Як розповідати історії, щоб захоплювати слухачів: 6 ефективних технік

Філіп Хумм, коуч зі сторітелінгу, спікер TEDx і автор бестселерів, на своєму YouTube-каналі ділиться секретами ефективної комунікації. У відео «Дайте мені 9 хвилин, і я покращу ваші навички сторітелінгу на 176%» він розповів про прості, але потужні техніки, які допоможуть кожному розповідати історії так, щоб слухачі не могли відірватися. Я підготувала короткий виклад найцікавішого.

1. Замість переказу – занурення у момент

Найкращі історії не просто переказують події – вони занурюють слухача у самий центр дії. Замість сухого викладу подій важливо передати атмосферу моменту, використовуючи деталі, що створюють ефект присутності. Наприклад, якщо розповідати про випадкову зустріч, варто описати не тільки, що сталося, а як це виглядало, які звуки чи запахи були навколо. Це робить історію більш живою та емоційно насиченою.

2. Локація – задаємо сцену

Кожна хороша історія починається з того, що ми вказуємо місце подій. Наприклад: «Два тижні тому я сидів у своєму офісі, гортав електронну пошту» або «Вересень 2019 року. Я стою перед дверима конференц-залу, глибоко вдихаючи». Важливо не перевантажувати слухачів зайвими деталями. Достатньо короткого опису, який дасть змогу кожному створити власну візуалізацію сцени. Наш мозок любить заповнювати прогалини, тому надлишок деталей може навіть завадити створенню яскравого образу.

Підписуйтеся на наші соцмережі

3. Дії – створюємо динаміку

Щоб історія не була млявою, потрібно одразу переходити до конкретних дій. Це може бути: «Я відкрив ноутбук і почав читати повідомлення» або «Я стояв у черзі на перевірці безпеки в аеропорту». Використання дієслів у теперішньому часі може зробити розповідь ще більш жвавою, ніби події розгортаються просто зараз. Дії додають руху історії, допомагаючи слухачам стежити за її розвитком без зайвих відволікань.

4. Думки – додаємо внутрішній світ

Оповідач може зробити історію більш живою, передаючи власні думки в ключові моменти. Наприклад, замість сухого «Я був радий побачити свою симпатію» краще сказати «Я подумав: 'Оце так, нарешті я її побачу!'». Важливо, щоб думки звучали природно, а не як заздалегідь продумані й ідеально сформульовані фрази. Людські думки часто емоційні, суперечливі або навіть хаотичні – саме це додає їм правдивості. Включення таких внутрішніх монологів робить історію більш персональною та близькою для слухача.

5. Емоції – показуємо, а не розповідаємо

Замість того, щоб просто говорити «Я був розчарований», краще показати цю емоцію через фізичні прояви: «Я відкинувся назад і важко зітхнув» або «Він постійно стукав ручкою по столу і кожні кілька секунд поглядав на годинник». Це робить історію більш живою і реалістичною. Люди краще сприймають інформацію через візуальні образи, тому якщо ви покажете, як виглядає та чи інша емоція, це допоможе аудиторії краще зрозуміти й відчути її.

6. Діалог – робимо історію автентичною

Щоб історія стала ще більш захопливою, використовуйте пряму мову. Наприклад, замість «Мій друг був незадоволений моїм виступом» скажіть: «Мій друг подивився на мене і сказав: 'Філіпе, що це було?'». Так слухачі краще уявляють ситуацію та відчувають її емоційний заряд. При цьому варто уникати надмірно формальних або неприродних фраз – діалоги мають звучати так, як люди спілкуються в реальному житті. Додавання неочікуваних або жартівливих реплік також може зробити розповідь більш цікавою.

Висновок

Сильні історії захоплюють слухачів і залишаються в пам’яті надовго. Використовуючи локацію, дії, думки, емоції та діалоги, можна зробити будь-яку історію живою, переконливою та цікавою. Секрет гарного сторітелінгу – не в складних техніках, а у вмінні занурити слухача в історію, змусити його відчути те, що відчував оповідач. Спробуйте застосувати ці техніки у своїй наступній розповіді – і побачите, як зміниться ваша майстерність сторітелінгу!