Як правильно говорити зі світовими лідерами та інвесторами про допомогу Україні. Інтервʼю з Ярославою Джонсон
З 16 по 20 січня у швейцарському Давосі відбувся Всесвітній економічний форум, темою якого була «Співпраця у роздробленому світі». Лідери країн, топові бізнесмени та керівники міжнародних компаній обговорювали важливі політичні, економічні та світоглядні питання.
SPEKA поспілкувалася із президенткою Western NIS Enterprise Fund Ярославою Джонсон про порядок денний Давосу-2023, місце у ньому України та перспективи відновлення економіки держави після війни.
Як змінилося сприйняття України на Всесвітньому економічному форумі порівняно з попередніми роками? Чи відчуваєте ви зміну ставлення до України у порівнянні з торішнім?
Очевидно, що в останні 11 місяців зацікавлення Україною було набагато більшим, ніж раніше. Люди хочуть знати, що відбувається. Нам пощастило, що маємо великий будинок — Український дім, де відбуваються наші виступи, і маємо багато зацікавлених. Нашою метою було те, щоб Україна була на слуху у глобальних лідерів, щоб памʼятали про нас і заохочували інвестувати в Україну. Це дуже важливо для перемоги, адже воювати без підтримки партнерів Україні було б дуже тяжко.
Якими були ключові меседжі в Українському домі у Давосі? Що ви будете доносити до інвесторів і глобальних лідерів?
Прагну наголосити, наскільки важлива військова і гуманітарна підтримка України. А також розповісти, яка в Україні тепер ситуація, адже не всі читають газети, а отже, не всі знають, що відбувається. Будемо фокусуватися на інвестиціях в Україну під час війни та на енергетиці, адже українські міста часто залишаються без електрики через росіян.
В Україні багато хто боїться, що Захід втомиться від війни і зменшить підтримку. Чи помічаєте ви такий тренд?
Так, цей тренд помітний. У США, наприклад, частина Конгресу перейшла до рук республіканців, які кажуть, що вони не хочуть давати гроші Україні. І це нормальне явище, бо держави мають власні проблеми і можуть вирішити використовувати кошти для вирішення своїх проблем, а не надавати Україні.
З іншого боку, наше завдання — утримувати увагу на Україні та пояснювати їм, що ця боротьба не лише українська, що це світова війна. Що Україна бореться за Європу, за Америку, за Канаду, і це дуже важливо.
Якими бачите перспективи відновлення економіки України після війни?
Насамперед це залежатиме від результату війни. Відбудова економіки — найперше, що потрібно зробити, і це комплексне завдання. Треба не лише відновити будинки, а й мати лікарні, водопостачання. Це складні завдання. Саме тому президент Зеленський збирає зараз кошти через United24, до цього долучаються інші люди, адже сума, потрібна для відновлення України, шалена — понад $700 млрд. Це приблизна сума, і вона може зрости, якщо росія продовжить нищити Україну.
Адже тоді людям буде важче повертатися: вони оселилися за кордоном, діти там народилися, вивчилися — як можна повертатися до України? Це буде важко. Тож ми маємо планувати відновлення України вже зараз.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як має виглядати повоєнна енергетика в Україні?
Енергетична система так побита, що я не впевнена, чи вдасться її відновити, можливо, доведеться створювати заново. Але очевидно, вона має бути привʼязаною до Європи.
Якими будуть головні виклики для України після закінчення війни?
Потрібно систематизувати відбудову України, щоб люди знали, хто цим займається і хто за який сектор відповідає. Думаю, цього будуть вимагати і міжнародні донори — прозорості та підзвітності.
Чи звернули ви увагу, наскільки збільшився у порядку денному Давосу шматок диджитал-сегменту?
Ми підтримуємо IT-сектор та айтівців як фонд, але я у цьому не спеціаліст. Я знаю, що ця сфера має вплив і що коли міністр Федоров зʼявляється на людях, всі крутяться навколо нього, бо знають, що він може розказати багато цікавого, зокрема про те, яким бачить цифрове майбутнє України.
Як ви думаєте, чи зможе IT витягнути українську економіку у наступні два роки на тлі падіння основних експортних галузей?
Я думаю, що IT-сектор сам не може витягнути економіку, адже він становить приблизно 10% економіки, але ця галузь не надто постраждала від війни, бо айтівцям легше було переїхати з Києва, Харкова чи Одеси на захід країни чи за кордон. Тож вони могли певною мірою забезпечити прибутковість цього року.
Наші айтівці інноваційні, креативні, вони створюють нові продукти, ми нещодавно бачили потужну українську команду у Лас-Вегасі на CES. Усі вони виступили достойно і показали цікаві продукти.
Без нього важко уявити сучасне життя. Я впевнена, що ви маєте біля себе iPhone або інший смартфон. Тут, у Давосі, кожен ходить зі смартфоном — усі тицяють пальцями в екрани, фотографують, читають. Це вже давно не телефони, а маленькі компʼютери. Ми всі цифрові, паперами вже ніхто не послуговується.
Ви могли спостерігати розвиток незалежної України, ментальності українців. Як ми змінилися за останні 30 років?
Коли я вперше приїхала в Україну у 1991 чи 1992 році, ментально це був СРСР, і так тривало майже 20 років. Але відтоді в Україні змінилася влада, змінилися люди, змінилася сама Україна. Раніше держава була формально незалежною, але людей і далі тягнуло до совєтського життя. А тепер зросло і прийшло до влади покоління, яке не памʼятає СРСР і знає про нього лише як про історичний факт.
Це вже цифрова генерація, яка через компʼютери і Zoom спілкується з усім світом, яка знає англійську мову, яка є незалежною ментально. Для них уже не існує того залізного заслону, що був між СРСР та Заходом.
Також до 24 лютого більшість українців думала, що російська мова більш класичною, інтелігенція говорила російською. А тепер важко знайти людину, яка б відповідала вам російською. Люди змінилися, обставини їх змінили. І українці стали іншими. Українці, які живуть сьогодні за кордоном, теж говорять зазвичай українською. Раніше такого не було.
Яким був для вас головний гаджет 2022 року, без якого ви не уявляєте свого життя?
Я маю комп'ютер, телефон, айпад, але більше користуюся комп'ютером. Чоловік мені нарікає, що я не відразу відповідаю на телефон. Я кажу, що мені немає коли відповідати, я потелефоную, коли буде час. Але дехто звик до того, що телефон до руки прив'язаний, не може його покинути.
У мене, наприклад, дочка така, вона носить із собою телефон день і ніч, спить із ним і вечеряє. Це інше питання. Комп'ютера мені вистачає для спілкування, я всі свої тексти також пишу на комп'ютері.
Чи можете назвати три застосунки, які використовуєте найбільше?
Я маю WhatsApp, Іnstagram. Дочка намагалася дати мені TikTok, але він виявився нецікавим. Деякі мають багато застосунків, але я користуюся лише трьома-чотирма.
Яку з книг, що ви прочитали за останній рік, ви би порекомендували?
Через те що я зайнята роботою, читаю зазвичай куховарські книжки. Я люблю готувати, тож маю бібліотеку з 700 куховарських книжок. Я сказала чоловіку: хочеш мені щось подарувати, даруй куховарську книжку, більше мені нічого не треба. Читала і Клопотенка.
Такі книжки для мене задоволення, розрада. До того ж я маю можливість поекспериментувати на кухні.
Щодня читаю дуже багато газет, багато інших публікацій, які мені надходять, я отримую до 300 імейлів на день. Мені б із цим впоратися, а то ще читати якийсь роман. Іноді я так втомлююся, що навіть не почитаю, а просто подивлюся на 1-2 сторінки і йду спати.
Чи є у вашому житті люди, авторитети, які вас найбільше надихають і кого ви найбільше поважаєте?
Я маю багато авторитетів з різних періодів мого життя. Коли я була на юридичній практиці, то працювала із суддею, який був і юристом, і адвокатом, і ціле життя було під його егідою. Він помер багато років тому, але я дуже його поважала.
В Україні я маю менше контактів, знаю деяких письменників, зокрема, знала Івана Драча, він був унікальною особистістю з цікавими поглядами на світ. Також я спілкуюся та поважаю почесного ректора Києво-Могилянської академії В'ячеслава Брюховецького.
