакуюватися разом з усіма. Маємо десятки тисяч жертв, тому що люди під час попереджень про надпотужний шторм думали саме так. До того ж згодом люди гинули на тому ж місці, бо люди чекали оголошення евакуації і думали що до катастрофи вона обов'язково відбудеться.  

Про вплив попереднього досвіду на відчуття небезпеки 

Попередній досвід досить сильно впливає, але, на жаль, навіть випадок із Бучею мало чим зарадив. Навіть сьогодні надходять повідомлення на кшталт «Допоможіть вивезти бабусю зі Слов'янська», хоча ще місяць тому місцевих мешканців просили виїхати. 

Те саме було у Макарові та Бородянці. Люди сиділи до останнього, коли вже нічого не можна було зробити. Ситуація змінюється дуже швидко, і ми до цього не адаптуємося. Це загальна риса людської поведінки — незмога швидко адаптуватися до змін, вважати, що все буде добре, що мене це не торкнеться. 

Як змусити цивільних покидати небезпечні території

На рішення людей залишити домівки може вплинути заздалегідь розроблений план евакуації. Причому байдуже, хто його розроблятиме — держава, чи система цивільної оборони. 

Коли починається евакуація, має бути чітке повідомлення, хто і як вас вивозить і де ви потім будете. Тобто навіть такого пояснення, як «Ми вас вивозимо у цю школу, ви там будете жити на матрасі», може бути достатньо, якщо оголосити, що протягом доби у ваш будинок щось прилетить або зайдуть війська.

Як загроза війни впливає на економіку та міграцію людей

Поки завойовники не зайдуть на територію іншої держави, поки не полетять ракети, мало хто віритиме, що це насправді станеться. Урядовці, які починають витрачатися на оборону виглядають панікерами. Сьогодні ми б говорили не про кількість загиблих у Маріуполі та про те, чому не укріпили місто, а про те,чому у нас економічна криза, чому багато грошей витратили марно.

Особливо коли за рік кажуть рити окопи та будувати бетонні укріплення. Так, була створена лінія Мажино, лінія Маннергейма, але ж лінію Мажино обійшли. У нас  майже ніхто не вірив, що на континенті може розпочатися така масштабна війна. Я не знаю жодної людини, яка б 23 лютого була абсолютно впевнена, що протягом тижня на нас хтось нападе. 

Навіть коли війна вже почалася, це не завжди спонукає перебратися у безпечне місце. У Харкові люди говорили, що нібито існує два Харкова: центр міста, де люди гуляють і п'ють каву, і Салтівка, яку бомблять, а люди ховаються.

Навіть на лівому березі Києва у мене не було відчуття, що десь дуже поряд війна. За рікою бахкало, там були тривоги, тут сирен не було чути, люди чомусь ходили в укриття, але в принципі нічого не відбувалось. 

Це було єдине, чим себе проявляв початок війни в Києві на лівому березі. І тому в таких умов важко погодитися на евакуацію. Людям потрібна наочність інформації. Коли ти попадаєш у центр шторму, тоді ти віриш тому, що відбувається. Якщо штормить за 5-10 км від тебе, то цю інформацію сприймаємо не як важливу, щоб зберегти життя чи здоров'я.

Про нове оцінювання ризиків

Історія російської армії — це Батурин, Київ та генерал Муравйов. Ми знаємо, що коїли солдати російської армії у Німеччині, Сирії, Чечні. Але всі вірили (до подій у Бучі та Ірпені), що вони не стрілятимуть по цивільних, що немає смертельної небезпеки. Усі думали: «Була ж німецька окупація, її пережили, в когось стріляли, але в цілому багато людей окупацію пережили, не може ж бути такого, щоб вони стріляли по мешканцях просто так».

Але тепер, коли ми побачили, що таке російська армія, у нас змінилося ставлення до евакуації. Тепер є відчуття, що в окупацію попадати не треба, бо тебе просто вб'ють. 

І саме тому міста будуть пручатися набагато більше. Саме поведінка російської армії змінила реальність, в якій ми живемо, змінила напрям наших рішень. Більшість думала: «Я проста людина, просто тут живу, нічого не роблю». Але реалії змінилися і з'явилося відчуття, що окупанти щось із тобою зроблять. 

Зміна інформації дозволяє нам переоцінити ризик. Спочатку ризик оцінювався як такий, з яким можна жити, тепер — як такий, з яким жити не можна. Саме тому ми говоримо про зміну поведінки, саме про це каже поведінкова економіка — у нас змінилася поведінка у відповідь на оцінювання ризиків.

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Знищено 60 одиниць бронетехніки росіян. «Народний супутник» ICEYE окупився за перші два дні роботи

Вадим Добровольський 1 годину тому

Чи варто довчатися і зараз пробувати входити в ІТ, зважаючи на ситуацію на ринку

Олександра Стеценко 2 години тому

Цифрове забуття для російського VK та захист від астероїдних атак. Ранкова SPEKA

Наталія Миронова 4 години тому

Валізка для ядерної загрози. Які речі варто мати вдома, щоб бути готовим

Юлія Даниленко 4 години тому

Багато способів померти та інші оптимістичні новини. Ранкова SPEKA

Наталія Миронова 28 вересня 2022 09:04